14. Вчення ф.Аквінського.

Фома (Томас) Аквінський - систематизатор ортодоксальної схоластики. Основний твір “Сума теології". В тлумаченні Фоми аристотелівська “софія”, як наука про першооснови матеріального буття, втрачає свій справжній світський характер, піддавшись повній теологізації. Аквінський відкриває, ізолює її від генеалогічного дерева пізнання. В його інтерпретації вона перетворюється в мудрість “саму в собі", стає вченням про першопричину, незалежним від іншого знання. ЇЇ основною ідеєю є не пізнання дійсності та правлячих нею законів, а пізнання абсолютного буття, виявлення в ньому слІдів Бога. Аристотелівське поняття “софія” Фома практично ототожнює з теологією. Споглядання Бога замість пізнання головних основ об'єктивної дійсності - ось зміст тлумачення Фомою Аристотелівського поняття науки по відношенню до потреб церкви. Відповідно до цих вимог, Фома видає наступні теоретичні принципи: 1) Філософія і конкретні науки виконують по відношенню до теології службові функції; теологія використовує їх в цілях кращого розуміння і глибокого роз'яснення істин одкровення. Використання їх не є доказом слабкості теологи, а навпаки, витікає із убогості людського розуму, 2) Істини теології мають своїм джерелом одкровення, істини науки - чуттєвий досвід і розум. 3) Існує область деяких об'єктів, які є загальними для теології і науки. Ніщо не заважає тому, щоб одними і тими ж проблемами займалися як філософські науки так і теологія. Це не виключає того, що відомі істини одкровення можуть бути доведені природнім шляхом. До них відносяться частково твердження про безсмертність душі, про існування Бога, про створення світу і т.д. Разом з областю об'єктів, загальних для цих двох дисциплін, існують певні істини, які неможливо довести за допомогою розуму, і тому вони відносяться до сфери теології. До істин, недосяжних розуму, Фома відносив такі догмати віри: догмат воскресіння, історію втілення, святу "трійцю", створення світу в часі, можливість відповісти на питання "Що таке Бог?” 4)Твердження науки не можуть суперечити догматам віри. Можна зробити висновок про те, що Фома аквінський зовсім не відділяв науку від теології, а навпаки, повністю підкорив її теології.

15. Природознавчі досягнення епохи Відродження. Філософські погляди д.Бруно, м.Кузанського. Соціальні теорії епохи Відродження.

Ста­но­в­лен­ня на­у­ко­во­го при­ро­до­знав­с­т­ва в пе­рі­од XV -XVI ст. про­хо­ди­ло в жо­р­с­то­кій бо­ро­ть­бі між ан­ти­фе­о­да­ль­ни­ми си­ла­ми і за­хи­с­ни­ка­ми фе­о­да­лі­з­му. В цей час осо­б­ли­во бу­р­х­ли­во роз­ви­ва­лись ба­га­то га­лу­зей про­ми­с­ло­во­с­ті, за­сно­ва­них на знан­ні за­ко­нів ме­ха­ні­ки, фі­зи­ки, хі­мії, ме­та­лу­р­гі­ї.

Ви­да­т­ни­ми пред­ста­в­ни­ка­ми і ре­фо­р­ма­то­ра­ми фі­ло­со­фії то­го ча­су бу­ли М. Ку­зан­сь­кий (Кребс) і Дж. Бру­но (Но­ла­нець). Од­ну з пе­р­ших на­ту­р­фі­ло­соф­сь­ких кон­це­п­цій ство­рив Ку­зан­сь­кий. Ва­ж­ли­во від­мі­ти­ти те, що йо­го фі­ло­со­фія при­ро­ди ще в пе­в­ній мі­рі під­по­ряд­ко­ва­на ре­лі­гій­но­му сві­то­сприй­нят­тю. Він не за­пе­ре­чує іс­ну­ван­ня над­при­ро­д­ної іс­то­ти. Але про­бле­му спів­від­но­шен­ня Бо­га і сві­ту він ви­рі­шує ін­ак­ше ніж ре­лі­гі­я. Ку­зан­сь­кий не за­пе­ре­чує то­го, що Бог є пер­шо­дже­ре­лом (на­ча­лом) сві­ту, але він ро­зу­міє Бо­га не як над­сві­то­ву іс­то­ту, а як та­ке пер­шо­дже­ре­ло (на­ча­ло), яке спів­па­дає з Сві­том. Кузанський відкидає ідею креаціонізму як один акт, а вважає її як безперервний процес. Світ – це безкінечний шар.

