Організаційно-розумова (мисленнєва) гра

Організаційно-розумова гра - різновид організаційних ігор, спрямованих на оволодіння засобами мислення і розвиток розумових здібностей за допомогою моделювання професійної діяльності через організовану комунікацію (миследіяльність).

Те, що було висвітлено в розділі про організаційно - діяльнісні ігри, може бути розглянуте як цілісна одиниця гри нового типу, що сполучає всі процеси колективного саморозвитку і розвитку діяльності. Практично існуючі організаційно – діяльнісні ігри в різній мірі використовують усі ці можливості. Як правило, чим жорсткіше логіка, тим швидше виникає перспектива відходу від змістовної, професійно значимої ситуації в грі до збільшення питомої ваги розумового шару в організаційно - діяльнісній грі. З його допомогою досяжна згода на вихід за межі практичного замовлення і перетворення гри в полігон розумової діяльності.

Саме цими особливостями і володіють організаційно-розумові ігри (ОРІ). Вони використовують звичайні процеси в організаційно - діяльнісних іграх як привід, щоб зосередити увагу на русі мислення. Цінністю і метою ігри стають: "чистота" мислення, гранична визначеність засобів мислення в розумовій рефлексії, вирощування розумових здібностей. Зокрема, організаційно-розумова гра може звести демонстративні практичні дії гравців до комунікативних і, насамперед - до організаційно-комунікативних дій.

Граничну значимість в організаційно-розумовій грі одержує логіко - семіотична практика і рефлексія, залучення найвищих вимог до системотехніки і до логічної організації міркувань. Деякою мірою, організаційно-розумові ігри схожі на методологічні семінари. Однак так характеризувати організаційно-розумові ігри можна, лише якщо дивитися на них поверхово, не реконструюючи внутрішню архітектоніку, функціональну структуру, залишаючись на рівні морфологічного спостереження за ходом обговорення.

Організаційно-комунікативна гра

Організаційно-комунікативна гра - рід організаційних ігор, форма активного навчання перебудові й узгодженню уявлень у спілкуванні організованої комунікації. Під комунікацією розуміється обмін інформацією з метою узгодження розумових і практичних дій.

У будь-якій грі практична взаємодія в рамках змісту сценарію і сюжету, що моделюється, супроводжується комунікацією. Первісний обмін репліками може перейти в систематичний діалог і навіть дискусію. Однак при моделюванні професійної діяльності в діловій грі комунікація і навіть полеміка підпорядковуються логіці розгортання дії. Можливості, що містяться в комунікації, цілком не розкриваються. У той же час, характер утруднень, які виникають у дії і взаємодії, часто вимагає позаситуативного розкриття причин утруднень, проникнення в сутність того, що реально відбувається на сцені. Користуючись подібним розкриттям, можна інакше побачити і саму практику, що моделюється в грі, перенести результати розкриття на удосконалювання практичної діяльності. Саме ця обставина стає найважливішою, якщо врахувати саму функцію багатьох ігор - постановка і розв’язання проблем у діяльності. За умов проблемної орієнтованості особливого значення необхідно надавати комунікації, її місцю в груповому мисленні, мисленнєвій функції як такій, ретельного дотримання чіткості форми її організації, включаючи постановку і рішення проблем.

Які співвідношення між комунікацією і мисленням, а також формами організації мислення? Очевидно, що індивідуальні пізнавальні процеси і застосування мовних засобів організації впливу людей один на одного, насамперед у формі спілкування, - найважливіша умова виникнення мислення. Комунікація виникає разом з підпорядкуванням узгоджувальних процесів (спілкування) “логіці" застосування і зміни мовних засобів. З урахуванням їх природи найважливішими стають процеси впливу знаків на хід побудови образів, а умовою побудови знакових структур текстів — вираження за допомогою їх змісту образів у того, хто хоче „передати" інформацію або відтворити зміст її образа в іншої людини за рахунок знакового впливу .

Узагалі, текст – це будь-яке повідомлення (зміст), виражене за допомогою знаків або образів, доступне розумінню. Він виступає об’єктом вивчення такої сучасної галузі знання як семіотика - наука про символи і знаки. Знак, текст у цілому сприймається людиною як один з об'єктів. Однак в ОРІ, на відміну від семіотики, при введенні знака, як спеціально організованого посередника, важливий не сам посередник, а можливість впливу за його допомогою на хід перебудови уявлень, образів у свідомості іншої людини. Необхідність узгодження змісту образів у автора висловлення й у розуміючого його партнера в комунікації перетворює комунікацію в окрему дію. Дискусія, що припускає не тільки вираження автором змісту свого представлення і розуміння тексту, але і способи висловлювання автора, стає етапом розвитку комунікації. Узгодження критики з авторським висловлюванням призводить до явища “розвитку думки автора" або “виникненню нової думки", що спирається на “думку автора".

Мислення не є ,,приналежністю" окремої людини. Його існування лежить на перетинанні комунікативного існування людей і дії механізму мови. Мислення соціальне і культурно за походженням. Оволодіння за допомогою рефлексії усіма видами процедур і типами застосування мовних засобів створює умови, коли окрема людина перебуваючи в комунікації, узгоджується з усією системою зрозумілих і прийнятих, засвоєних вимог із усіма „правилами" комунікації. Так вона стає мислителем, а не лише комунікантором.

Організаційно-комунікативна гра (ОКГ) припускає, що в якості практики, що моделюється виступає організація комунікації. Отже, гравці розподіляються по чотирьох основних позиціях — автора, розуміючого, критика, організатора комунікації. При цьому в позиції організатора повинні перебувати більшість гравців. Обсяг первісної комунікації важливий тільки з погляду можливості мати матеріал для її організації.

В організаційно-комунікативній грі керівник гри фіксує замовлення на моделювання дезорганізації в комунікації з цільовою настановою або на її вивчення, або на постановку проблем, що стосуються процедур комунікації, або на навчанні умінням і комунікативній компетентності.

Комунікативна компетентність - здатність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми; сукупність знань і умінь, які забезпечують ефективність комунікативного процесу (спілкування). На групових і пленарних обговореннях демонструються й аналізуються процеси перебування в організованій комунікації. В іншому технологія управління грою схожа на управління діловою грою.