Організаційно - діяльнісні ігри
Організаційно - діяльнісна гра - різновид операціональних ігор, форма активного навчання розвязанню проблемних ситуацій за допомогою моделювання організації виробничої або соціально-виробничої діяльності.
На відміну від ділової гри, метою якої є рішення актуальної практичної задачі, ціль організаційно-деяльнісної гри - розв’язання теоретичної або практичної проблеми. Організаційно-деяльнісні ігри найпростіше застосовуються в навчальному процесі, коли учасники мають достатній запас професійних знань і умінь.
Процес діяльності, який розгортається в грі в часі і просторі суб'єкт - суб'єктних та суб'єктно-об'єктних відносин від усвідомлення завдання-цілі-задачі до одержання результату, можна позначити як "ситуація". У розумінні західного соціального психолога Марка Аргайла, ситуація - це "природний фрагмент соціального життя, обумовлений включеними в неї людьми, місцем дії і характером дій, що розгортаються".
У ситуації відбиваються як проблеми, так і задачі. Проблемність ситуації означає таке утруднення в практиці, для подолання якого відсутні досвід або теоретично обґрунтовані шляхи. Проблема для свого розв’язання вимагає побудови гіпотези чи то теоретичної концепції, що перетворять проблему в задачу.
У свою чергу, задача - це ситуація, у якій треба знайти визначений порядок дій (алгоритм) для досягнення мети, і де здійснення цього алгоритму вимагає наявності визначених умінь. Таким чином, можна говорити про існування як проблемних ситуацій, так і ситуативних задач.
Проблемна форма організації діяльності, комунікації, рефлексії і мислення означає, що гравці поміщені в умови, коли вони не знають, що і як робити, які вони повинні виробити способи діяльності, комунікації, мислення, рефлексії і т.п. Крім того, не тільки гравці, "перенесені" із практики діяльності і діють на сцені в рамках заданого сценаристом сюжету, що зберігає специфічні особливості утруднень сукупної практики діяльності, але і самі режисер і сценарист відчувають утруднення в моделюванні і перебудові взаємодій по ходу розвитку сюжетної лінії. Отже, режисер, сценарист, а також і сам методолог організаційно-діяльної гри виходять у рефлексію. Вони породжують потребу в організації рефлексії, рефлексивної взгонки. Що вимагає залучення методологів - фахівців з організації рефлексивного аналізу діяльності.
Рефлективна сублімація (взгонка) - процес рефлексивного сходження від абстрактного до конкретного при аналізі діяльності. Методологи знайомляться з практикою, у якій виникли утруднення, виявляють основних суб'єктів практики і їхні відносини, будують проблемне поле і формулюють проблеми, створюють концепцію замовлення на гру.
У цьому випадку функції методологів в організаційно - діяльнісній грі складають:
- забезпечення організованості режисера, сценариста й ідеолога гри;
- побудову траєкторії "водіння" гравців, їхньої взаємодії;
- розвиток сюжетної лінії аж до знаходження виходу з важкої ситуації, що задана сюжетом;
- через роботу із сюжетом - знаходження виходу з важкої практичної ситуації.
Прихід методолога в режисерську й інші види ігрових робіт супроводжується внесенням відповідної системи засобів, які організують рефлексивну тріаду. Рефлексивна тріада - ієрархічний набір рівнів взаємодії в грі (ігровий, ігротехнічний, методологічний). Таким чином, тріада складається з мови теорії діяльності, понять і категорій діяльності, логіки і мислетехніки, тобто того, що властиве методологічний діяльності.
Між ігровою моделлю і реальним утрудненням зберігається подвійне відношення. З одного боку, це - дослідницьке відношення ("імітація реальних проблем"). З іншого боку, це проектне відношення (сценічно підсилюється яка-небудь сторона реальних конфліктів, труднощів і т.п.). У цілому гра з'являється як рух усіх персонажів, ігрогруп що їх втілюють, і гравців у лінії моделювання утруднення, сполучення різногруппових утруднень в інтегральне утруднення, оформлення утруднення по його змісту до рівня проблеми, сполучення проблем в інтегральну (і системно організовану) проблему, знаходження шляхів депроблематизації для персонажів, для окремих груп і всієї гри у цілому, демонстрування дії в іншому "напрямку" відповідно до депроблематизації (зведення до задачі).
Кожна організаційно діяльнісна гра, як правило, проводиться протягом п'яти днів і поділяється на етапи. Архітектоніка організаційно - діяльнісної гри складається з таких етапів:
1) самовизначення;
2) аналізу ситуації;
3) визначення системи цінностей і цілей діяльності;
4) визначення системи засобів здійснення діяльності;
побудова проекту зміненої діяльності.
