- •Предмет і функції філософії.
- •2. Поняття світогляду. Історичні типи світогляду.
- •3. Філософія в Стародавній Індії, буддизм.
- •4.Філософія в Стародавньому Китаї. Конфуціанство, даосизм.
- •5. Іонійська філософія в Стародавній Греції.
- •8. Атомістичне вчення в Стародавній Греції.
- •10. Суспільно-політичні погляди Аристотеля.
- •11. Філософія в Стародавньому Римі. Епікуреїзм. Стоїцизм. Сенека.
- •12. Християнська філософія епохи Середньовіччя. Патристика.
- •13. Номіналізм і реалізм в філософії Середньовіччя.
- •14. Вчення ф.Аквінського.
- •15. Природознавчі досягнення епохи Відродження. Філософські погляди д.Бруно, м.Кузанського. Соціальні теорії епохи Відродження.
- •16. Наукова революція хуіі ст. Та проблема методу пізнання. Механіцизм, раціоналізм, емпіризм.
- •17. Зародження філософії Нового часу. Ф.Бекон.
- •18. Філософія т.Гоббса. Його вчення про державу
- •19. Раціоналізм Декарта.
- •20. Вчення про субстанцію в філософії б.Спінози.
- •21. Філософія д.Локка.
- •22. Погляди ш.Монтеск’є.
- •23. Філософія Просвітництва у Франції XVIII ст. Вольтер, Руссо.
- •24. Французькі матеріалісти 18 ст.
- •25. Англійська філософія XVIII ст. Д.Берклі, д.Юма.
- •26. Трансдентальний ідеалізм і.Канта.
- •27. Етика і.Канта.
- •28. Філософія г.Гегеля.
- •29. Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха.
- •30. Філософія життя (Шопенгауер, Ніцше)
- •31. Історичні умови виникнення марксизму
- •32. Сутність філософії марксизму.
- •33. Марксизм XX ст.
- •35. Утопічний характер "наукового соціалізму"
- •36. Особливості і основні напрямки світової філософії XX ст.
- •37. Ідея несвідомого і психоаналіз з.Фрейда. Неофрейдизм.
- •38. Філософія екзистенціалізму.
- •39. Буття і час у філософії Хайдеггера
- •40. Релігійна філософія XX ст. Неотомізм. Персоналізм.
- •41. Тенденції оновленства в неотомізмі. Тейяр де Шарден.
- •42. Позитивізм о.Конта.
- •43. Неопозитивізм (б.Рассел, р.Карнап).
- •44. Пост позитивізм (к.Поппер)
- •45. Теорія цивілізації а.Тойнбі.
- •46. А.Тойнбі про причини загибелі цивілізацій
- •47. Стадії суспільного розвитку у.Ростоу. Концепції індустріального і постіндустріального суспільства.
- •48. Прагматизм
- •49. Франкфуртська школа. Неомарксизм.
- •50. Філософська герменевтика.
- •51. Сутність структуралізму.
- •52. Філософія науки т. Куна
- •53. Аксіологія
- •54. Філософська проблематика в культурі Київської Русі х-хііі ст.
- •55. Філософські ідеї в період формування української нації (14-15 ст. )
- •56. Філософські ідеї гуманізму на Україні в період українського ренесансу. І. Вишенський. Острозький культурно-освітній центр. Полемісти.
- •57. Філософія в Києво-Могилянській академії. Ф.Прокопович.
- •58. Філософія г. Сковороди.
- •59. Етика г. Сковороди.
- •60. Філософія п.Юркевича.
- •61. Погляди п.Куліша.
- •62. Погляди м.Костомарова.
- •63. Світогляд т.Шевченка.
- •64. Ставлення Шевченка до релігії.
- •65. Філософські та суспільно-політичні погляди і.Франка.
- •66. Ставлення Франка до марксизму.
- •67. Світогляд л. Українки.
- •68. Соціально-політичні погляди м.Драгоманова.
- •69. Світогляд Гоголя.
- •70. Погляди в.І.Вернадського.
- •71. Філософські погляди мислителів української діаспори (д.Чижевський, д.Донцов, в.Винниченко)
- •72. Філософія в Україні в 20 ст.
- •73. Поняття буття. Форми буття.
- •74. Поняття природи. Природа і суспільство.
- •75. Поняття суспільства. Закономірності суспільного розвитку.
- •76. Теоретичні моделі суспільного прогресу.
- •77. Проблема субстанції. Матеріалістичний та ідеалістичний монізм. Дуалізм.
- •78. Поняття матерії.
- •79. Рух, час та простір.
- •80. Походження та сутність свідомості.
- •81. Поняття суспільної свідомості, її структура.
- •82. Суспільна та індивідуальна свідомість.
- •83. Форми суспільної свідомості.
- •84. Сутність пізнання. Головне питання гносеології. Суб’єкт і об’єкт пізнання.
- •85. Основні форми пізнання.
- •86. Концепції пізнавального процесу. Відображення та творчість.
- •87. Істина, її концепції. Істина як процес.
