Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-8_pitannya.docx
Скачиваний:
14
Добавлен:
28.09.2019
Размер:
422.09 Кб
Скачать

95. Облік накладних витрат на виробництво продукції.

Накладні витрати - це витрати, не пов'язані безпосередньо з технолог. процесом виготовл. продукції, а утворюються під впливом певних умов роботи по організації, управлінню та обслуговуванню виробництва. Прикладом цих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання і ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація і страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо. Накладні витрати не можна точно розподіл. між конкретною продукцією, так як вони пошир. на всю виробн. продукцію. Тому їх пов'яз. з конкретною продукцією наближено, розподіл. всю суму накладних витрат за період між продукцією на основі прийнятної бази (пропорційно до заробітної плати основних робітників, суми прямих витрат, трудомісткості, завантаження обладнання тощо). Накладні витрати можна поділити на виробн. та невиробн.. До виробн. накладних витрат відносяться загальновиробн. витрати, які розподіл. між продукцією пропорційно до обраної бази. По відношенню до обсягу виробництва виробничі накладні витрати поділяються на змінні, постійні та умовно-змінні. Прикладами змінних виробничих накладних витрат є витрати на допоміжні матеріали, на дрібне оснащення та інструменти, на опалення, освітлення та спожив. електроенергії. Розмір цих витрат зрост.або зменш. прямо пропорційно до к-сті виготовл. продукції. Частина виробн. накладних витрат, що називаються постійними, залиш. практично незмінною протягом звітного періоду незалежно від коливань обсягу випуску продукції. Це, наприклад, страхові внески, орендна плата, зароб. плата майстрів, амортизац.відрахування на обладнання. До умовно-змінних накладних виробн. витрат варто віднести плату за користув. телефоном (осн. плата плюс плата за міжміські розмови), за комунальні послуги. До невиробн. витрат включ.: адмін. витрати, витрати на збут та інші операц. витрати.

93. Облік і оцінка діяльності центрів інвестицій.

Найпош. показником, який використ. для оцінки центрів ін­вестицій, є прибутковість інвестицій. Прибутковість інвестицій віднош. при­бутку до інвестованого капіталу. Прибутков. інвестицій змін. під впливом різних чинників. Зрозум. чутливість прибутк. інвестицій допом. формула Дюпона: Прибутковість інвестицій = Прибуток / Інвестований капітал = Прибуток / Продаж × Продаж / На інвестований капітал, або Прибутковість інвестицій = Прибутковість інвестицій * Оборотність капіталу. Піраміда Дюпона показує, що прибутковість інвестицій можна збільшити шляхом: збільш. доходу від продажу; зниж. витрат; зменш. інвестицій (насамперед у запаси та в дебіт. заборгов.). Тому деякі компанії використ. для оцінки д-сті центрів інвестицій інший показник – залишк. прибуток. Залишковий прибуток – це різниця між фактич. (або бюджетним) прибутком та мінім. необх. при­бутком центру інвестицій. Цей мінім. необх. прибуток іноді назив. платою за капітал. Отже, плата за капіталце мінім. прибуток, що його має одер­ж. центр інвестицій. Плату за капітал ви­знач. за формулою: Плата за капітал = Інвестований капітал × Мінімальна норма прибутку. Формулу розрахунку залишк. при­бутку можна записати так: Залишк.прибуток = Прибуток – Плата за капітал. Але показник залишк. прибутку теж має ваду, що заваж. широкому застосув. його у практиці. Вадою показника залишкового прибутку є те, що він не враховує різних роз­мірів центрів інвестицій. Економічна додана вартість чистий операційний прибуток центру інвестицій за вирахуванням прибутковості перманентного капіталу. Економічна додана вартість = Чистий операційний прибуток – (Заг. активипоточні зобов’язання) × Середньозваж. в-сть капіталу. Подібно до залишкового прибутку економічна додана вартість характеризує абсолютну суму зростання прибутку. Проте є принаймні три суттєві відмінності економічної доданої вартості від залишкового прибутку. По-перше, для визначення економ. доданої вартості використовують пер­манентний капітал, тобто поточні зобов'язання вираховують з вартості активів. По-друге, для розрахунку економічної доданої вартості використовують се­редньозважену вартість капіталу, яку визначають за формулою: Середньозважена вартість капіталу = ((Вартість позикового капіталу × Позиковий капітал) + (Вартість власного капіталу × Власний капітал)) / Позиковий капітал + Власний капітал. По-третє, для розрахунку перманентного капіталу й операційного прибутку після оподаткування окремі статті фінансової звітності підлягають коригуванню. Це стосується, в першу чергу, витрат на дослідження та розробки, рекламу, на­вчання персоналу. Економ. додана вар-сть характеризує зростання багатства акціонерів. Тому, якщо метою компанії є зростання багатства акціонерів, економ. додана вар­тість може бути доречним показником для винагородження менеджерів.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]