102. Регламентація обліку за міжнародними стандартами (мсбо).

Регламентація обліку є певною уніфікацією його особливих принципів.

Перші спроби державної регламентації проведені в ХІІІ ст. у Кастілії (Іспанія), де було встановлено певний порядок заповнення облікових книг. Від початкуХІХ ст. вона поширилася тією чи іншою мірою в усіх країнах. Державна регламентація може здійснюватись у вигляді законів, постанов, інструкцій та інших документів. Цьому сприяє суперечливість інтересів груп, які мають відношення до господарської діяльності. Так, акціонерам необхідно мати гарантії від несумлінності адміністрації підприємства; фінансові органи повинні бути впевнені, що сума прибутку, яка показана для оподаткування, достовірна; кредиторам і банкам треба бути впевненими, що виданий ними кредит має достатнє забезпечення, і т. д.Нині в світі склалися кілька організаційних моделей обліку, яким властива певна його регламентація. Британо-американська й Інтернаціональна моделі обліку – мінімальна регламентація. Континентальна модель обліку відзначається жорсткою регламентацією. Південноамериканська (її ще називають змішаною) – це узагальнений варіант Британо-американської та Континентальної моделей обліку. Вона орієнтована на вирішення питань обліку в умовах інфляції; в методологічному відношенні переважають рішення Британо-американської моделі, але здійснюються вони на основі принципів моделі Континентальної. Соціалістична модель – максимально жорстка регламентація обліку. Проблема міжнародної регламентації з’явилась у зв’язку з розвитком процесу економічної інтеграції, тобто з виникненням ТНК. Вони функціонують у країнах із дуже різними системами обліку та вимогами до звітності. В результаті виникають проблеми відповідності опублікованої ними інформації вимогам, які пред’являються до останньої в країнах походження та базування.

Міжнародна регламентація здійснюється за допомогою стандартів. Під стандартом розуміють встановлення та використання комплексу правил, норм із методики й організації обліку для забезпечення оптимального облікового процесу. Встановлені норми та правила фіксують у спеціальному документі, який називається стандартом. Ідея впровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) обговорюється в Україні давно. Її нерідко пропагують і відстоюють менеджери та керівники компаній, чиновники, котрі уявляють собі зміст цих стандартів приблизно. Причин : є сумніви, чи вітчизняна бухгалтерія правильно відображає фінансові показники і з переходом на міжнародні стандарти фінансовий стан підприємств відразу зміниться на краще;є стандарти, отже, система бухгалтерського обліку певною мірою відповідає міжнародним критеріям; нема стандартів, то система обліку непридатна. Водночас можна стверджувати з великою вірогідністю, що в світі немає жодної країни, яка би повністю дотримувалася цих стандартів. Навряд чи це й можливо, оскільки кожна країна має свої традиції обліку, які склалися віками, і ламати їх для уніфікації недоцільно. Нині відомі два підходи до вирішення проблеми уніфікації бухгалтерського обліку: гармонізація і стандартизація. Ідея гармонізації різних систем бухгалтерського обліку реалізується в ЄС. Логіка тут така: в кожній країні може існувати своя модель організації обліку та система стандартів, що її регулює. Головне, щоби ці стандарти не суперечили аналогічним стандартам в інших країнах – членах співтовариства, тобто були в“гармонії” між собою. Робота в цьому напрямку ведеться з 1961 р., коли ЄС сформував робочу групу з проблем бухгалтерського обліку. Стандартизація облікових процесів відбувається через уніфікацію обліку, яку проводить комітет із МСБО. Цілком логічно, що повинен існувати уніфікований набір стандартів, який прийнятний для будь-якої країни, й тому немає необхідності розробляти національні стандарти. Щодо впровадження МСБО, то потрібно застосовувати не силові методи, тобто приймати законодавчі акти, а, навпаки, йти шляхом добровільної домовленості професійних організацій.