35. Утопічний характер "наукового соціалізму"

Філософія марксизму успадкувала досить велику кількість утопічних соціалістичних ідей, практичне втілення яких в життя через догматизацію породило соціальну безвихідь. Це призвело не просто до переоцінки філософського спадку, а й до перегляду ряду фундаментальних принципів соціалізму. Оцінка Марксизму: соціальна ідея з самого початку була ідеєю, що вела в глухий кут, а філософія Марксизму - це абсолютна помилка. Історична практика побудови соціалізму не була адекватним відображенням теорії Марксизму Марксизм - абсолютна істина, що підходить для всіх народів і на всі часи. Марксизм не виник на пустому місці і мав свої теоретичні джерела і певну теоретичну структуру. Джерелами марксистського варіанту соціалізму були: французький утопічний соціалізм, англійська класична політична економія, німецька класична філософія. Соціальним ідеалом Марксизму було комуністичне суспільство, а економічний ідеал базувався на розподілі за потребами, міра участі в суспільному виробництві за здібностями. Досягнення даного суспільства повинно було проводитися далеко не гуманними засобами: перш за все, засобом для досягнення соціального ідеалу була оголошена непримиренна класова боротьба, пролетарська революція і диктатура пролетаріату. Маркс обґрунтовував ідею пролетарного месіанізму і вважав однією з своїх заслуг відкриття тої суспільної сили, яка б була інструментом створення комуністичного устрою і порядку на землі. Маркс до кінця життя поділяв романтичну ідею про те, що пролетаріат, який не має власності, може сам створити щось інше. Вже за життя Маркса положення про класову боротьбу, пролетарську революцію, диктатуру пролетаріату яка практично завжди за час існування соціалістичної системи перероджувалась в диктатуру партії і окремих вождів, викликали непримиренно опозицію діячів західної соціал-демократії (Бернштейн, Каутський). Жахливі результати були отримані внаслідок соціального експерименту по практичній побудові соціалізму спочатку в одній окремо взятій країні (Російська імперія), а потім в багатьох порівняно економічно відсталих країнах. Причини невдачі і явного невиконання ідеалів соціалізму в Росії були наступні: нерозвиненість економічного життя низький рівень культури виробництва і організації промислової діяльності соціально незабезпечена відміна кріпосного права, в результаті якої безліч селян, звільнених, без землі, хлинула в міста, забезпечив тим самим високий рівень зубожіння населення і можливості виникнення не пролетарської, а кримінальної революції. Всі претензії, які пред'являлись соціалістичними ідеологами заходу, знайшли свою матеріалізацію в тих потворних структурах влади "переможного пролетаріату", а в дійсності купки авантюристів, маніпулювавших соціальною фразеологію для досягнення корисних цілей. В результаті, була побудована форма казарменого соціалізму, для якого була характерна повна безправність народу, атмосфера страху, злочинна влада, економічні провали у господарському житті, закріплення колгоспного феодалізму в с\г секторі країни, орієнтація на мілітаризацію народного господарства. Вже практично з кінця 60-х років XX століття стала очевидно неспроможність побудови "світлого майбутнього". Потрібно було 25 років у своєму низхідному функціонуванні, щоб дійти до всезагальної тотальної збитковості суспільного виробництва, а масова свідомість народу підійшла до розуміння безперспективності "соціального шляху розвитку".