Психологічний механізм гри включає наступні фази:
1. Фаза прийняття учасниками нормативних вимог до діяльності проектування.
2. Фаза усвідомлення утруднень у практичному і розумовому планах діяльності проектування,
3. Фаза формування потреби в перебудові власної діяльності й особистості.
4. фаза побудови стратегії професійної самозміни.
Рис. 3. Фази організаційно - діяльнісної гри
У першій фазі учасники (Vр ) у стані "які вони є в житті" входять в ігрову діяльність. Вони стають гравцями (И) і самовизначаються в грі. Учасники співвідносять цілі і правила існування в організаційно - діяльнісній грі з власними цілями. У свідомості гравців (И) складаються уявлення про їхню Діяльність у грі (Fp), відбувається презентація - процес і способи представлення подачі себе оточуючим.
У другій фазі організаційно - діяльнісної гир учасники аналізують свою практичну діяльність і формулюють існуючі проблеми. В основу кожної гри обов'язково кладеться проблемна ситуація, що склалася в тій чи іншій сфері практики.
У третій, "критичній" фазі організаційно – діяльнісної гри учасники зіставляють уявлення про те , "які вони є" ( Iр ), із уявленнями про те, "які вони мають бути" ( Uр ) для того, щоб перебороти утруднення в діяльності. Учасники виявляють нетотожність цих уявлень і усвідомлюють, що причина знаходиться в них самих, у характері їхньої діяльності. На цій фазі учасники стають перед вибором: чи перебудовувати свою діяльність і себе, чи відмовитися від спроб рішення проблеми і жити по-старому, і здійснюють його: . В учасників з'являється потреба у власному розвитку, і вони через уточнення цінностей і цілей своєї професійної діяльності звертаються до синтезу нових знань і здібностей, до оволодіння цієї діяльності.
Оволодіння - орієнтувальні дії, що виконують когнітивно-результативну функцію і забезпечують професійне й особистісне самовдосконалення, активність і самостійність суб'єкта діяльності. На цій фазі організаційно –діяльнісної гир для того, щоб з'ясувати причини утруднень у практичній діяльності, учасники переходять до аналізу ситуацій на теоретичному, абстрактному рівні. Але робота з концепціями або теоретичними схемами вимагає розробки чи уточнення теоретичних понять, для побудови яких використовувалася логіка "сходження від абстрактного до конкретного".
В учасників усіх організаційно - діяльнісних ігор на цій фазі формується здатність організувати комунікацію під час обговорення, а також розуміння динаміки групових процесів. Саме в цей момент у гравців з'являється потреба "бути іншим" для подолання утруднень у колективній управлінській діяльності.
Групова динаміка – це міжособистісні процеси у групах.
На четвертій фазі організаційно - діяльнісних ігор учасники будують стратегію самозміни і саморозвитку. Тут же вони переходять до побудови проектів зміненої професійної діяльності. Усвідомлювана потреба учасників організаційно - діяльнісних ігор "бути іншими" (П) і діяти "по-іншому" ставала мотивом їхньої діяльності як у рамках ігрового навчального процесу, так і після гри, у своїй практиці.
Результатами організаційно - діяльнісних ігор виступають, по-перше, розвиток мислення учасників гри, вироблення прийомів продуктивної розумової діяльності, умінь аналізувати дійсність, практику, знаходити і формулювати проблеми і вирішувати їх, по-друге, складання колективної розумової дії і навчання колективному мисленню. Особливо необхідно відзначити зміну і розвиток за рахунок дисперсії станів у гравців мисленнєво - технічних, загально інтелектуальних здібностей - з одного боку, і їхніх особистісних якостей через групові взаємодії - з іншої сторони. Дисперсія станів - значеннєве просування гравців від предметно - системодіяльнісного рівня аналізу до осмислених дій по управлінню ігровою моделлю для досягнення рефлексивних і соціокультурних цілей.
По-третє, у ході гри ситуація проблемного типу переводиться в ситуацію заданого типу, відбувається розвиток соціально організованої діяльності і соціальної практики. Формулюються нові цілі, нові цінності й ідеали. Таке відновлення відбувається або внаслідок модельованих умов діяльності, або в результаті всеохоплюючої критики діяльності. В даний час слабко розвинуті прогностичні форми критики, що наче забігають у майбутні ситуації утруднень і конфліктів. Критики "чекають" появи реальних нових розстикувань у соціальному механізмі, нових криз. Разом з переходом до проектування нової діяльності, застосуванням критичних процедур і проблематизацією минулої практики, гравці входять у той спосіб існування, що проблематизує і сам спосіб критичної перебудови діяльності.
По-четверте, результатом гри є швидке виникнення і розвиток груп, аж до колективів зі складною архітектонікою мікрогруп і передумов становлення макрогруп, формуються команди для перетворення практики.