Методи інформаційного права

Методи інформаційного права – це сукупність способів реґулюючого впливу норм інформаційного права на поведінку суб’єктів інформаційних правовідносин. Основними методами реґулювання інформаційних відносин інформаційним правом можуть бути:

• метод автономних рішень суб’єктів інформаційних відносин. Він полягає в тому, що суб’єкти інформаційного права мають право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, які не суперечать законодавству України. Тобто вони самостійно планують і здійснюють інформаційну діяльність у межах законодавства (які інформаційні органи створювати, яку інформацію створювати, збирати, споживати);

• метод владних приписів (встановлення вимог законами та іншими нормативними актами, обов’язкових для суб’єктів інформаційних відносин). Згідно з ним діяльність (поведінка) суб’єктів інформаційного права підпорядковується обов’язковим моделям правовідносин, визначеним законодавством (ліцензії на право діяльності, режим доступу до інформації, обов’язок державних засобів масової інформації розповсюджувати певні види інформації державних органів);

• метод рекомендацій. Держава реґулює поведінку суб’єктів інформаційних правовідносин шляхом рекомендованих моделей відповідних правовідносин (типові документи різного характеру, рекомендації правил поведінки тощо).

Залежно від конкретних ситуацій, інтересу держави стосовно тих чи інших інформаційних відносин, органами держави використовуються один чи декілька із зазначених методів, з урахуванням з потреб ефективності правового реґулювання.

Функції інформаційного права

Функції інформаційного права – це основні напрями його впливу на людину і суспільство; на інформаційні відносини.

Функції інформаційного права, як і функції права загалом, можна поділити на загальносоціальні та спеціально-юридичні:

а) загальносоціальні:

• гуманістична – інформаційне право захищає й охороняє права людей та їх спільностей на інформацію;

• організаторсько-управлінська – право суб’єктів на вирішення певних соціальних проблем (пільгова передплата періодичних видань, пільгова оплата послуг зв’язку, позачерговий розгляд запитів для певної категорії громадян тощо);

• інформаційна (комунікативна) – інформаційне право інформує суспільство про волю держави, а людей про їх права й обов’язки в інформаційній сфері суспільного життя;

• оцінюваючо-орієнтаційна – поведінка людей в інформаційній сфері оцінюється державою з погляду дотримання ними норм інформаційного права, вказуючи на соціально допустимі шляхи і засоби задоволення потреб людей у межах правомірної поведінки;

• ідеологічно-виховна – інформаційне право формує в людини певний світогляд, виховує в неї зразки правомірної поведінки в інформаційній сфері суспільного життя та інші функції;

б) спеціально-юридичні:

• реґулятивна, яка здійснюється шляхом владного правового впливу на особу з метою забезпечення такої її суспільної поведінки, яка б відповідала суспільному правовому порядку, що ґрунтується на чинних нормах прав, і яка спрямована на вреґулювання суспільних відносин, на закріплення бажаної для держави поведінки;

• захисна (охоронна), яка характеризується владним правовим впливом на особу з метою охорони її прав та свобод і яка спрямована на охорону суспільних інформаційних відносин, на забезпечення їх недоторканості з боку правопорушників, на недопущення правопорушень.

Предмет інформаційного права – інформаційні суспільні відносини та суспільні відносини, що тісно пов’язані з інформаційними, які виникають, змінюються і припиняються в процесі організації та здійснення діяльності щодо забезпечення інформаційних процесів та процесів, які їх забезпечують.

Для виявлення всієї сукупності інформаційних правовідносин можна запропонувати такий алгоритм:

1. Аналіз та виявлення всіх об’єктів, з приводу яких відбуваються інформаційні відносини та відносини, що тісно пов’язані з інформаційними.

2. Аналіз та виявлення всіх суб’єктів суспільства, які беруть участь в інформаційних відносинах та відносинах, що тісно пов’язані з інформаційними.

3. Виявлення всіх видів діянь, які здійснюють суб’єкти інформаційної діяльності, та станів речей в інформаційній сфері, які є результатом діянь суб’єктів правовідносин, а також явищ, не пов’язаних з діяльністю суб’єктів (природні явища тощо).

4. Створення чотиримірної матриці, елементами якої будуть суспільні відносини (їх зміст), що відбуваються в результаті здійснення певного діяння певних двох (або більше) суб’єктів відносно один одного з приводу певного об’єкта.

5. Виділення з усієї одержаної сукупності відносин інформаційних та тісно пов’язаних з інформаційними.

6. Аналіз і виявлення з них сукупності найбільш важливих для суспільства і держави, які вреґульовані або повинні бути вреґульовані правом.

Уреґульовані правом суспільні відносини створять сукупність інформаційних правовідносин, а не вреґульовані – перспективу правотворчої діяльності в цій галузі або стануть предметом реґулювання інших соціальних норм поведінки (моральних, корпоративних тощо).

++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++++