20. Охарактеризуйте соціологію як науку, її місце в системі гуманітарних наук та суспільствознавчих наук.

Соціологія буквально означає: наука про суспільство. Але ж суспільство є об’єктом вивчення багатьох наук − історії, філософії, економіки, психології тощо.

Соціологія як наука виникла в 30-ті роки ХІХ ст., Перший етап – це 30–40-ві роки XIX ст. – кінець XIX ст. Він характеризується зародженням і початковим розвитком наукової соціологічної думки, уведенням у науковий обіг терміна „соціологія” (О.Конт, 1837 р.). Найбільш відомими представниками цього періоду є такі вчені, як О.Конт, Г.Спенсер, К.Маркс. Другий етап розвитку соціології охоплює кінець ХІХ – 20-ті роки XX ст. У його рамках відбувається подальше формування предмета соціології, починається процес її інституціоналізації. З’являються перші кафедри та факультети соціології. На початку XX ст. змінюється статус соціології. І якщо в XIX ст, поняття „соціологія”, „соціальне життя” і навіть „соціалізм” вживалися як тотожні, то тепер у самосвідомості людей соціологія міцно асоціюється з наукою.Найвидатнішими представниками соціології цього періоду є Е.Дюркгейм, М.Вебер, учені психологічного напряму в соціології – Г.Лебон, Г.Тард, Ч.Кулі та ін. Третій етап у розвитку соціології – 20-40-ві роки ХХ ст. Цей період пов’язаний з інтенсивним розвитком емпіричної соціології, яка займалася збиранням та аналізом конкретних соціальних фактів, широко використовувала методи опитування, спостереження, експерименту, аналізу документів. Найбільш відомі емпіричні дослідження, що стали класикою, пов’язані з іменами У.Томаса, Ф.Знанецького, Е.Мейо. Четвертий етап розвитку соціології – 40–70-ті роки XX ст. Він характеризується пошуком шляхів розвитку як теоретичної, так і емпіричної соціології, можливостей їх інтеграції. У ці роки посилюється інтернаціоналізація соціології, усе більш стає необхідною координація спільних зусиль учених різних країн, поширення та обмін науковою інформацією. Важливу роль у цей час відіграють такі вчені, як Р.Мертон, Т.Парсонс, П.Сорокін. П’ятий етап – 70-ті роки XX ст. Це період активних і продуктивних спроб об’єднати мікро- та макросоціологію і вийти на рівень осмислення емпіричного матеріалу, дії інтеграційних ліній у соціології.

З моменту свого зародження соціологія найтісніше пов’язана з філософією. Але цей зв’язок тлумачиться по-різному. Зараз більшість учених визнають, що філософія та соціологія − дві різні науки, що мають свої предмети та особливості вивчення.

Соціологія виникла в тісній взаємодії з психологією і має з нею багато спільних рис. Обидві вивчають людину, тільки психологія розглядає її індивідуальну поведінку з точки зору внутрішніх, психологічних причин, аналізує психічні властивості та стан особистості, вивчає зв’язок людського спілкування та поведінки з психічними явищами. Соціологія ж розглядає людину через призму соціального: вплив на людину, її поведінку суспільства та різних соціальних спільностей. Соціологія має багато спільного і з історією. І та, й інша досліджують суспільство, його конкретні прояви. Однак історія вивчає суспільні системи минулого, суспільні явища, що пройшли, а соціологія − його теперішнє життя, і не лише факти, а й те, що лежить за ними − наслідкові зв’язки, ролі, тенденції розвитку.