За­сно­в­ни­ком си­с­те­ми на­ту­р­фі­ло­соф­сь­ко­го пан­те­ї­з­му був Дж. Бру­но. За ос­но­ву сво­єї на­ту­р­фі­ло­со­фії Б­ру­но бе­ре по­нят­тя єди­но­го. Єди­не - це ді­а­ле­к­ти­ч­на єд­ність всьо­го в усьо­му, збіг про­ти­ле­ж­но­с­тей. Єди­не є і Бо­гом, і при­ро­дою, при­чи­ною бут­тя і са­мим бут­тям. Во­но є фо­р­мою і матерією, мо­ж­ли­ві­с­тю і дій­с­ні­с­тю. Єди­не-­це все. Та­ким чи­ном в єди­но­му об'­єд­ну­ють­ся всі про­ти­ле­ж­но­с­ті і се­ред них ос­но­в­на для се­ре­д­ніх ві­ків - про­ти­ле­ж­ність між Бо­гом і сві­том, Тво­р­цем і тво­рін­ням. Йо­го по­зи­ція є ти­по­вим пан­те­ї­з­мом, але на від­мі­ну від пан­те­ї­з­му Кузан­сь­ко­го, йо­го пан­те­їзм є на­ту­р­фі­ло­соф­сь­ким, оскі­ль­ки у Б­ру­но Бог роз­чи­ню­єть­ся в при­ро­ді (а не на­впа­ки, як у Ку­зан­сь­ко­го), при­ро­да є Бо­гом. Та­ка то­ч­ка зо­ру прин­ци­по­во супе­ре­чи­ла тра­ди­цій­ним ре­лі­гій­ним ка­но­нам про те, що Бог є осо­бою і тво­р­цем сві­ту. Взагалі Бруно за характером – бунтівник. Вважав, що світ складається з корпускул, він є безкінечним, поза космосом нічого немає, все – космос. Безкінечність зрозуміти на основі досвіду не можна. Першодвигуна немає, першопоштовху не було. В душі людини проявляється єдина вселенська світова думка, яка є невідмінною від одухотвореної матерії. Пізнання починається зі сприйняття, уяви, розсудку і розуму. До істини прийти за допомогою теології не можна, а лише шляхом філософського мислення.

Ма­кі­а­вел­лі пра­г­нув об­ґру­н­ту­ва­ти те­о­рію бу­р­жу­а­з­ної дер­жа­ви. Він був впе­в­не­ний в пе­ре­мо­зі ро­зу­м­но­го на­ча­ла в лю­ди­ні. Бо­ро­ть­ба лю­дей за свої ін­те­ре­си ви­ра­жа­єть­ся більш всьо­го в при­дбан­ні вла­с­но­с­ті і її за­хи­с­ті. На цьо­му ґрунті роз­ви­ва­єть­ся бо­ро­ть­ба між на­ро­дом і "ви­щи­ми кла­са­ми". Во­на спри­яє су­с­пі­ль­но­му про­гре­су і це пра­г­нув до­ве­с­ти Ма­кі­а­вел­лі. Са­ме іс­ну­ван­ня в су­с­пі­ль­с­т­ві ба­га­тих і бі­д­них є при­ро­д­ним і по­ви­нно бу­ти збе­ре­же­не, але при умо­ві об­ме­жен­ня над­мі­р­но­го зба­га­чен­ня і лі­к­ві­да­ції край­ньої убо­го­с­ті. По­лі­тич­ним іде­а­лом Ма­кі­а­вел­лі бу­ла по­мі­р­но-­де­мо­к­ра­ти­ч­на ре­с­пу­б­лі­ка. ("Ціль ви­пра­в­до­вує за­со­би"). Його оголошують циніком, він виступає проти зв’язку політики і моралі (релігійної в той час).

Тво­р­цем од­ні­єї із най­ві­до­мі­ших в сві­ті со­ці­а­ль­них уто­пій є То­мас Мор. Центра­ль­не мі­с­це в йо­го фі­ло­соф­сь­кій спа­д­щи­ні за­ймає кни­га "Уто­пія". Ос­но­в­ною при­чи­ною вад су­с­пі­ль­с­т­ва Мор вва­жав го­с­по­да­рю­ван­ня при­ва­т­ної вла­с­но­с­ті. Сві­ту екс­плу­а­та­ції і не­спра­ве­д­ли­во­с­ті Мор про­ти­ставив іде­а­ль­ний устрій су­с­пі­ль­с­т­ва на ос­т­ро­ві Уто­пі­я.