- •88. Проблема критерію істини.
- •89. Методи теоретичного дослідження.
- •90. Методи емпіричного дослідження.
- •91. Загальнологічні методи пізнання.
- •92. Роль практики в процесі пізнання.
- •93. Проблема людини в сучасній філософії.
- •94. Концепції походження людини.
- •95. Свідомість і мова.
- •96. Крах комуністичного експерименту в срср. Причини і наслідки.
- •97. Глобальні проблеми 20 ст.
- •100. Тоталітарне суспільство і його риси.
- •101. Проблеми філософії історії.
- •102. Проблеми періодизації історії суспільного розвитку.
45. Теорія цивілізації а.Тойнбі.
Арнольд Тойнбі, англійський історик, прийшов до думки, що в світі було близько 30 цивілізацій, але розвинулися лише 21 з них. Він детально розробив, як розвивається цивілізація, і як вона гине. Цивілізація виникає тоді, коли природа, історія кидає якійсь нації виклик, ставить її в такі умови, що нація має або дати відповідь, або загинути. Закладається геном – сукупність детермінант, які визначатимуть розвиток цієї цивілізації. Доки цивілізація здатна дати виклик, доти вона буде розвиватися. Коли виникає цивілізація, то влада зосереджується в руках тих, хто очолював боротьбу проти цього виклику історії, природи. Але згодом ці люди відходять, а до влади приходять інші, які хочуть лише утримати цю владу шляхом мілітаризму, насильства, а це призводить до падіння рівня життя, народ бунтує, а правляча верхівка веде паразитичний спосіб життя. Незабаром цивілізація гине, бо довго в покорі силою народ тримати не можна. Врятувати цивілізацію не можна, але відстрочити її загибель можливо, коли правляча верхівка вестиме розумну, зважену політику. Порятунок може прийти також з вселенською релігією. Цивілізації не виставляються в ряд по ранжиру, від нижчої до вищої, нема лінійного розвитку. Зрівнювання цивілізації, епохи неможливо. „Цивілізація – це індивід історичного масштабу.” З одного боку, цивілізації рівноцінні, а з іншого – неповторні. В кожної цивілізації є своя історія, і події історії формують ментальність нації, але великий вплив на це мають також природні і географічні умови. „Не якась абстракція є критерієм прогресу (ВВП, НТР тощо), а відстань, яку цивілізація пройшла по шляху реалізації свого геному і збагачення загальнолюдських цінностей”. „Суспільство не може бути нічим іншим, крім посередника, за допомогою якого окремі індивіди взаємодіють між собою”.
46. А.Тойнбі про причини загибелі цивілізацій
А.Тойнбі британський історик і дипломат, соціолог. Представник філософії і культури. Його 12 - томна робота (1934-1961) "Дослідження історії”. Цивілізація – “громадянство” – спочатку вживали коли говорилось про рівень розвитку суспільства, потім почали вживати по відношенню до різних країн. Після 1940 р. став вживати цей термін в множині, він налічив 21 цивілізацію, вони були розвинені, дуже детально дослідив кожну з них. І розглянув причини загибелі кожної з них. Нація повинна дати відповідь на виклик історії, або загинути, ми стали “рабами рабів”. Геном - сукупність, детермінант, який визначатиме розвиток цивілізації. Доки цивілізація сприймає виклик історії, до того часу вона буде розвиватися.
Територіальна експансія не є показником розвитку цивілізації. Територіальне розширення супроводжується кровопролитними війнами і свідчить скоріш про регрес, а не про цівілізацію.
Коли виникає цив., то вона знаходиться в руках влади, але з часом ці люди сходять зі ступені влади (по хворобі, 4 загинули в автокатастрофах, багато немає – тобто лідерів не осталось.) до влади прийшли інші, нові люди. Для них головне – насильно утримати владу в своїх руках. Для цього верхівка вдається до насильства – укріплює армії і т.і. Ідеалом для верхівки є влада, і в результаті цив. гине. Чи можна врятувати цив.? Рано чи пізно цив.гинуть, можна тільки відстрочити строк загибелі. Тойнбі: “відстрочка може прийти в єднанні з “селецькою релігією””. У Тойнбі цив. не виставляється в 1 ряд лінійно, як це робив Маркс. Цив. це індивід історичного масштабу, її порівняти, аналізувати неможна. Цив. – рівноцінні і неповторні. Процес стає історичним і .
Висновок: в кожній цив. є своя історія. Критерій прогресу – не якась абстракція (КВП на душу населення або НТР…)подібного типу, а відстань, яку цив. пройшла по шляху реалізації свого геному і збагачення загальнолюдських цінностей. “Суспільство не може бути нічим іншим, крім посередника, за допомогою якого окремі індивіди взаємодіють між собою”. Тойнбі вважає, що виникнення, розвиток одної цив. – це справа рук невеличкої еліти. А народ, яким був до, таким і залишається після. То хто ж досяг успіху в цивілізації? (Приклад “Котлован” Платонова).