Типологія прав, свобод та обов’язків

В юридичній літературі права та свободи прийнято поділяти:

за значенням їх для носія на:основні (безумовно необхідні для існування людини, наприклад, право на життя); неосновні (не є життєво необхідними, наприклад, право на участь у профспілках);

за способом здійснення на: активні (вимагають активних дій, наприклад, право на освіту); пасивні (не вимагають активних дій особи, наприклад, свобода світогляду);

за суб'єктами здійснення на: індивідуальні (наприклад, право на свободу переконань); колективні (наприклад, право на утворення громадських об'єднань);

залежно від ролі держави на: "негативні права" (держава не втручається у справи особи, наприклад, право на виховання дітей);"позитивні права" (для їх здійснення необхідно прийняття певних заходів з боку держави, наприклад, право звертатися до суду за захистом).

за змістом потреб людини, що забезпечуються цим правом на: фізичні; особисті; культурні;соціально-економічні; політичні.

Конституційні права та свободи людини і громадянина

КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА, СВОБОДИ ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА – це права, свободи та обов’язки людини і громадянина визначені безпосередньо конституцією держави.

ФІЗИЧНІ ПРАВА - це можливості людини, необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних та матеріальних потреб. Право на життя (ст. 27 КУ), право на охорону здоров’я (ст.ст. 49, ч.4, ст.42 КУ), право на житло (ст. 47 КУ), право на безпечне довкілля (ст.ст. 50, 16 КУ).

ОСОБИСТІ ПРАВА - це можливості збереження, прояву, розвитку та захисту морально-психологічної індивідуальності людини, її світогляду та духовності; це можливості необхідні для її фізичного існування, для задоволення її біологічних та матеріальних потреб. Право на вільний розвиток своєї особистості (ст.23 КУ), право на рівні права і свободи (ст.24 КУ), право на повагу гідності особи (ст.28 КУ), право на особисту недоторканість (ст.29 КУ), право на недоторканість житла (ст.30 КУ), право на невтручання в особисте та сімейне життя (ст.32 КУ), право на свободу совісті (ст.35 КУ), право на свободу пересування та вільний вибір місця проживання (ст.33 КУ), право на захист своїх прав і свобод (ст.55 КУ), право на юридичну допомогу (ст.59 КУ), право на відмову виконання злочинних розпоряджень та наказів (ст.60 КУ), право на відмову давати показання щодо себе і близьких родичів (ст.63 КУ).

КУЛЬТУРНІ ПРАВА - це можливості збереження і розвитку національної самобутності, доступ до духовних здобутків людства, їх засвоєння, використання та участі у подальшому їх розвитку. Право на освіту (ст.53 КУ), право на свободу творчої діяльності (ст.54 КУ), право на поінформованість про свої права та обов’язки (ст.57 КУ).

СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ПРАВА - це можливості людини реалізувати свої здібності і здобувати засоби для існування, беручи участь у виробництві матеріальних та інших благ; можливості забезпечити свої соціальні права у разі втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття та інших випадках передбачених законом. Право на працю (ст.43 КУ), право на приватну власність, право на підприємницьку діяльність (ст.42 КУ), право на захист своїх економічних та соціальних інтересів (ст.44 КУ), право на відпочинок і (ст.45 КУ), право на соціальний захист (ст.46 КУ), право на гідний людини життєвий рівень (ст.48 КУ), право на відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органів влади (ст.56 КУ).

ПОЛІТИЧНІ ПРАВА - це можливості людини брати участь у державному і громадському житті, впливати на діяльність різноманітних державних органів, а також громадських об’єднань політичного спрямування. Виборче право (розділ ІІІ Ку), право на громадянство України (ст.23 КУ), право на свободу слова і думки (ст.34 КУ), право на свободу об’єднання в політичні та громадські організації (ст.36 КУ), право на участь в управлінні державними справами (ст.38 КУ), право на збори, мітинги, походи та демонстрації (ст.39 КУ), право на звернення до органів влади (ст.40 КУ).

В Конституції України вказано випадки коли на законних підставах можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина (ст.ст. 30-37, 39, 41-44):

- в інтересах національної безпеки;

- в інтересах збереження територіальної цілісності;

- в інтересах збереження правопорядку;

- з метою запобігання заворушенням і злочинам;

- з метою збереження життя, здоров`я і майна людей.