18. Філософія т.Гоббса. Його вчення про державу

На формування поглядів вирішальний вплив справили зустрічі і бесіди із засновником англ.матеріалізму Беконом і подальше служіння у нього секретарем. Основні твори: "Елементи законів природних та політичних"; філософська трилогія: "Про тіло", “Про людину", "Про громадянина"; "Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковної та громадянської”. Продовжуючи лінію Бекона, Гоббс вважав, що філософія є практична користь. Та все ж центр наукових інтересів Гоббса, на відміну від Бекона перемістився у сферу суспільних явищ. Поряд з Декартом, Гоббс був засновником нової форми матеріалізму - механістичного матеріалізму. Але на відміну від Декарта, матеріалізм якого обмежувався сферою фізики, Гоббс поширив його на розуміння людської свідомості, створивши першу в історії філософськи закінчену систему механічного матеріалізму. У філософії Гоббса матеріалізм прийняв новий, відмінний від беконівського, вигляд, відповідний характеру і вимогам механічно-математичного природознавства. Геометрія та механіка для Гоббса є прообразами наук мислення взагалі, його філософія узагальнює, універсіалізує їх, поширюючи на всі сфери пізнання. Уся природа уявляється Гоббсу як сукупність протяжних тіл, які відрізняються між собою величиною, фігурою, положенням і рухом. Рух він розумів як чисту механіку, переміщення в просторі. У розумінні руху Гоббс використав принцип редукції, тобто зведення усіх форм руху до механічного. Чуттєві якості розглядаються ним не як властивості самих речей, а як форми сприйняття речей, в основі яких лежать механічні розбіжності в речах. Таким чином, джерело різноманітності природи переноситься Гоббсом з об'єкта на суб'єкт пізнання. Проводячи цю пінію, Гоббс приходив до різкого розмежування протяжності, що реально мають тіла, і простору як образу, що його створює розум. Ці образи він називав фантазмами. Особливі труднощі у механіцизмі Гоббса викликає розуміння свідомості. Свідомість є у Гоббса джерелом всього якісного різноманіття сприймань, яке породжує чуттєві образи, тобто “фантазми" не можна звести до механічного руху. Тому думка Гоббса безрезультатно билася над вирішенням проблеми свідомості, що не могла вирішитись у рамках суворого механіцизму. Однією з характерних особливостей механічного матеріалізму Гоббса є відрив ним раціональної форми пізнання від емпіричної.

Невдача його спроби призвела до розмежування двох методів пізнання: раціоналістичної механіки, заснованої на логічній дедукції, та емпіричної фізики, заснованої на індукції, яка не дозволяє зробити всезагальні і необхідні висновки. Великий вплив на розвиток суспільної думки того часу мало вчення Гоббса про державу і право, викладене ним у творі "Левіафан". Гоббс визначає державу як штучне тіло. З цього вчення надалі розвинулись два напрямки: органічна соціологія розглядала спільне на основі аналогії з біологічними процесами (соціальний дарвінізм); договірна теорія держави (суспільний договір Ж.Ж. Руссо). Прогресивне значення вчення Гоббса про державу є в тому, що він розглядав державу як людське, а не божественне створення. Держава, за Гоббсом. виникла на основі суспільного договору з природного до державного існування і знаходилась у стані війни "всіх проти усього". Державу було встановлено в цілях забезпечення загального миру і створення гарантії відносно безпеки усіх членів держави. На противагу феодальній схемі станової ієрархії, Гоббс дотримувався принципу початкової загальної рівності людей. В результаті суспільного договору права окремих громадян, що добровільно обмежили свою свободу, були, перенесені на государя (або державні органи), на яких були і функції охорони миру і злагоди. По Гоббсу, благо народу - вищий закон держави. Турбота про мир - основа “природного права", створеного суспільним договором. Усього Гоббс сформулював 20 природних законів. Деякі з них такі: справедливість, неупередженість, скромність,, милосердя і "взагалі поведінка по відношенню до інших так, як ми бажали б, щоб поводились з нами" (це, очевидно, слугувало основою для створення Кантом свого вчення про категоричний імператив як фундамент моральної поведінки). Гоббс усіляко підносив роль держави, яку визнавав за абсолютний суверенітет. Його звеличування міцної держави було однією з перших теорій буржуазної диктатури, основна мета якої - припинення громадянської війни. У питанні про форми державного устрою симпатії Гоббса були на боці монархії. Ланкою, яка пов’язувала філософію та соціально-політичні вчення Гоббса, була його етика. Вихідний її пункт незмінна чуттєва природа людини. В основі моральності лежить "Природний закон" - прагнення до самозбереження і задоволення потреб. "Благо" - є предмет величі та бажання, "зло" - предмет відрази та ненависті. Таким чином, основні етичні поняття визначаються не самі собою, як абсолютні, а у відношенні до людини, як відносні. Чесноти та вади зумовлені розумінням того, що сприяє і заважає досягненню блага. Внаслідок того громадянські обов'язки, що виходять із суспільного договору, співпадають за своїм змістом і моральним обов’язком. В цілому, вчення Гоббса є рухом вперед в історії філософської думки; він розвинув механістичну форму матеріалізму, наблизив філософію до природознавства і математики, а також розробляв проблему життя суспільства, що була гострою в епоху буржуазної революції.