82. Суспільна та індивідуальна свідомість.

По­чи­на­ю­чи від­по­відь на це пи­тан­ня, слід від­ра­зу ж ак­це­н­ту­ва­ти ува­гу са­ме на вза­є­мо­зв'я­з­ку, вза­є­мо­дії цих двох "іпо­с­та­сей" сві­до­мо­с­ті. Ін­ди­від, що на­ле­жить до ті­єї чи ін­шої со­ці­а­ль­ної гру­пи, зму­ше­ний при­йма­ти і "її пра­ви­ла гри": він ко­ре­лює зміст сво­єї сві­до­мо­с­ті з уста­но­в­ка­ми, цін­ні­с­ни­ми орі­є­н­та­ці­я­ми ці­єї гру­пи, чи то еко­но­мі­ч­ні кла­си, по­лі­тич­ні пар­тії, ре­лі­гій­ні об­щи­ни, ет­но­си. Су­с­пі­ль­на сві­до­мість як па­ну­ван­ня ко­ле­к­ти­в­ної ро­зу­мо­вої й емо­цій­ної уста­но­вок, без­пе­ре­ч­но зни­жує ак­ти­в­ність і са­мо­ді­я­ль­ність ін­ди­ві­ду­а­ль­ної сві­до­мо­с­ті. Си­ла су­с­пі­ль­ної сві­до­мо­с­ті на­сті­ль­ки ве­ли­ка, що ін­ди­ві­ду­а­ль­на сві­до­мість, із сла­бо­роз­ви­не­ни­ми са­мо­сві­до­мі­с­тю і ре­ф­ле­к­сі­єю, мо­же при­пи­ни­ти свою ро­бо­ту, під­ко­ря­ю­чись ко­ле­к­ти­в­ним на­ві­ю­ван­ням, де­ма­го­гії, ста­ю­чи же­р­т­вою ко­ле­к­ти­в­но­го пси­хо­зу. В та­ких умо­вах ду­хо­в­не жит­тя ін­ди­ві­да як ав­то­но­м­ний тво­р­чий про­цес при­пи­ня­є­ть­ся.

Слід все­бі­ч­но під­кре­с­лю­ва­ти центра­ль­ний пункт пи­тан­ня: про­бле­ма вза­є­мо­дії ін­ди­ві­ду­а­ль­ної і су­с­пі­ль­ної сві­до­мо­с­ті ак­ту­а­ль­на для будь-­яко­го су­с­пі­ль­с­т­ва, але її роз­в'я­зан­ня за­ле­жить від кон­к­ре­т­них со­ці­а­ль­но-­по­лі­ти­ч­них до­мі­нант. У тра­ди­цій­них і то­та­лі­та­р­них су­с­пі­ль­с­т­вах пріо­ри­тет має су­с­пі­ль­на сві­до­мість, а в лі­бе­ра­ль­но-­де­мо­к­ра­ти­ч­них  ін­ди­ві­ду­а­ль­но-­осо­би­с­ті­с­на.

83. Форми суспільної свідомості.

По­лі­тич­на сві­до­мість є ві­до­бра­жен­ням ви­ро­б­ни­чо-­еко­но­мі­ч­них і су­с­пі­ль­них від­но­син со­ці­а­ль­них груп, про­ша­р­ків, кла­сів у їх су­ку­п­но­му від­но­шен­ні до дер­жа­в­ної вла­ди. Пра­во­ва сві­до­мість є та­кою фо­р­мою су­с­пі­ль­ної сві­до­мо­с­ті, в якій ви­ра­жа­єть­ся знан­ня і оці­н­ка при­йн­я­тих в да­но­му су­с­пі­ль­с­т­ві юри­ди­ч­них за­ко­нів, но­р­ма­ти­вів, со­ці­а­ль­но-­еко­но­мі­ч­на ді­я­ль­ність су­б'єк­тів, пра­ва ін­ди­ві­да, під­при­єм­с­т­ва, тру­до­во­го ко­ле­к­ти­ву, ор­га­ні­за­ції, чи­но­в­ни­ків і т.д. Мо­ра­ль­на сві­до­мість - ос­но­в­на цін­ні­с­на фо­р­ма су­с­пі­ль­ної сві­до­мо­с­ті, в якій ві­до­бра­же­но за­га­ль­но­прий­ня­ті но­р­ма­ти­ви і оці­н­ки люд­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті. В ес­те­ти­ч­ній сві­до­мо­с­ті пред­ста­в­ле­на чут­тє­ва ви­ра­з­ність вну­т­рі­ш­ньо­го жит­тя пред­ме­ту, що від­би­ла на со­бі про­цес опре­д­ме­чу­ван­ня люд­сь­кої сут­но­с­ті та оду­хо­т­во­рен­ня при­ро­д­но­го сві­ту, який сприй­ма­єть­ся і пе­ре­жи­ва­єть­ся лю­ди­ною як са­мо­стій­на жит­тє­ва цін­ність. Ре­лі­гій­на сві­до­мість є та­кою фо­р­мою су­с­пі­ль­ної сві­до­мо­с­ті, змі­с­том якої є пра­г­нен­ня лю­ди­ни і су­с­пі­ль­с­т­ва до без­по­се­ре­д­ньо­го зв'я­з­ку з Аб­со­лю­том, Бо­гом, бо­га­ми, суб­ста­н­ці­єю, го­ло­вною свя­ти­нею, пра­г­нен­ня до са­к­ра­ль­но­го. Ан­ти­под ре­лі­гій­ної сві­до­мо­с­ті - ате­ї­с­ти­ч­на сві­до­мість, змі­с­том якої є об­ґру­н­ту­ван­ня без­бож­жя та не­ві­ра у іс­ну­ван­ня над­при­ро­д­но­го, над­сві­то­вих сил, ви­щої іс­то­ти, Бо­га. На­у­ко­ва сві­до­мість - в її ос­но­ві ле­жить по­нят­тя, а та­кож опи­сан­ня і по­яс­нен­ня фе­но­ме­на на­у­ки, як фо­р­ми люд­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті. Фі­ло­соф­сь­ка сві­до­мість - спо­сіб по­бу­до­ви ка­р­тин сві­ту, які фі­к­су­ють по­ло­жен­ня лю­ди­ни в сві­ті, а та­кож спо­сіб про­бле­ма­ти­за­ції цих ка­р­тин, оде­р­жан­ня ін­стру­ме­н­тів по­яс­нен­ня люд­сь­ких пе­р­с­пе­к­тив.