107. Охарактеризуйте переговорний процес

Учасники переговорів – це безпосередні або опосередковані учасники діалогу. учасниками переговорів можуть бути (класифікація учасників за соціальним складом):

- окремі люди, що ведуть переговори від власного імені й виходячи з власних інтересів;

- окремі люди, що є представниками сторін-учасників конфлікту, представляють і захищають інтереси соціальної групи, організації чи установи (керівник організації, спеціальний представник держави);

- групи людей (делегації), що представляють інтереси певної соціальної спільності або організації.

Предмет переговорів – це другий важливий елемент переговорного процесу, без якого він неможливий. Ми вже зазначали, що предметом переговорів може бути лише та проблема, яка має взаємний інтерес. Проте визначення предмета переговорів не дає нам повного уявлення про переговорний процес.

Проаналізуємо основні етапи переговорного процесу, орієнтуючись на останню точку зору.

І етап. Передпереговорна стадія (підготовка переговорів). Змістовна сторона підготовки переговорів містить: аналіз проблеми та інтересів учасників переговорів;

формування спільного підходу до переговорів і власної позиції до них; визначення можливих варіантів рішення; розробка пропозицій, що відповідають тому чи іншому варіанту рішення, а також їх аргументація.

ІІ етап – стадія взаємодії, яка має декілька аспектів розміщення учасників; установлення контакту; уточнення інтересів, концепцій, позицій; обговорення позицій; вироблення пакета взаємо узгоджених пропозицій.

ІІІ етап – прийняття відповідних рішень, аналіз результатів переговорів. Після того, як узгоджені позиції і розроблений пакет пропозицій, що влаштовують сторони, можуть бути прийняті відповідні рішення.

108. Проаналізуйте види переговорів

Залежно від зацікавленості сторін розрізняють:

- переговори, у яких учасники або один з них мало зацікавлені в їх позитивному завершенні або байдужі до цього позитивного результату;

- переговори, у яких сторони хоча і виявляють інтерес до досягнення результатів, але достатньо полярний, до того ж він має відношення скоріше до спільного рішення проблеми;

- переговори, у яких учасники реально зацікавлені в спільному

рішенні проблеми.

2. Залежно від характеру учасників переговорів розрізняють:

- двосторонні та багатосторонні переговори;

- міждержавні;

- дипломатичні переговори (переговори на високому та

найвищому рівні);

- переговори між фірмами, організаціями, установами;

- офіційні та неофіційні переговори.

3. Залежно від предмета переговорів розрізняють:

- політичні переговори;

- ділові переговори (комерційні);

- переговори з питань культури, економіки;· з трудових питань.

4. Залежно від специфіки проблем та особливостей учасників (комплексний критерій) розрізняють:

- „внутрішні переговори” – між підприємцями і профспілками;

- між окремими особами, між представниками різних фірм;

- міжнародні – суб’єктами переговорів є учасники міжнародних відносин (держави, ТНК, міжнародні організації тощо).

Форми переговорів

Організація та проведення переговорів може здійснюватися по-різному. Фактично розрізняють три основні форми переговорів:

1. Інституалізовані переговори – це такі переговори, що здійснюються за допомогою організації, що створена спеціально для і на основі постійно діючих переговорів. Дослідники вважають яскравим прикладом таких переговорів Організацію безпеки та співробітництва Європі (ОБСЄ) на основі Наради з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ).

2. Частково інституалізовані переговори – такі переговори постійно здійснюються в межах певних організаційних структур – конференцій, міжнародних організацій тощо та під егідою, патронажем.

3. Неінституалізовані переговори – така форма переговорів, яка не пов’язана ні з якими організаційними структурами і не створює постійно діючих організаційних форм