2.4. Дискусійні методи навчання у викладанні психології

Метод групової дискусія та його основні різновиди.

Мозковий штурм" як дискусійний метод

Метод інциденту

Метод аналізу конкретних ситуацій

Метод групової дискусія та його основні різновиди

«Психотехнічна теорія» - це узагальнення особливого роду, що уже по своєму походженню являє собою універсальні «способи спільної діяльності» психолога і клієнта, викладача та студента (індивідуального або групового) по подоланню психологічних утруднень в інтересах досягнення гуманістичних цілей. Які основні методи на сьогодні складають суть психотехнічної теорії? Насамперед активні. Головними серед яких є дискусійні методи, ігрові, та тренінг - методи.

Дискусійні методи – це рід групових методів навчання, заснованих на організованій комунікації в процесі рішення навчально-професійних задач.

Групова дискусія – метод організації сумісної комунікації в інтересах інтенсивного і продуктивного рішення групової задачі. Різновидами групової дискусії є діалог і сократівські бесіди. Як активний метод навчання вони застосовуються під час обговорення складних теоретичних проблем. Основна задача, розв'язувана даними методами, - це обмін думками між слухачами, уточнення й узгодження їхніх позицій, вироблення єдиного підходу, до проблеми. Цей метод дозволяє успішно закріпити знання, розширити їхн і сформувати уміння вести діалог.

Різновидом групової дискусії й одним з ефективних методів навчання вважається "круглий стіл". Як правило, на обговорення "круглого столу" виносяться найважливіші тематичні проблеми з запрошенням провідних спеціалістів по даній проблемі. Перед кожною такою зустріччю тим, якого навчають, пропонується висунути цікавлячу їхній по темі проблему, сформулювати питання для обговорення. Відібрані питання повинні видаватися учасникам "круглого столу" для підготовки до виступу і відповідей. "Круглий стіл" призначений для того, щоб не тільки глибоко розкрити теоретичні чи практичні проблеми, але і дати тим, якого навчають, великий обсяг наукової інформації.

Проміжне положення займає метод групового обговорення проблемних ситуацій у його різних модифікаціях. Тут можлива як орієнтація на задачу (наприклад, розбір випадків з виробничої практики), так і на міжособистісні відносини (наприклад, метод "конструктивних конфліктів" у психотерапії).

При орієнтації на задачу метод групового обговорення сприяє з'ясуванню кожним учасником своєї власної точки зору, розвитку ініціативи, а також розвиває комунікативні якості й уміння користатися своїм інтелектом.

Метод допомагає вирішувати наступні завдання:

а) навчати учасників аналізу реальних ситуацій, а також навичці відокремлювати важливе від другорядного і формулювати проблеми;

б) прищеплювати уміння слухати і взаємодіяти з іншими учасниками;

в) моделювати особливо складні ситуації, коли самий здатний фахівець не в змозі одноосібно охопити всі аспекти проблеми;

тут важливо показати, що саме колектив є основою в прийнятті більшості рішень;

г) продемонструвати характерну для більшості проблем багатозначність можливих рішень.

"Мозковий штурм" ("мозкова атака") - первинна форма інноваційної гри, рід дискусійних методів, що характеризується відсутністю критики пошукових зусиль, збором усіх гіпотез, породжених у пошуку, їхнім аналізом на перспективу використання для зняття утруднень у практиці.

Метод "мозкової атаки" виник ще в 30-і роки як спосіб колективного, групового рішення проблем, що активізує творчу думку. Цей метод може заздалегідь плануватися як фрагмент заняття, в основу якого покладений пошук нових принципів рішення проблеми.

У загальному плані методику "мозкової атаки" можна представити наступними етапами:

• Формулювання проблеми, яку необхідно вирішити.

• Формування робочих груп по 3-4 особи.

Формування експертної групи, здатної відібрати найкращі ідеї і розробити показники і критерії оцінки.

• Тренувальна інтелектуальна розминка для приведення навчальної аудиторії у робочий психологічний стан за рахунок активізації їхніх знань, обміну думками і вироблення загальної позиції по проблемі дозволяє учням максимально звільнитися від впливу сковуючих факторів, психологічних бар'єрів і дискомфорту. Завдання викладача - визначити рівень підготовленості слухачів до подальшої роботи. Інтелектуальна розминка здійснюється у формі експрес-опитування. Викладач звертається до присутніх з питанням, на яке ті повинні дати коротку відповідь. При утрудненні одного відповідаючого викладач запитує наступного. Таким чином, у плині 10-15 хвилин у навчальній аудиторії перевіряється розуміння вихідних понять, категорій, принципів, основних теоретичних положень і здійснюється підготовка до подальшої активної пізнавальної діяльності.

