17. Зародження філософії Нового часу. Ф.Бекон.

Родоначальниками філософії Нового Часу були Френсіс Бекон і Рене Декарт. Бекон і Декарт були засновниками двох фундаментальних напрямків гносеології: емпіризму (сенсуалізму) і раціоналізму. У центрі нової системи філософського світогляду постає розум. Основна домінанта філософії Нового Часу - це висловлена Беконом "Знання - сила". Це означало, що в основі відносин людини і світу лежать знання, пріоритет надається фактичному позитивному знанню явищ дійсності, яка базується на науці та експерименті. Друга максима "оволодій природою в ім'я користі і успіху життя" містить у собі прагматична відношення до призначення знання. Саме у цей період намічалося зближення науки і виробництва, що і зумовило корінний якісний підйом у розвитку європейської промисловості. Найвидатнішими представниками філософії Нового Часу були Томас Гоббс, Блез Паскаль, Борух Спіноза, Лейбніц, Ісаак Ньютон, Давід Юм. Основу парадигму (еталон мислення) філософії Нового Часу можна сформулювати в таких положеннях: Характерним для філософії Нового Часу є зародження науки в її сучасному розумінні, тобто як окремої форми суспільної свідомості, а також форми діяльності. Це було здійснено в результаті руйнування традицій натурфілософської структури знань, початку диференціації наук; виникнення елементів методології наукового дослідження (Декарт, Бекон). Основний напрямок наукових досліджень - природознавство, звідси домінуюча філософська тенденція Нового Часу - матеріалізм. Вперше слово "матеріалізм" якраз було запропоноване для визначення фізичного змісту речовини (природи) англійським фізиком Р.Бойлем, а інший видатний мислитель Нового Часу Г.Лейбніц вводить цей термін в філософський вжиток для визначення філософського напрямку альтернативного ідеалізму. Філософська парадигма Нового Часу постулює саме природу істинною світовою субстанцією, дійсним буттям. Характерним для філософії Нового Часу є тлумачення сутності людини як природної істоти. Бекон відомий перш за все як філософ, який заснував вивчення методів освоєння природи. Основні його твори: “Велике відновлення наук”, “Новий Органон”. В “Новому Органоні” Бекон велику увагу приділяє проблемам науки, знання і пізнання. Саме в науці він також бачив основний засіб вирішення соціальних проблем і протиріч сучасного йому суспільства. На думку Бекона, узгодження між наукою і владою має плідно впливати на соціальний розвиток. Наука необхідна для того, щоб користь від неї, а також успіх мало саме життя. Цьому призначенню науки підпорядковані й основні напрямки і робочі методи дослідження. Вважали, що науковий прогрес не встигає задовольняти потреби практики (хоча в той час здійснювався потужний розвиток природознавчої свідомості). Бекон обґрунтував необхідність вивчення законів природи новим способом (“Новий Органон") за допомогою нового понятійного апарату, що адекватно відображає реальність. Т.ч. "Новий Органон” -- це перша спроба філософії Нового Часу реалізувати загальний методологічний підхід до одержання наукових знань, які мають застосовуватись на практиці. У цьому творі Бекон пропонує "нову логіку", розглядаючи її як головний шлях до набуття нових знань і побудову нової науки, як засіб, що забезпечує істинність пізнань. Основним робочим методом логіки Бекон вважає індукцію (тобто виведення знання від одиничних фактів до загальних засад, рух думки від окремого до загального). Оскільки Бекон орієнтувався на пізнання дійсності, реально існуючого світу, за основне знаряддя пізнання у нього приймаються почуття, досвід і експеримент, а також все те, що з них виходить. Він виходив з принципу, сформульованого пізніше Дж. Локком: “Немає нічого в розумі, що раніше не пройшло б через почуття". На основі узагальнення почуттєвих даних, вважав Бекон, ми отримуємо достовірні знання. Але до досвід дає нам істинні знання тільки тоді, коли свідомість буде очищена від помилкових суджень. Ці судження Бекон називає “ідолами" або "привидами". Бекон дає класифікацію цих “ідолів", виділяючи 4 групи помилкових суджень: "ідоли роду"; “ідоли печери”; “ідоли ринку"; “ідоли театру". “Ідоли роду" - помилки, що робить усе людство, вони зумовлені спільною для всіх людей природою і недосконалістю людського розуму, "Ідоли печери" - перекручення, джерелом яких є індивідуальні особливості розуму людей. “Ідоли ринку" - перепони, які виникають внаслідок спілкування між людьми за допомогою мови (слів). Це процес використання індивідом тих чи інших помилкових, але вже таких, що стали звичними, уявлень. "Ідоли театру" - помилки, що породжені сліпою вірою людей в авторитети, традиції, помилкові думки. Згідно з думкою Бекона, усвідомлення природи цих ідолів допоможе подолати перешкоди на шляху свідомості.