74. Поняття природи. Природа і суспільство.

Вза­є­мо­від­но­си­ни при­ро­ди та су­с­пі­ль­с­т­ва - ві­ч­на і зав­жди ак­ту­а­ль­на про­бле­ма фі­ло­со­фії та всьо­го гу­ма­ні­та­р­но­го знан­ня. Як спів­від­но­сить­ся люд­с­т­во з жи­вою та не­жи­вою сфе­ра­ми пла­не­ти, чи мо­жуть во­ни да­лі спі­ві­с­ну­ва­ти та роз­ви­ва­ти­ся – це за­раз най­го­с­т­рі­ші про­бле­ми, які то­р­ка­ють­ся еко­но­мі­ки, по­лі­ти­ки, мо­ра­лі, ми­с­те­ц­т­ва, ре­лі­гії то­що.

В ши­ро­ко­му ро­зу­мін­ні сло­ва під при­ро­дою ро­зу­мі­єть­ся усе су­ще. У ву­зь­ко­му ро­зу­мін­ні сло­ва при­ро­да роз­гля­да­єть­ся як те, що по­ро­ди­ло та ото­чує лю­ди­ну, є для неї об'­єк­том пі­знан­ня. У фі­ло­соф­сь­ко­му пла­ні при­ро­да пе­ре­д­у­сім спів­від­но­сить­ся з су­с­пі­ль­с­т­вом, оскі­ль­ки во­на є ві­до­кре­м­ле­ною ча­с­ти­ною при­ро­ди, умо­вою та про­ду­к­том люд­сь­кої ді­я­ль­но­с­ті.

Жит­тя ­– од­на з тем фі­ло­соф­сь­ких мі­р­ку­вань, три­ва­лий час за­ли­ша­ло­ся пре­ро­га­ти­вою не сті­ль­ки фі­ло­со­фії, скі­ль­ки при­ро­до­знав­с­т­ва. Пе­в­на кі­ль­кість кон­це­п­цій по­хо­джен­ня і сут­но­с­ті жит­тя бу­ла роз­ро­б­ле­на тео­ло­га­ми та біо­ло­га­ми (на­при­клад, кре­а­ці­о­нізм – бо­же­с­т­вен­не ство­рен­ня сві­ту). Од­ні­єю з пе­р­ших ви­ни­к­ла на­ту­ра­лі­с­ти­ч­на кон­це­п­ція люд­сь­ко­го су­с­пі­ль­с­т­ва. Ари­с­то­тель вва­жав, що си­с­те­ма су­с­пі­ль­них зв'я­з­ків є ос­но­вою ор­га­ні­за­ції су­с­пі­ль­но­го жит­тя, по­яс­ню­єть­ся ді­єю вро­дже­но­го та при­та­ман­но­го лю­дям "со­ці­а­ль­но­го ін­сти­н­к­ту" і то­му дер­жа­ва, з якою Ари­с­то­тель ото­то­ж­ню­вав су­с­пі­ль­с­т­во, ви­сту­пає як ви­т­вір при­ро­ди.

75. Поняття суспільства. Закономірності суспільного розвитку.

Од­ним із про­явів со­ці­а­ль­но­с­ті (по­лі­тич­но­с­ті) лю­ди­ни яв­ля­єть­ся по­ча­т­ко­ва не­рі­в­ність зді­б­но­с­тей лю­ди­ни і звід­си ви­ни­кає при­ро­д­не від­рі­з­нен­ня фу­н­к­цій та со­ці­а­ль­них ро­лей лю­дей. Про­до­в­жен­ня ці­єї ідеї мо­ж­на знай­ти у Го­б­б­са і Рус­со. Для них ха­ра­к­те­р­не уяв­лен­ня про те, що лю­ди під ти­с­ком об­ста­вин по­ви­нні пе­ре­да­ва­ти су­с­пі­ль­с­т­ву ко­н­т­роль над сво­ї­ми ді­я­ми, від­рі­ка­ю­чись від осо­би­с­тої сво­бо­ди.

В ме­жах єв­ро­пей­сь­кої со­ці­о­ло­гії Но­во­го Ча­су бу­ло роз­ро­б­ле­не по­нят­тя со­ці­а­ль­ний ор­га­нізм (О.­Конт).

Су­с­пі­ль­с­т­во по­стає як осо­б­ли­ва ви­ща сту­пінь роз­ви­т­ку жи­вих си­с­тем, яка ви­яв­ля­єть­ся в фу­н­к­ці­о­ну­ван­ні і роз­ви­т­ку со­ці­а­ль­них ор­га­ні­за­цій, ін­сти­ту­тів, груп, ру­хів со­ці­а­ль­них кла­сів та ін­ших со­ці­а­ль­них про­це­сів. У ву­зь­ко­му ро­зу­мін­ні су­с­пі­ль­с­т­во - це кон­к­ре­т­ний тип со­ці­а­ль­ної си­с­те­ми (ка­пі­та­лізм, фе­о­да­лізм, ра­бо­вла­с­ни­ц­т­во), а та­кож ви­зна­че­ний со­ці­а­ль­ний ор­га­нізм, що на­ле­жить до та­ко­го ти­пу (япон­сь­кий фе­о­да­лізм, ра­дян­сь­кий со­ці­а­лізм), чи ви­зна­че­на фо­р­ма со­ці­а­ль­них від­но­син (у Ге­ге­ля су­с­пі­ль­с­т­во про­ти­ста­в­ля­єть­ся дер­жа­ві, у Ари­с­то­те­ля су­с­пі­ль­с­т­во зли­ва­єть­ся з дер­жа­вою). Іс­нує зна­ч­на кі­ль­кість те­о­ре­ти­ч­них мо­де­лей су­с­пі­ль­с­т­ва: на­ту­ра­лі­с­ти­ч­на (Ари­с­то­тель), гро­ма­дян­сь­ка (Го­б­б­са - Рус­со - Ге­ге­ля) та ін. В фі­ло­соф­сь­ко­му кон­текс­ті су­с­пі­ль­с­т­во роз­гля­да­єть­ся як зв'я­зок чи си­с­те­ма лю­дей, за­твер­джу­ю­чих і ре­а­лі­зу­ю­чих свої по­зи­ції, уста­но­в­ки, ін­те­ре­си. В зв'я­з­ку з цим іс­то­ри­ч­но зро­зу­мі­ло, що осо­би­с­ті яко­с­ті лю­дей ви­яв­ля­ють­ся не рі­в­но­мі­р­но, в рі­з­ні епо­хи спів­від­но­шен­ня без­по­се­ре­д­ньо-­осо­би­с­то­го і без­по­се­ре­д­ньо - ко­ле­к­ти­в­но­го бут­тя лю­дей по­мі­т­но від­рі­з­ня­лось. Про­те слід під­кре­с­ли­ти, що не тіль­ки ко­ле­к­ти­в­ність, але й осо­би­с­ті­с­ність є со­ці­а­ль­ни­ми фо­р­ма­ми бут­тя лю­дей.