• Власне "мозкова атака - штурм", рішення поставленої проблеми. Генерування ідей починається з подачі викладачем сигналу про початок роботи в навчальних групах. Експертна група фіксує висунуті ідеї.

• Оцінка і відбір найкращих ідей експертної групи.

• Узагальнення результатів "мозкової атаки", підведення підсумків роботи навчальних груп, оцінка найкращих ідей, їхнє обґрунтування і публічний захист.

Варіанти проведення занять методом "мозкової атаки" залежать від творчого підходу викладача і практичних навичок аудиторії. Метод сприяє динамічності розумових процесів, абстрагуванню від звичних поглядів і зосередженню на певній конкретній меті.

Методи інциденту й аналізу конкретних ситуацій. Методи інциденту й аналізу конкретних ситуацій по суті є різними назвами кейса-методу ( від англійського "кейс" - випадок).

Метод інциденту - різновид дискусійних методів навчання, заснований на аналізі випадків з реальної практики. Наприклад, сесія класичної Балінтовскої групи, якій психологія зобов’язана появою цього методу соціально - психологічного навчання, виглядала в такий спосіб: кожний з учасників групи у порядку черговості розповідає якийсь випадок шляхом опису проведеної їм консультації, наводячи факти, що стосуються історії хвороби пацієнта, оточуючого його середовища, особливостей своєї взаємодії з ним і, нарешті, власні думки і почуття з приводу даного пацієнта, передбачуваний діагноз. Його уважно вислухують, іноді задають питання або дискутують. Керівник групи заохочує учасників в обговоренні даного випадку відносин "лікар - пацієнт", при цьому він намагається відтворити психологічну модель викладеного казусу. Таким чином, відбувається групове дослідження слабких місць у психотерапевтичній поведінці лікаря-доповідача, формується більш продуктивна модель поведінки в подібній ситуації.

Ціль балінтовської групи - розпізнати обмеженість професійного паттерну свого колеги, відтворити більш широку картину хвороби його пацієнта, виходячи за рамки традиційної нозології і рухатися в напрямку комплексного, усе охоплюючого діагнозу, однаково важливого для пацієнта, лікаря і родини хворого.

Метод аналізу конкретних ситуацій (кейс-метод) - різновид дискусійних методів навчання, заснований на описі індивідом случаю зі своєї повсякденної чи професійної практики, характерного для розглянутого явища; науково відредагований виклад такого ж випадку, використовують як навчальну модель в соціально-психологічному навчанні.

Конкретні ситуації, як і ділові ігри, є важливим засобом практичного оволодіння методами консультування, лікування, господарювання. Вони переконують слухачів спиратися у своїй діяльності на кількісні і якісні оцінки.

Аналіз конкретної ситуації пов'язаний із творчим підходом до її розв’язання. Господарському керівнику щодня доводиться зустрічатися з безліччю різних конкретних виробничих ситуацій. У практиці неповторюваність виробничих ситуацій хоча і має місце, але все-таки її імовірність така велика, що дозволяє керівнику звертатися до звичайних, стандартних рішень. Але чи завжди в начальника цеху або майстра, тобто в лінійних керівників, вистачає часу для того, щоб виробничі ситуації, що зустрічаються в господарській діяльності, якось формалізувати, раціоналізувати підходи до їхнього оптимального розв’язання? У діяльності будь-якого керівника зустрічається маса звичайних стандартних виробничих ситуацій. Мистецтво керівника в тому, щоб виходячи зі складності розв'язуваної ситуації і наявного часу для її рішення зуміти знайти і прийняти оптимальне рішення.

Конкретні ситуації класифікуються по ступені новизни, етапам ухвалення рішення, ієрархічному рівню ухвалення рішення. Конкретні ситуації можуть розглядатися і по визначеній спеціалізації (технологічні, економічні, управлінські й ін.). Віднесення ситуацій до тієї або іншої кваліфікації пов'язано з практикою їхнього розгляду і накопиченням досвіду.

Розглянемо три види можливих ситуацій:

1. Ситуація відома. Для її рішення маються подібні конкретні зразки. У цьому випадку метод рішення ситуації стандартний.

