49. Франкфуртська школа. Неомарксизм.

Заснована в 1930 р. Хоркхаймером. Ці люди ставилися до вчення Маркса науково, об’єктивно, критично. Критичне ставлення було зумовлене тим, що марксизм потерпів поразку. Представники: Маркізе, Сартр, Лукач. В 70-х рр. ця течія припинила своє існування, хоч об’єднаною вона ніколи й не була. Ідейні джерела неомарксизму: філософія Шопенгауера (філософія людської волі, бажання), Ніцше (філософія життя), Маркса. Причина поразки марксизму – його однобічність, абсолютизація соціально-економічної сутності людини.

Маркузе вважав себе представником марксизму, але вимагав оновлення і доповнення вчення Маркса: необхідно до марксизму приєднати вчення Фрейда і екзистенціалізму. Різко негативно ставився до радянського варіанту марксизму. Заперечував протилежність капіталізму і соціалізму, бо ці системи дуже схожі, хоч і різні, але не протилежні. Неомарксисти багато зробили для наукового дослідження вчення Маркса, вони виступали з ліворадикальних позицій.

50. Філософська герменевтика.

Назва походить від імені бога Гермеса – покровителя доріг і худоби. Герменевтика – мистецтво тлумачення або розуміння тексту (в стародавні часи – тлумачення знаків, в середні роки – тлумачення Біблії). Сучасна герменевтика формується в 19-20 ст. засновник – Шлейєрмахер. Тлумачення тексту – розуміння чужої індивідуальності. Основне питання герменевтики – це питання про те, як влаштоване те суще, буття якого полягає в розумінні. Закладаються основи перетворення методології в онтологію. В інших авторів герменевтика – це іманентне розуміння тексту.

Один з найвидатніших представників герменевтики є Гайдеггер. Він розвиває ідею про те, що об’єктом дослідження є не текст, а методологія розуміння. Реальність життєвого світу людей є мовна реальність. Мова визначає реальність буття.

Інший представник герменевтики Гадамер, учень Гайдеггера. Для нього філософія – вчення про буття (онтологія). Мова – фундаментальний шар конструювання світу. Розуміння – це подія, коли інтерпретатор і подія впливають один на одного, взаємодетермінують одне одного. Вихідним пунктом герменевтики є герменевтичне коло. Мова іде про циклічний характер розуміння. Герменевтика – філософія розуміння. Предметом розуміння є не смисл, викладений автором, а той предметний зміст, зі смислом якого пов’язаний текст. Тлумачення текстів і слів приводить до зростання взаєморозуміння між людьми. Метолом герменевтики є мова, яка зближує людей. Позитивні моменти герменевтики: відтворюється ідея цілісності культури, філософії, суспільства; розкривається методологія аналізу явищ культури; герменевтика сприяє поширенню загальнолюдських цінностей.

51. Сутність структуралізму.

Структуралізм загальна назва методів гуманітарних наук, пов'язаних з виявленням і описанням структур в різних галузях культури. У своєму розвитку структуралізм проходить декілька етапів : 1) становлення власного методу в структурній лінгвістиці; 2) філософський структуралізм, ототожнюється з французьким структуралізмом : панівною інтелектуальною парадигмою структуралізм стає в 60-і роки; 3) перехід структуралізму в постструктуралізм і семіотику текста. Представники структуралізму: Ф. де Соссюр, К.Леві-Стросс, М. Фуко, Р. Барт, Л. Єльмельов, А. Ньот. Аналіз пізнавальних практик структуралізму дозволяє відокремити найбільш характерні його риси. Ці характеристики формуються як принципи, або правила дослідження: 1) принцип іманентності: структураліст аналізує структуру головним чином в синхронній перспективі; 2) принцип релевантності: структураліст аналізує компонент системи виходячи з його значущісті, функціональної релевантності; 3) принцип комутації: структураліст застосовує коммутаційний тест для вирахування найменших елементів або мінімальних пар; 4) принцип сполучуваності: структураліст вивчає правила, які визначають комбінацію елементів текста; 5) принцип інтеграції: підпорядкування елементів цілому і незалежність останнього; 6) принцип діахронічної зміни: історичні зміни досліджуються на основі синхронічного аналізу системи ; 7) принцип функціональності: структураліст досліджує комунікативні та інші функції системи.