2.6. Ігрові методи навчання у професійній підготовці психологів та розв’язанні проблем виробничої діяльності

Загальна характеристика ігрових методів навчання

Рольові ігри й операціональні ігри

Ділові ігри та їх різновиди (імітаційна гра, інноваційна гра )

Етапи проведення ділової гри

Організаційно - діяльнісні ігри

Організаційно-розумова (мисленнєва) гра

Організаційно-комунікативна гра

Сюжетно-рольова гра.

Загальна характеристика ігрових методів навчання

Сьогодні, говорячи про ігрові методи навчання і соціально-психологічної підготовки, доцільно підрозділити їх на операціональні і рольові.

Рольові ігри - рід ігрових методів навчання, заснованих на моделюванні соціальних ролей у процесі рішення навчально-професійної задачі.

Операціональні ігри - рід ігрових методів навчання, заснованих на моделюванні структурно-функціональної будови навчально-професійної діяльності.

Операціональні ігри за своїми психологічними параметрами (мотивація, участь інтелектуальних ресурсів, емоційне забарвлення) аналогічні методам аналізу проблемних ситуацій. Однак на противагу спонтанному обговоренню, яке завершується суб'єктивною оцінкою викладача (чи керівника), прийнятому в дискусійних методах, операціональні ігри мають сценарій, у який закладений більш-менш твердий алгоритм "правильності" і "неправильності" прийнятого рішення. Завдяки цьому учасник гри отримує можливість побачити той вплив, що здійснять його рішення на майбутні події.

В операціональних (наприклад, ділових, управлінських) іграх більш підкреслюється аспект інструментального навчання, навчання засобам і способам поведінки і діяльності, і, у той же час, формалізований і спрощений у порівнянні з реальністю аспект міжособистісних відносин. Хоча ігри по основному задумі зіштовхують учасника із задачами практики, ігрова імітаційна модель дійсності неминуче її спрощує, головним чином у напрямку додання статичності міжособистісним відносинам. Разом з тим ігри як імітаційний метод відкривають для психолога можливість дослідження індивідуальних психологічних особливостей учасників із виробленням діагностичних критеріїв і показників. Ігри також можна використовувати для створення дослідницьких моделей, що сприяють розумінню організаційних структур, навчальних моделей, що створюють типові ситуації ділового спілкування, і ін. До операціональних відносяться ділові ігри, у тому числі імітаційні й інноваційні ділові ігри, а так само організаційно - діяльнісні і проблемно - діяльнісні ігри.

В умовах рольової гри учасник, зіштовхується із ситуаціями, що не характерні для його реальної діяльності і соціальних ролей, у яких він змушений змінювати свої комунікативні навички.

Ефективність навчання забезпечується тим, що людина краще засвоює знання, навички й уміння за умови прийняття тієї чи іншої соціальної ролі, раніше недостатньо відомої йому. До рольового можна віднести організаційно-розумові, організаційно-комунікативні ігри, і сюжетно-рольові ігри.

Ділові ігри

Існує велика кількість різних видів, визначень і класифікацій ділових ігор. Їх узагальнення можна звести до наступної робочої дефініції. Ділова гра (ДГ) - форма моделювання предметного і соціального змісту професійної діяльності фахівця з метою оволодіння нормами соціально-виробничої діяльності і пошуку оптимального рішення ділової ситуації. Іншими словами, ділова гра - це відтворення діяльності організацій і управлінських кадрів, а також ігрове моделювання систем управління.

Ділові ігри у своїй основі мають пошук оптимальних рішень конкретної проблеми або задачі, які виникають у практичній діяльності керівників, спеціалістів і робітників. Ділові ігри на відміну від інших традиційних методів навчання дозволяють більш повно відтворювати діяльність керівників і спеціалістів, виявляти утруднення і причини їхньої появи, розробляти й оцінювати варіанти подолання утруднень, приймати рішення і визначати механізми їхньої реалізації. Це дає можливість розглядати ускладнення не абстрактно, а як конкретну проблемну ситуацію, що випливає з діяльності конкретного підприємства.

Діапазон застосування ділових ігор дуже великий. Однак можна виділити чотири основні області (напрямки, сфери) їх використання:

- для прийняття рішень у виробничо-господарських ситуаціях, особливо при необхідності врахування численних факторів, не усі з який можуть бути однозначно кількісно визначені;

- у наукових дослідженнях, коли визначені проблеми, гіпотези і теоретичні положення вивчаються й аналізуються методом ігрового моделювання;

- при доборі раціональних варіантів проектних рішень з метою уточнення організаційних проблем, що підлягають більш глибокому “проробленню“ (проектні ігри);

- при навчанні студентів у вузах і учнів у середніх спеціальних навчальних закладах, а також при навчанні і доборі господарських керівників, особливо при підвищенні їхньої кваліфікації у відповідних інститутах (або на факультетах).

У відповідності з цілями використання ділові ігри можуть виконувати різні функції: виробничі, навчальні і дослідницькі.

