Вправа 1. "Виконання ролі"

У важкій ситуації школярам пропонується яскраво уявити собі образ для наслідування (наприклад, улюбленого кіно-героя), ввійти в цю роль і діяти нібито "у його образі". Як правило, цей прийом виявляється особливо ефективним для юнаків, що, звичайно, із задоволенням починають рухатися, говорити так, як це робив їх улюблений – вільний, незалежний, розкутий кіно- чи телегерой.

Вправа 2. "Розвиток упевненості"

Ціль: розвиток впевненості в собі на основі уявлень про досягнутий успіх.

Психологічна сутність вправи.

Зазвичай успіх вселяє почуття власного достоїнства, тож якщо Ви представите, що домоглися успіху, це допоможе Вам відчувати більшу впевненість у собі. Завдяки усвідомленню досягнутого успіху Ви почуваєте в собі більше сил, більше динамічності, більше цілеспрямованості, більше почуття власного достоїнства і всі ці почуття вносять вклад у почуття більшої впевненості в собі.

Завдання:

1. Вирішіть, який успіх найбільш важливий для Вас – домогтися визнання в новому класі, вступити до вузу тощо.

2. Розслабтеся, закрийте очі і представте, що Ви досягаєте цієї мети. Представляючи свій успіх, відчуйте задоволення і почуття власної сили, що він приносить. Відчувайте підйом, збудження, силу, міць, абсолютну впевненість у собі і володіння ситуацією.

3. Потім представте, як інші підходять до вас чи дзвонять, щоб щиро поздоровити Вас. Ви відчуваєте теплоту і Ви схвильовані, приймаючи похвали від них. Вони говорять Вам, який Ви удачливий. І Ви себе прекрасно відчуваєте і здатні на усе, що Ви захочете.

Дванадцятий день

Ціль: закріплення навичок впевненої поведінки.

Завдання:

1. Обговорення правил-рекомендацій щодо зменшення занепокоєння.

2. Обговорення та відпрацювання можливих стратегій поведінки в ситуаціях, що викликають тривогу.

Завдання 1. Правила-рекомендації Д. Карнегі.

Ваше занепокоєння зменшиться, якщо слідувати наступним правилам (за Д. Карнегі):

1. Що саме гірше може статися зі мною, якщо я не вирішу цю проблему? (Не надавайте занадто великого значення наслідкам).

2. Чи багато значать для Вас зараз ті переживання, що Ви мали рік тому (при розв’язанні подібної проблеми)?

3. Якщо проблема, що стоїть перед Вами, загрожує Вам великими збитками, оцініть середньостатистичну можливість того, що таке нещастя може статися з Вами (наприклад: бути убитим блискавкою, піддатися розбійному нападу).

Змиритися з проблемою (небезпекою), прийняти її як об'єктивну реальність, якщо ми не можемо її змінити, то єдина можливість змінити наше ставлення до неї.

4. Не занепадайте духом з приводу критики (належної подяки) – це прихований комплімент. Ніхто б Вас не став лаяти, якби Ви нічого не значили.

Завдання 2. Стратегії саморегуляції поведінки в ситуаціях, що викликають тривогу завдання може виконуватися письмово).

Стратегії самокерування, спрямовані на закріплення навичок:

1. Вибір адекватної поведінки для закріплення.

Докладно опишіть форму поведінки, яку ви прагнете засвоїти:

1. Як часто ви використовуватимете її?

2. Як ви дізнаватиметесь, коли відбувається помилка?

2. Стратегії, призначені для попередження рецидивів.

А. Стратегії, призначені для того, щоб допомагати вам передбачати і контролювати можливі труднощі: упорядкування стимулів

1) Чи розумієте ви процес рецидиву? Що це таке?

2) Які відмінності між засвоєною поведінкою чи мисленням і використанням їх у важкій ситуації.

3) Мережа підтримки? Хто може вам допомагати зберігати навичку?

4) Ситуації високого ризику? Якого ґатунку люди, місця або факти робитимуть збереження навички особливо важким?

Б. Стратегії, призначені для посилення раціонального мислення: упорядкування думок і почуттів:

1) Якою могла б бути необґрунтована емоційна реакція на тимчасову помилку чи рецидив?

2) Що ви можете зробити для того, щоб ефективніше міркувати у ризикованих ситуаціях або після рецидиву?

В. Стратегія, призначена для діагностування і практикування споріднених навичок – упорядкування форм поведінки.

Які додаткові підтримки вам необхідні для того, щоб закріпити навичку? Впевненість? Розслаблення? Мікронавички?

Г. Стратегії, призначені для забезпечення відповідних результатів щодо форм поведінки:

1) Чи можете ви розпізнавати деякі можливі результати успіху, досягнутого за допомогою своєї нової форми поведінки?

2) Як ви можете себе винагороджувати за добре виконану роботу? Визначте конкретні винагороди і задоволення.