131. Аналитико публицистичний жанр

Для аналітичного підтипу публіцистичних текстів характерне поєднання базової інформаційної функції з функцією пояснення, тлумачення. Але все це в рамках загальної політичної пропагандистської функції (донесення певної інформації) та агітаційної (ефективне донесення цієї інформації з метою досягнення розуміння, а отже, поступового формування потрібного певному засобу масової комунікації світогляду).

Основним якістю таких текстів є аналітичність, яка виражається за різним ступенем повноти в схемі викладу: теза, розвиток тези (аргументація), висновок. В аналітичному підтип тексту можна виділити наступні його різновиди: інформаційно-аналітичний, газетно-науковий, узагальнююче-директивний та урочисто-декларативний.

Інформаційно-аналітична різновид поєднує в собі риси офіційно-інформаційного та інформаційно-ділового стилів з рисами наукового стилю. Інформаційно-аналітичні тексти адресовані читачеві-неспеціалісту, який осмислює закономірності сучасної загально суспільного життя в її спеціальних областях. Реалізується цей різновид аналітико-публіцистичної функції в "замітках", "статтях", "рецензіях" та ін Це, ті ж жанри, що й в інших різновидах газетно-публіцистичного стилю. Але їх суть інша. У них узагальнений фактологічний матеріал зазнає аналітичну переоріентацію і конкретизацію в плані "сьогоднішнього дня".

Узагальнено-директивна різновид публіцистичних текстів аналітичного підтипу пов'язана з загальним відображенням дійсності в проблемно-аналітичному та перспективно-оціночному планах. Ведучими мовними жанрами є "передова стаття" і деякі види "коментарів".

Урочисто-декларативна різновид аналітико-публіцистичних текстів реалізується в мовних жанрах "звернення", "опис", "вітання", "заклики", "гасла". Ця різновид тексту надзвичайно загострено емоційно і експресивно. Для даних текстів характерний книжковий лад мови.

132. Художньо-публицистичний жанр

б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, по­літичні доповіді, нариси тощо), наприклад:

Той, хто не знає рідної материнської мови або цурається, засуд­жує себе на злиденність душі.

Мова — то цілюще народне джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги.

Памфлет — публіцистичний твір на злободенну тему, в якому з особливою гостротою й експресією, часто в сатиричній формі висміюються й викриваються якісь негативні суспільні явища.

Фейлетон — художньо-публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти, які зображено в сатиричному або гумористичному плані.

Нариc — невеликий за обсягом оповідний художньо-публіцистичний твір, у якому зображено дійсні факти, події й конкретних людей (наприклад, нарис Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого»).

133. Правові та етични норми журналиста

1. Головний обов'язок журналіста – сприяти забезпеченню права громадян на одержання оперативної інформації. Це зобов'язує його у своїй діяльності завжди бути об'єктивним, коректним, відповідальним за свою справу.

2. При виконанні професійних обов'язків журналіст не може вдаватися до протизаконних, некоректних способів одержання інформації, використовувати своє службове становище в особистих цілях.

3. Журналіст має право відмовитися від виконання завдання редакції з підготовки та поширення власної інформації, якщо її зміст після редакційної правки зазнав істотних змін, що суперечать його переконанням або пов'язані з порушенням норм професійної етики.

4. Журналіст повинен уникати у своїх публікаціях та передачах образ з приводу національних, расових, етичних та релігійних поглядів і почуттів людей, протидіяти екстремізму та обмеженню громадянських прав за будь-якими ознаками.

5. Журналіст у своїх повідомленнях не втручається у судові справи, поки ведеться слідство, уникає характеристик людей, запідозрених у злочині, але вина яких не встановлена вироком суду, що набрав законної сили.

6. Журналіст дорожить власним авторитетом та репутацією, несе не лише юридичну, а й моральну відповідальність перед суспільством за правильність повідомлень і справедливість суджень, поширених за власним підписом, під псевдонімом чи анонімно, але з його відома та згоди.

7. Журналіст у своїй професійній поведінці не має права ставити особисті інтереси понад усе.

8. Журналіст у практичній діяльності не піддається тискові владних структур, особливо в тих випадках, коли йому нав'язують чужу чи хибну думку, орієнтують на фальсифікацію фактів.

9. Журналіст покликаний постійно працювати над підвищенням власного фахового рівня, плекати свою основну зброю – слово, суворо дотримуватися конституційних норм функціонування української та інших мов в Україні, рішуче виступати проти фактів неповаги до державної мови, приниження її ролі та значення у житті суспільства.

10. Журналіст поважає і відстоює професійні права колег, дотримується норм і правил поведінки у редакційному колективі.

11. Порушення журналістом положень цього Кодексу піддається громадському осудові, розглядається на зборах редакційних колективів, у первинних організаціях Національної спілки журналістів та радами професійної етики, що створюються при правліннях регіональних організацій НСЖУ

Декларація – це офіційно проголошені міжнародними організація­ми основні етичні принципи журналістів. Прикладом може бути Де­кларація обов'язків і прав журналістів [58, 102-104], прийнята 1971 року в Мюнхені представниками національних асоціацій жур­налістів країн ЄС, Швейцарії й Австрії, а також: різних міжнародних організацій журналістів.

Чинним міжнародним документом етики журналістів є Міжнародні принципи журналістської етики, прийняті на четвертій Консультати­вній зустрічі міжнародних і регіональних журналістських організації, яка відбулася в 1983 році спочатку в Празі, а згодом - у Парижі. Міжнародних принципів журналістської етики, що називають ще "демократичним мінімумом сучасного журналіста".

Міжнародних принципів професійної етики журналіста є десять:

Право людей на отримання правдивої інформації.

Вірність журналіста об'єктивній реальності.

Соціальна відповідальність журналіста.

Професійна чесність журналіста.

Загальнодоступність засобів масової інформації й участь гро­мадськості в їх роботі.

Повага приватного життя.

Повага громадських інтересів.

Повага загальнолюдських цінностей і різномаїття культур.

Усунення війн та іншого зла, що протистоїть людству.

Сприяння новому міжнародному порядку в галузі інформації.