В даний час широкий розвиток одержують виробничі ділові ігри. Ціль таких ігор полягає в тому, щоб відпрацювати, наприклад, систему управління на підприємстві, виробити організаційний механізм упровадження нових методів господарювання, спрогнозувати подальший розвиток підприємства й ін. Комплектування учасників виробничої ділової гри має свої особливості, тому що в даному випадку до складу групи або груп включаються безпосередні учасники розробки і впровадження даної проблеми. Такий підхід дозволяє в навчальних умовах змоделювати всі процеси, що відбуваються по даній проблемі, розглянути різні варіанти її розв’язання, відпрацювати організаційний і економічний механізм, необхідну нормативну і методичну документацію, визначити найбільш ефективні шляхи досягнення поставленої мети.

Кожен учасник виробничої ділової гри виступає в ній у рамках тієї посади, що він виконує в структурі управління. Тут ми бачимо прямий ефект підвищення кваліфікації, коли отримані знання, уміння і навички безпосередньо переносяться на практичну діяльність. Така підготовка керівників і фахівців дозволяє різко скоротити час розробки і впровадження конкретної проблеми в рамках підприємства й істотно підвищити якість реалізації проблеми. Виробничі ігри широко застосовуються на підприємствах для короткострокового підвищення кваліфікації, пов'язаного з розробкою і впровадженням нововведень, відповідно до цілей і завдань функціонування підприємства на визначений плановий період.

Одна з вимог ділових ігор - імітування найхарактерніших елементів діяльності людини, їхнє максимальне наближення до реальності, що обумовлює необхідність врахування специфіки й умов діяльності конкретного підприємства або відповідних структурних підрозділів. У кожній діловій грі її зміст визначають самі слухачі - учасники гри. Як правило, хід ділової гри і аналіз її результатів не повторюються. Кожна ділова гра - це свого роду експеримент.

У тому випадку, коли викладач-консультант як сценарист ділової гри перестає бути залежним від конкретності замовлення на ділову гру, і від нього потрібно в навчальних цілях тільки відтворення типової виробничої ділової гри, остання перетворюється в навчальну чи "імітаційну гру" зі збереженням достатнього сценарного змісту, всіх умов і матеріалів гри.

Імітаційна гра - різновид ділової гри, не спрямованої на пошук рішення конкретної соціально-виробничої задачі (ситуації) в інтересах конкретного замовника; імітація реальних задач. Навчальні ділові ігри застосовуються при навчанні керівників, фахівців і робітників для розвитку в них навичок і умінь по практичному використанню теоретичних знань під час виконання службових обов'язків, тобто у своєї практичний діяльності. Тут відпрацьовуються нові прийоми і методи, а також умови застосування теоретичних знань і практичних навичок.

У навчальній групі, як правило, слухачі можуть бути різних посадових категорій, з різних підрозділів підприємства, що не завжди складає той колектив, якому в практичній роботі доводиться розв’язувати ту навчальну проблему, що розглядається. Тому питання формування навчальних груп є дуже важливим при організації навчального процесу. У слухачів повинен бути наявним інтерес і потреба в одержанні нових знань, у виробленні практичних навичок і умінь для використання їх у своїй практичній діяльності і підвищення ефективності своєї праці. Бажано, щоб склад слухачів був такого рівня управління, на якому формуються основні ідеї розробки і прийняття відповідних рішень. Учасники навчальної ділової гри повинні постійно відчувати важливість розв'язуваної проблеми і розуміти, що подібні проблеми їм доведеться вирішувати на своєму робочому місці.

Розглядаючи класифікацію ділових ігор, слід зазначити і такий вид, як дослідницькі, чи інноваційні, гри. Якщо ділова гра унікальна, а завдання фокусується на відриві від „попередніх" виробничих ситуацій, проектних пошуків і т.д., то вона перетворюється в „інноваційну гру" (ІГ), первинною формою якої є „мозковий штурм".

Інноваційна гра - різновид ділової гри, унікальної за змістом ситуації, або ігрової задачі. В інноваційній грі особлива увага звертається на її критичні функції. Це означає, що вже в сценарії критичні процеси більше представлені, реалізуються в режисурі, оформляються цільовим чином як спрямованість гри на разототожнення з колишнім способом роботи, колишнім психічним станом, колишніми засобами і способами дії і колишньою організацією дії, формами кооперації і т.п.

Організація і проведення виробничих ігор вимагають серйозної підготовки, а в ряді випадків - залучення кваліфікованих консультантів. Труднощі, з якими доводиться зіштовхуватися при проведенні виробничих ігор це

• відносна складність підготовки,

• відсутність формалізованих критеріїв, що дозволяють здійснити об'єктивнішу оцінку і порівняти з реальною дійсністю очікуваний результат,

• відсутність чіткого алгоритму проведення ділової гри.

Алгоритм розгляду проблеми в кожній групі може бути зовсім інший, порівняно з попередньою. Розглянемо деякі методичні поради викладачу-психологу по проведенню ділових ігор. Для кожної гри розробляється документація і необхідні методичні матеріали.

Проспект ділової гри містить: назву гри, мету, концепцію гри, її загальний зміст і умови проведення,а також вказівку про те, на яку аудиторію вона орієнтована і т.п.

