26. Трансдентальний ідеалізм і.Канта.
Німеччина в кінці 18 ст. одна із самих відсталих, майже 360 окремих держав існує на її території, господарство відстале, промисловості майже не було, країна відстала і розорена. Широкого розмаху набуває ідея об’єднання німців, їх панівного становища.
Еммануїл Кант був родоначальником німецької ф-ї, основаної на працях англійських і французьких філософів. В його творчості виділяють два періоди: докритичний і критичний. На першому він займається вивченням космосу, теорії неба, історії неба (відкидає створення світу Богом). Галактика взялася з газової туманності в процесі руху. На другому виходять праці „Критика чистого розуму”, „Критика практичного розуму”. Хоче розглянути гносеологію світу, ставиться критично до можливості людського пізнання.
Свою філософію Кант називає трансцендентальною (виходить за межі природи речей). Незалежно від нашої свідомості існує світ речей, але ці „речі в собі” непізнаванні в своїй сутності. На думку Канта, органи чуттів дають нам відчуття. „Речі в собі” діють на органи чуттів людини і породжують в свідомості людини явища. Апріорно (додослідно) існують ще простір і час, як форми нашої свідомості.
Коли сприймається світ явищ, в нашій свідомості виникають поняття і судження (чуттєве сприйняття). Потім виникає роздумування (сфера понять і суджень). Роздумування – здатність людського мислення оперувати поняттями і судженнями.
На основі понять і суджень ми приходимо до умовиводів, на основі яких формується ідея, що відноситься до сфери розуму. „Поняття не є буття”, – пише Кант. Антиномії (суперечності, які не можна довести або спростувати) Канта – розум не може вийти за межі чуттєвого досвіду: „Світ кінечний і світ безкінечний”, „В світі існує свобода і не існує свободи”, „Бог є і Бога немає”, „Кожна складна система включає в себе просте, але нічого простого немає”.
27. Етика і.Канта.
“Серед наших понять... Поняття моральності найважливіше” - І. Кант
Етика є однією з найдавніших філософських дисциплін, об'єктом вивчення якої служать мораль, моральність. З трьохсотих років до н.е., коли етику вперше позначили як особливу область дослідження, до сьогоднішніх днів інтерес до її осмислення не зменшується. Етика Канта в багатьох відношеннях з'явилася вершиною філософії моралі нового часу. Серед класиків німецької філософії Кант приділив найбільшої уваги моральності. Вивчення етики Канта продовжує розвиватися з 20-х років. Існує багато різноманітних оцінок етики Канта. З точки зору метафізики, найбільш цінними є ідеї Канта про свободу і про автономію етики. Зв'язок етики Канта з його теоретичною філософією, генеза його етичних ідей, становлення його думки в рамках вчення про свободу і етиці, повинність (центральна категорія його моралі) - ці проблеми знаходяться в центрі уваги при вивченні його етичної концепції. Справді, совість людини є найкращим суддею в питаннях моралі. Але у Канта, як це видно в “Критиці чистого розуму”, совість якраз і з'являється там, де голос розуму замовкає, де мислення не справляється з пізнавальними проблемами. Свобода — “нерв філософії Канта”. Парадокс кантовської етики полягає в тому, що, хоча моральна чинність і направлена на здійснення природної і моральної досконалості, досягнути її в цьому світі неможливо.
Порушення Кантом проблеми автономності етики, розгляд етичного ідеалу, міркування про практичний характер моральності і т. д. визнаються неоцінимим вкладом в філософію.