36. Особливості і основні напрямки світової філософії XX ст.

Основні напрямки філософії:

• релігійний; (неотомізм) – Тейяр де Шарден.

• саєнтистський (позитивізм – існуючий реально, за допомогою почуттів – Кант);

• екзистенціальний (проблеми людини – К‘єр не Гор);

• нові течії в соціальній філософії, нові концепції історії.

Особливості філософії:

1. звернення до суб’єктивного світу людини, індивіда;

2. аксіологічний підхід до дійсності, світу;

3. аналіз кризи культури;

4. увага до проблеми людини як найважливішої проблеми;

5. розуміння історії не як універсального процесу, а як багатоманітного;

6. відмова від великого закону руху історії і його знайти;

7. увага до підсвідомого, що виступає сильнішим за розум людини.

Вплив на філософію:

1. 2 війни – накопичення зброї, багато людей загинуло;

2. Науково – технічна революції;

3. Великі політичні зміни;

4. Спроба створення ідеального суспільства;

5. Найбільший демографічний вибух;

6. Виникла загроза життя на землі.

37. Ідея несвідомого і психоаналіз з.Фрейда. Неофрейдизм.

Зигмунд Фрейд  засновник фрейдизму, австрійський лікар-психіатр. “Доки світом не будуть правити філософи, ним будуть управляти любов і голод” (Шиллер). До Фрейда побутувала думка, що психічна травма є наслідком фізичної травми людини. Фрейд переконався на практиці, що це не так. Він говорить, що причину захворювання психіки слід шукати в психіці. В СРСР було заборонено навіть користуватися вченням Фрейда. На думку Фрейда, суперечність між бажанням і обов’язком призводить до розладів психіки. Твори: “Лекції з психоаналізу”, “Я і Воно”. Психоаналіз Фрейда: те, що обумовлює поведінку людини, є щось ідеальне (мета, ідея), а не матеріальне. Серед багатьох інстинктів людини Фрейд виділяє 2: інстинкт самозбереження і сексуальний інстинкт (продовження свого роду). Перевагу Фрейд віддає все-таки другому. Людина в своїй діяльності часто робить те, що заборонено робити, тобто щось сильніше штовхає її на такий вчинок, а саме – підсвідоме (несвідоме), тобто причина – ірраціональне. Саме тут Фрейд і шукає причини психічних хвороб. Справжній зміст поведінки людини – підсвідоме. “Я” – це людина, її свідомість. На людину тиснуть інстинкти – “Воно”, і людина шукає можливість задовольнити їх вимоги. До розладів психіки, на думку Фрейда, призводить незадоволення лише одного інстинкту – сексуального. Людина не завжди виконує вимоги інстинктів через існування “понад Я” – закони, мораль тощо, тобто суспільна цензура. Незадоволене бажання при цьому витісняється в позасвідоме. “Воно” – несвідоме, детермінується сексуальними потребами, а тому існує сексуальна детермінація психічних хвороб, спричинених витісненням незадоволених бажань в позасвідоме, при цьому в свідомості залишається слід цього бажання. Фрейд вводить термін “лібідо” – потік сексуальної енергії (енергія, у вигляді якої сексуальне прагнення людини залишає слід в її житті). Процес психічного розвитку людини є, в своїй суті, біологічно детермінований процес перетворення її сексуального інстинкту. Фрейд виходить з того, що в світі існує сильний статевий потяг, який переходить в жорстокість. Учень і послідовник Фрейда – Карл Юнг – починає із сумніву того, що сексуальний інстинкт є єдиною причиною психічних розладів, і критикує Фрейда за абсолютизацію однієї причини психічних хвороб, тому Юнг вважає, що пансексуалізм (вчення Фрейда) помилковий. Лібідо, за Юнгом, - це потік психічної (а не лише сексуальної) енергії людини в житті, свідома і несвідома діяльність людини. Несвідоме включає в себе не лише суб’єктивне і індивідуальне, а й колективний зміст психічного, який береться з глибокої давнини. Юнг звернув увагу на те, що багато спільного між міфами, сновидіннями і психікою хворої людини. Це є “архетип колективного несвідомого”. Критика Юнгом пансексуалізму поклала початок появі нової течії – неофрейдизму. Ще одним представником цієї течії був Ерік Фром. Він критикує і уточнює Фрейда, але акцент робить не на сексуальності, а на конфліктності, яка зумовлюється соціокультурними причинами. Соціальний характер – це спільний спосіб буття людей. Задоволення сексуальних бажань людини зумовлюється також соціальними умовами. При цьому багатство ніколи не робить людину щасливою.