2. Ситуація подібна. У цьому випадку її необхідно порівнювати з іншими подібними ситуаціями. Подібні ситуації не завжди можуть бути аналогічними, але в той же час мати єдину основу, тоді її можна видозмінити, наче наблизивши до розглянутої ситуації, оптимізувати і в такий спосіб вибрати оптимальне рішення.

3. Невідома ситуація. Така ситуація, що не зустрічалася в практичній діяльності, її не можна порівняти з яким-небудь зразком навіть за допомогою певної модифікації. Отже, необхідний пошук нового методу рішення.

Методика проведення занять по розгляду конкретних ситуацій у значній своїй частині схожа з методикою проведення ділових ігор. Різниця між ними полягає в тому, що розгляд конкретних ситуацій є логічним продовженням лекційних занять і знаходиться в рамках розглянутої теми, тоді як ділова гра може мати і цілком самостійне навчальне значення.

Аналіз виробничих ситуацій вимагає значно менше часу, чим ділова гра. Як правило, на розгляд конкретних ситуацій потрібно 1—2 години. Тривалість занять залежить від масштабів ситуації і глибини знань аудиторії. У період розгляду конкретної ситуації учасники також виробляють загальні підходи її розв’язання, визначають алгоритм ухвалення рішення і т.д. Викладач, як і в діловій грі, підводить підсумки, визначає ступінь досягнення поставленої мети.

Розгляд конкретних ситуацій може проводитися з розбивкою на малі групи. Це визначається масштабами і важливістю ситуації, а також її новизною і невідомістю. Викладач при підборі типових конкретних чи ситуацій розробці власних ситуацій повинний насамперед звертати увагу на актуальність ситуації для даної категорії слухачів. Якщо ситуація далека від тих проблем, що їм приходиться вирішувати у своїй повсякденній діяльності, то, як правило, слухачі її розглядають неохоче. З бажанням розглядається те, що принесе практичну користь. В окремих випадках доцільно розглянути і рідко зустрічається ситуацію, якщо, однак, алгоритм її дозволу становить інтерес своєю новизною і може бути використаний у реальних умовах. На це звертається особлива увага слухачів при розборі ситуації, відзначаючи, у яких реальних умовах подібний алгоритм рішення ситуації може бути ефективно використаний.

У навчальному процесі важливо використовувати реальні ситуації, з якими слухачам приходиться зустрічатися, однак недостатність знань і умінь не дозволяє їм ефективно їх розв’язувати. Досвід показує, що надумані ситуації не сприймаються слухачами.

Іноді викладачі доповнюють ситуацію надлишковою інформацією, ускладнюючи неї. Таким чином, надається можливість самим слухачам відпрацьовувати навички виділення з загальної інформації необхідну і достатню для вироблення управлінського рішення.

Конкретні ситуації можуть розглядатися як в аудиторії, так і у вигляді домашнього завдання. Але і в першому, і в другому випадку результати осмислення ситуації розбираються на навчальному занятті з обговоренням різних підходів і шляхів її розв’язання за участю всіх слухачів.

При розгляді нової ситуації слухачами можуть бути запропоновані кілька варіантів її розв’язання і всі вони можуть виявитися правильними, тому що до досягнення мети можна прийти різними шляхами, але в цьому випадку необхідно відзначити той шлях, що є найбільш оптимальним і ефективним. Тут необхідно зорієнтувати творчий процес слухачів на вибір найбільш оптимальних рішень.

При розгляді найбільш складних ситуацій варто звернути увагу, що основна задача — не виявлення подібних ситуацій, не відпрацьовування готових рецептів, а вироблення оптимальних і нових підходів з вирішення подібного типу ситуацій.

Розгляд конкретних ситуацій є одним з найефективніших методів підвищення кваліфікації керівників, фахівців і робітників і в, той же час жадає від викладача попередньої організаційної і методичної підготовки. Він повинний не тільки бути висококваліфікованим фахівцем, прекрасно розбиратися в складних проблемах і ситуаціях виробничого і соціального характеру в діяльності трудового колективу, але і володіти методикою проведення конкретних ситуацій.

Застосування типових конкретних ситуацій без адаптації до місцевих умов не завжди доцільно. Безсумнівно, що окремі конкретні ситуації можуть у значній мірі збігатися з умовами конкретного підприємства і не вимагати внесення істотних коректив. Однак вихідну інформацію варто включати стосовно до своїх умов, тоді слухачі будуть бачити, що їхній запрошують до рішення конкретних ситуацій з життя підприємства і від них чекають пропозицій по їх рішенню.

