1. Предмет і функції філософії.

Філософія – любов до мудрості. У розумінні греків ф-я – це процес наближення до мудрості, процес „мудроствования”. Ф-я – одна з форм суспільної свідомості, теоретична основа світогляду або світогляд на теоретичному рівні. Гегель говорив, що ф-я – це сучасна їй епоха, відображена в думці. Є два визначення ф-ї: софійне (основане на мудрості) і епістемне (засноване на знаннях).

Ф-я – форма освоєння духовного світу людиною. Це є, фактично, розуміння життя. Ф-я починається зі здивування, за яким слідує цікавість, потім мислення і сумнів. Коли людина приходить до певного висновку після сумніву, то це є переконання (її власна істина). На основі переконань формується світогляд людини. Ф-я має свою структуру: 1) онтологія – вчення про буття; 2) гносеологія – вчення про пізнання (вперше про тотожність мислення і буття заговорив Гегель. Агностицизм: світ пізнається лише таким, яким здається); 3) антропологія – філософське розуміння людини, її сутності; 4) аксіологія – вчення про цінності; 5) соціальна ф-я – вчення про суспільство; 6) історія ф-ї – є практично самою філософією.

Функції:

1. Філософія виконує світоглядну функцію, тобто допомагає сформувати цілісну картину світу в цілому, поєднувати дані наук, мистецтв, практик. (Сукупність знань людини). Існує 2 типи світогляду: 1) ідеалістичний – основою є первинне – погляд, думка, свідомість, решта – вторинне (Кант, Гегель); 2) матеріалістичний – первинне – матеріальне, вторинне – духовне. 3) 1 і 2 – дуалізм (Аристотель. Однакова доля істини і в ідеалізмі і в матеріалізмі).

1. Іносеологічна функція - філософія про вчення протизнання. (А чи варто пізнавати наскільки наші мислення тотожні буттю?- Гегель, “Хто є хто?”)

3. Філософія виконує методологічну, пошукову функцію. Дана функція складається у визначенні способів досягнення якої-небудь мети. (Метод є теорія, а теорія - метод)

4. Функція аксеологічна. Функція цінностей. Що є цінним в житті?

5.Соціальна функція виконує соціальну роль.

6. Інтелектуальна функція. Сприяє розвитку в людині здатності до теоретичного мислення, через неї передається пізнавальний образ.

2. Поняття світогляду. Історичні типи світогляду.

Сві­то­гляд - це пере­ко­нан­ня, ідеї, цін­ні­с­ні орі­є­н­та­ції лю­дей, їх со­ці­а­ль­но-­по­лі­ти­ч­ні, ес­те­ти­ч­ні і ре­лі­гій­ні прин­ци­пи і оці­н­ки. Ос­но­в­на озна­ка сві­то­гля­ду по­ля­гає в то­му, що він - не про­с­то знан­ня про на­вко­ли­ш­ній світ чи про мі­с­це лю­ди­ни в ньо­му; це - пе­в­на си­с­те­ма по­гля­дів на мі­с­це і роль лю­ди­ни в сві­ті. Ця про­бле­ма є на­рі­ж­ною для будь-­яко­го сві­то­гля­ду і яв­ляє со­бою так зва­не ос­но­в­не пи­тан­ня сві­то­гля­ду: від­но­шен­ня у си­с­те­мі "Лю­ди­на↔Світ". В стру­к­ту­рі сві­то­гля­ду ма­ють мі­с­це пе­в­ні еле­ме­н­ти: 1) сві­то­від­чут­тя - по­чут­тя, емо­ції, на­стрій; 2) сві­то­сприй­нят­тя – зда­т­ність до конс­тру­ю­ван­ня пі­зна­ва­ль­них об­ра­зів сві­ту; 3) сві­то­ро­зу­мін­ня - пі­зна­ва­ль­но - ін­те­ле­к­ту­а­ль­на сто­ро­на сві­то­гля­ду. Іс­ну­ють та­кі іс­то­ри­ч­ні ти­пи сві­то­гля­ду: 1) Мі­фо­ло­гі­ч­ний тип (міф являв собою сукупність прав, законів і норм, за якими жили люди; у міфі злито і мистецтво, і віра, і знання і уявлення про майбутнє). 2) Ре­лі­гій­ний тип (ґрунтується на вірі в надлюдські сили, за відсутності віри втрачається будь-який сенс людського життя. Релігія відіграла важливу роль: проголосила єдність людського роду (діти Адама), формує і закріплює основні людські цінності, норми поведінки і моралі, сприяє поширенню освіти. Регулює соціальні відносини. Негатив – існування фанатизму, нетерпимість до іншовірування). 3) Фі­ло­соф­сь­кий тип сві­то­гля­ду є ка­те­го­рі­а­ль­ним охо­п­лен­ням сві­ту, в яко­му пред­ме­том фі­ло­соф­сь­кої ре­ф­ле­к­сії є все­за­га­ль­не в си­с­те­мі "Лю­ди­на—­Світ", ви­ра­же­не в фо­р­мі гра­ни­ч­них те­о­ре­ти­ч­но-­фі­ло­соф­сь­ких аб­с­т­ра­к­цій і по­нять. Є два види філософського світогляду – ідеалістичний (першопричина – ідея, думка, свідомість, все матеріальне – похідне від них) і матеріальний (з точністю до навпаки).