1. Предмет і завдання психологи.

Розкриваючи питання програмного змісту теми необхідно акцентувати увагу на наступних моментах. Психологія - наука про людину, що вивчає найскладнішу сферу її життєдіяльності - психіку. Психіка - складне динамічне утворення, яке породжується взаємодією людини з об'єктивним світом в процесі її активної життєдіяльності в суспільстві. Психічна діяльність людини - єдність пізнавальної, емоціональної і вольової сфер активності особистості. Різноманітність проявів психічного життя людини: склад психіки утворює єдність її психічних процесів, станів та якостей. Необхідно пояснити природу психіки як властивості живої високоорганізованої матерії, суб'єктивного образу об'єктивного світу. При цьому доцільно коротко зупинитись на еволюції предмету психології в історичному контексті. Розкриваючи питання про фізіологічні основи психіки, слід зупинитися на рефлекторних механізмах психічної діяльності, ролі першої та другої сигнальних систем у забезпеченні її функціонування. Розкриваючи питання основних галузей сучасної психології, необхідно розкрити роль і місце психологічної науки та практики в житті сучасного суспільства, підкреслити, що основне завдання наукової психології полягає у з'ясуванні психологічних закономірностей, знання яких необхідне для ефективного психолого-педагогічного патронажу розвитку особистості, вирішення широкого кола організаційних проблем сучасного суспільного виробництва.

Приклади навчальних завдань за темою вивчення.

1.Чому важливо (і чи важливо) чітко уявляти предмет досліджуваної науки, щоб опанувати нею на професійному рівні? Пропоновані нижче варіанти відповідей отримані при анкетному опитуванні студентів, і вони вимагають аналізу в лекції чи на семінарі. Які з них помилкові і чому, а які вірні і якою мірою?

а) Знаючи чітко предмет науки, можна краще відповідати на чи іспиті проаналізувати в контрольній роботі будь-яке приватне питання по психології;

б) знання предмета науки не має особливого значення для знання Конкретних питань і взагалі для засвоєння курсу;

в) знаючи предмет науки, людина не буде плутатися у фактах, що спостерігаються, утрудняючись відрізнити педагогічні чи соціологічні ситуації від психологічних;

г) знання предмета науки має методологічне значення для розвитку самої психології, як науки, тобто важливо не для студентів, що уперше вивчають науку, а для вчених;

д) якщо самі психологи (вчені і практики) дотепер не знайшли визначення предмета своєї науки, то студентам потрібно дотримувати тієї чи іншої відомої точки зору;

е) кожна з названих у книгах точок зору не є переконливої, тому, не знаючи навіть ні однієї з них, можна засвоїти конкретні питання психології і стати професійним психологом;

ж) розібратися в предметі психології студенту треба із самого початку її вивчення (прийняти одну з наведених точок зору чи висунути й обґрунтувати свою власну), інакше буде догматизм у навчанні і позбавлена творчості майбутня практика.

2.З метою активізації навчальної діяльності аудиторії в руслі лекційного викладання теми доцільно використовувати наступне проблемне питання: Що значить «предмет психології» як науки? Чим пояснити, що в підручниках і словниках з цього приводу існують різні точки зору:

1) психологія вивчає «закономірності розвитку і функціонування психіки як особливої форми життєдіяльності» (Короткий психологічний словник. — М., 1985.— С. 274 і Психологічний словник. — М., 1996. — С. 304);

2) предмет психології — «конкретні факти психічного життя» (Загальна психологія. — М., 1976. — С. 6);

3) “психологія вивчає процеси активного відображення людиною і тваринами об'єктивної реальності у формі відчуттів, сприйнять, понять, почуттів і ін. явищ психіки» (Психологічний словник. — М., 1983. — С. 291);

4) предметом вивчення психології є «психіка людини і тварин, що включає в себе багато суб'єктивних явищ», а «психіка — загальне поняття, що позначає сукупність усіх психічних явищ, досліджуваних у психології » (Немов Р.С. Психологія: У 3 кн. Кн. 1; Загальні основи психології. — М., 1998. — С. 9, 564);

5) “психологія — наука про породження, функціонування і будову психічного відображення реальності” (Леонтьев А. Н. Діяльність. Свідомість. Особистість. — М., 1975. — С. 12);

6) предметом психології є «цілісна діяльність» (А. Н. Леонтьев і сучасна психологія. — М., 1983. — С. 139);

7) ), предмет психології - «суб'єктивна реальність людини, принципи і закони її існування, організації і розвитку» (В. И. Слободчиков і Е. И. Ісаєв, автори навчального посібника для вузів «Психологія людини» - М., 1995- с. 371);

Автори курсу лекцій «Загальна психологія» (Сост. Є. И. Рогов - М., 1995) пишуть, що «психологія — наука, що вивчає закономірності і механізми психіки» (с. 12).

Оскільки питання про предмет психології — це питання принципової важливості і до того ж у його рішенні ще не поставлена остаточна крапка, остільки методика його викладання заслуговує на особливу увагу. Предмет психології — не просто рядове навчальне питання, а дійсно існуюча і для самої науки, і для методики її викладання серйозна проблема.

Ю.Б. Гіппенрейтер виділяє два способи відповіді на питання про предмет психології: перший — більш правильний, але складний, і другий — відносно формальний, але зате короткий. При першому способі потрібно на перших же лекціях докладно розкривати історію руху думки до сьогоднішнього розуміння предмета психології, а при другому — дуже коротко окресливши коло питань, що вивчає психологія, перенести більш докладний розгляд питання на наступні заняття. Але повноцінно це можливо тільки при вивченні історії психології як самостійного навчального предмета. Тому методично більш виправданий перший спосіб , щоб відразу ознайомити студентів з усіма основними поглядами на предмет психології, що були в різні періоди протягом сторіч: 1) душа (Демокрит і ін.); 2) явища свідомості (Локк); 3) поведінка (біхевіористи); 4) несвідоме і його відношення до свідомості (Фрейд); рефлекси (рефлексологія Н. М. Бехтерева); 6) реакції (реактологія К. Н. Корнілова); 7) закономірності, механізми і факти психічного життя людини і тварин (прихильники матеріалістичної, марксистської психології); 8) цілісна діяльність (А. Н. Леонтьев); 9) орієнтовна діяльність (П. Я. Гальперин, О.В.Запорожець).