У міжособистісному плані завдання використання методу аналізу конкретних ситуацій полягає в розвитку соціальної чутливості учасників обговорення. Аналіз міжособистісних ситуацій може включати також ігрові елементи з ознаками як дидактичної, так і рольової гри.

Міжособистісна ситуація - основний навчальний патерн у набутті індивідом комунікативної компетенції. Патерн (англ. - раttегn) означає модель, конфігурація, образи, шаблон; будь-яка послідовність явищ у часі або будь-яке розташування предметів у просторі, яке можна відрізнити від інших послідовностей чи розташувань і порівняти з ними. Особливий випадок являє собою метод аналізу конкретних ситуацій морального вибору, що дозволяє діагностувати рівень морального розвитку учасників. Цінність цього методу надзвичайно велика як для задач виховної роботи, так і для практики соціально-психологічного тренінгу, оскільки саме однорідність групи за рівнем морального розвитку забезпечує її ефективність

Правда, усі різновиди методу аналізу ситуацій мають загальний недолік, якщо говорити про стабільні зміни у структурі особистості, а саме - спрямованість переважно на зміну її інтелектуальної сторони. Максимальний ефект усвідомлення проаналізованої ситуації - усього лише впевненість у тому, що учасник навчання, виявившись в аналогічній ситуації, буде діяти відповідно до засвоєного алгоритму рішення. Крім того, людина реагує не на ситуацію, а на своє сприйняття ситуації, що залежить від системи її установок (ставлень і самоставлення).

Застосування методу аналізу конкретних ситуацій у викладанні психології полягає в тому, що викладач пропонує студентам реальну ситуацію, яка характеризує певний аспект практичної діяльності психолога. Потім при спільному обговоренні моделюються альтернативні рішення і приймається найбільш придатне. До таких ситуацій можна віднести наступні.

Для спеціалізації Психологічне консультування:

- ситуація «Конфлікт», метою якої може стати відпрацьовування дій консультанта по прийняттю рішень у ситуації конфлікту;

- ситуація «Процес консультування» для ілюстрації і засвоєння етапів консультаційного процесу;

- ситуація «Сімейна сварка» з метою визначення розходжень конструктивного і неконструктивного конфлікту.

Для спеціалізації Психологія менеджменту:

- ситуація «Резюме», метою якої є засвоєння студентами змісту резюме і формування уміння його складати;

- ситуація «Реклама» для аналізу якості реклами;

- ситуація «Прийом на роботу» з метою виділення переваг і методів професійної психодіагностики.

Мета обговорення всіх цих ситуацій - засвоєння професійних знань, що припускає рішення наступних задач:

1) ілюстрація професійної ситуації;

2) розуміння сутності її (причин проблеми, мотивації поведінки учасників і ін.);

3) формування навички прийняття рішень.

Методика проведення занять при цьому передбачає наступні етапи:

- перший (10-15 хв.) - уведення навчальної аудиторії у проблему дослідження. Керівником обґрунтовується актуальність, важливість теми, ступінь її дослідження, зв'язок із практикою і професійною діяльністю;

- другий (3-5 хв.) – постановка та прийняття проблеми, вивчення задач конкретної ситуації, її оцінка учасниками;

- третій (приблизно 30-35 хв.) - групова чи індивідуальна робота над ситуацією, підготовка учасниками рішення та аргументів для його публічного захисту. Роль керівника полягає в тому, що він направляє діяльність учасників обговорення, відповідає на їхні запитання;

- четвертий (20-25 хв.) - групова дискусія: виступ учасників, за результатами аналізу конкретної ситуації, обговорення різних точок зору, оцінка результатів аналізу, вибір найкращого рішення для даної ситуації;

- п'ятий (15-20 хв.) - підсумкова бесіда; підведення підсумків ухвалення рішення в даній конкретній ситуації, розробка практичних рекомендацій.

Як показує досвід проведення занять даним методом, при напруженому ритмі роботи і наявності певних навичок у учасників, за дві навчальних години можна вирішити дві-три проблемні ситуації.

Запитання та завдання для самостійної роботи

Охарактеризуйте:

1. Метод групової дискусія та його різновиди

2. “Мозковий штурм" як дискусійний метод

3. Метод інциденту

4. Метод аналізу конкретних ситуацій.

Педагогічний практикум

1. Продумайте можливі варіанти конкретних ситуацій, які б Ви могли винести на обговорення одним із описаних методів.

2. Спроектуйте методичний сценарій заняття із використанням описаних дискусійних методів.