1.Визнання, класифікація та оцінка необоротних матеріальних активів. Облік наявності необоротних матеріальних активів(інвентарний облік). Документальне оформлення та облік надходження необоротних матеріальних активів з різних джерел

Необоротні матеріальні активи - сукупність матеріально-речових цінностей та об’єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік. Вони поділяються на ОЗ та ін.нео-боротні матеріальні активи. Оцінка необ.матер.активів здійснюється виходячи з припущення, що діяльність підприємства триватиме й далі. Види оцінки: за первісною вартістю, переоціненою -//-, вартістю яка амортизується, ліквідаційною-//-, справедливою -//-, балансовою -//-, чистою вартістю реалізації. Щоб проконтролювати використання та уточнити дані про наявність необоротних активів здійснюється інвентаризація, яка має проводиться на 1-ше число місяця. Для її проведення наказом керівника установи утворюється комісія, в яку входять керівник установи, головний бухгалтер та працівник установи. Інвентаризація ОЗ почи-нається з перевірки відповідної технічної документації на зазначені об’єкти. Наявність необоротних активів установлюється оглядом і підрахунком. На підставі результатів інвентаризації за видами майнових цінностей, місцезнаходженням та матеріально відповідальними особами складаються Інвентаризаційні описи у двох або трьох примірниках. Необор.матер. активи надходять на підприємство в результаті їх придбання, створення власними силами, безоплатного отримання або шляхом обміну на інші активи. Зазначені об’єкти приймає в експлуатацію комісія, утворена наказом керівника установи. До складу комісії входять представники інженерно-технічних служб, відділів постачання, бух. підрозділу та представники структурних підрозділів. Комісія, приймаючи необоротні активи, складає Акт прийняття-передачі ОЗ, який складається у 2-ох примірниках. На кожний об’єкт необоротних активів складається окремий акт, проте в разі прийняття до обліку господарського інвентарю, інструментів, обладнання та інших однотипних об’єктів, які мають одна-кову вартість, дозволяється складання загального акта.

2.Облік вибуття необоротних матеріальних активів. Документальне оформлення та відображення в системі синтетичного та аналітичного обліку вибуття необоротних матеріальних активів.

Напрямки вибуття: продаж; безоплатну передачу; списання через ліквідацію. Д976 К10 - на балансову вартість, Д13 К10 – на суму нарахованого зносу. На рахунку 976 збираються усі витрати, пов’язані з ліквіднацією об’єкта, крім того від ліквідації підприємство отримує дохід у вигляді запасних частин, вузлів, деталей, який в обліку буде відображатись на К746 в кореспонденції з відповідними рахунками запасів.

Списання необоротних активів за наказом керівника установи здійснює комісія, що працює упродовж року і яка складається з: керівника установи або його заступника; головного бухгалтера або його заступника; керівника групи обліку матеріальних цінностей чи необоротних активів; матеріально відповідальну особу; інших посадових осіб. Порядок списання: проведення огляду; визначення можливості та необхідності подальшого використання; з’ясування причин списання об’єкта; встановлення осіб, з вини яких трапився передчасний вихід із ладу матеріальних цінностей; оформлення актів на списання; здійснення контролю за вилученням зі списаних об’єктів вузлів, деталей та матеріалів із кольорових та дорогоцінних металів, визначення їх кількості, маси; здій-снення контролю за здачею зазначених частин списаного об’єкта. Усі акти, складені у двох примірниках, підписують члени комісії, а після розгляду затверджує керівник установи.

3.Переоцінка та зменшення корисності необоротних матеріальних активів

Кожне підприємство згідно П(с)БО7 має право провести переоцінку об’єктів на звітну дату з метою формування показників річної фінансової звітності. Переоцінка проводиться якщо балансова вартість(БВ) об’єкта значно відрізняється від його справедливої вартості(СВ). Переоцінка буває 2-х видів: дооцінка (СВ>БВ), яка ві-дображається в складі додаткового капіталу на пасивному рахунку 423; уцінка(СВ<БВ), яка відображається в складі витрат звичайної діяльності на рахунку 975. В разі проведення дооцінки раніше уцінених активів, то на суму попередньої уцінки відображається дохід від ін.звичайної діяльності (746). В разі проведення уцінки раніше дооцінених активів, то до складу витрат включається сума уцінки, що перевищує раніше проведену дооцінку. Переоцінка проводиться з використанням індекса переоцінки, який визначається як відношення справедливої до залишкової вартості об’єкта. Переоцінці підлягають первісна вартість об’єкта і сума нарахованого зносу.

Причини зменшення корисності активів

Зменшення корисності - втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування.

Внутрішні      застаріння або фізичне пошкодження активу;      суттєві зміни способу використання активу протягом звітного періоду або такі очікувані зміни в наступному періоді, які негативно впливатимуть на діяльність підприємства;      інші внутрішні свідчення погіршення економічної ефективності активу.

Зовнішні      значне зниження ринкової вартості активу протягом звітного періоду;      негативні зміни технологічного, ринкового або правового середовища, в якому діє підприємство;      збільшення ринкових ставок відсотка або інших ринкових ставок доходу від інвестицій, яке може вплинути на ставку дисконту і суттєво зменшити суму очікуваного відшкодування активу;      перевищення балансової вартості чистих активів над їх ринковою вартістю.