У сценарії дається характеристика об'єкта ділової гри, порядок проведення, склад учасників, перелік посадових осіб, діяльність яких моделюється в грі, їхні ролі, вихідна інформація, довідкові матеріали і таблиці, необхідні для обробки інформації і підготовки відповідного рішення. Характеризуються правила і методичні рекомендації гри і підведення підсумків.

У додатках рекомендується дати словник уживаних термінів і понять для їхнього однозначного розуміння учасниками.

Об'єкт або процес, які моделюються у грі, - це організація (установа, підприємство, цех, ділянка), а також процес ( вироблення або ухвалення управлінського рішення, проектування діяльності, керування матеріальними запасами, підготовка виробництва, логістика і т.п.).

Ігрова обстановка відбиває принципові рішення по формах взаємодії гравців у процесі гри (за допомогою ігрових предметів, з використанням документів, усно, через ЕОМ і т.д.).

Регламент – це розклад гри, у якому вказуються порядок гри, характер часу проведення гри ( вона відбувається безупинно чи дискретно), коефіцієнт компресії (стиснення) часу (наприклад, квартальний цикл робіт може відтворюватися за 2—3 ч., час може бути стисло в п'ять разів, так що 1 ч. "зміни" проходить за 12 хвилин, а "зміна" — за 1 ч. 36 хв.). Практика проведення ділових ігор і конкретних ситуацій показує, що при неправильній організації ділової гри, без чітко встановленого регламенту, на її завершення бракує часу. Тому керівник повинен уважно стежити за часом, для того щоб його вистачило для повного розбору заявленої проблеми і для формулювання висновків.

План - нормативні розпорядження щодо проміжного і кінцевого результату одержання продукту із заданими характеристиками.

Програма - оформлений зміст образу діяльності у вигдяді нормативного тексту, де вказується, як людина, що володіє певними здатностями, реалізує їх у діяльності з урахуванням вимог технології.

Проект - сукупність уявлень про майбутній результат і про процес його досягнення.

Технологія - сукупність засобів і способів перетворення вихідного матеріалу в кінцевий продукт із заданими параметрами.

Ігрова роль — це відображення деякої реальної ролі або сукупності реальних ролей у діловій грі. Сукупність ігрових ролей утворює формальну структуру ігрової організації.

Гравець - це учасник ділової гри, який виконує визначену ігрову роль. Крім опису ролей, гравці в ігровому експерименті використовують накази, інструкції, закони й інші матеріали, що регламентують діяльність усього колективу гравців як членів організації, діяльність якої імітується. Для кращого використання інформації, що міститься в них, ігрові і допоміжні матеріали передаються учасникам гри в міру необхідності.

Функціональні ролі учасників ділової гри:

Керівник гри. У навчальній грі його називають викладачем, у виробничій - адміністратором. Для проведення гри призначається адміністратор, що очолює групу організаторів гри. У наказі або іншому розпорядницькому документі про проектування і проведення ділової гри вказуються склад і структура групи організаторів гри, розподіл обов'язків між ними, правила їхньої взаємодії в процесі гри, функції адміністратора, його права й обов'язки, зведений перелік дій у ході гри й ін. Успіх ділової гри і підведення її підсумків залежить від уміння керівника вести дискусію. В основному повинні висловлюватися слухачі, а не керівник. Керівник відкриває дискусію, підтримує її рівновагу між учасниками ділової гри і при необхідності керує нею за допомогою навідних запитань. Украй небажано, щоб керівник по ходу дискусії виражав свою точку зору, зв'язану з аналізом чи проблеми ситуації. На практиці бувають випадки, і досить часто, коли дискусія схиляється до помилкового чи варіанта думці. Тому мистецтво керівника полягає в тім, щоб за допомогою навідних запитань змусити учасників гри переглянути запропоновані позиції і вийти на правильне рішення проблеми. Обов'язок керівника полягає в тому, щоб довести до свідомості учасників гри основні положення і висновки, дати чіткий висновок, показати учасникам гри, чого удалося домогтися її учасникам. Незакінченість заняття, що виразилася в недостатньо докладному підведенні підсумкової ділової гри, може істотно знецінити усю велику роботу з її проведення.

Потім формуються ігрові команди і розподіляються ролі між гравцями. Число команд і гравців залежить як від характеру і змісту гри, так і від можливостей забезпечення кожної команди необхідними матеріалами гри.

Формування команд - мета і засіб виїзної управлінської сесії. До гравців пред'являються визначені вимоги, тому їхній добір і підготовка проводяться за допомогою спеціальних методів. Найчастіше при перевірці ступеня підготовленості гравців до ділової гри застосовуються критеріально - орієнтовані тести досягнень (англ. test - проба, іспит, дослідження). При цьому встановлюється можливість сполучення гравцями декількох ролей і виконання однієї ролі декількома гравцями. Важливе значення має правильне визначення початкового рівня підготовки гравців, а також допустимості участі в діловій грі людей з різним рівнем знань, умінь, навичок.

Для розв’язання можливих конфліктних ситуацій і непорозумінь створюється група експертів. Необхідно завчасно визначити її місце в грі, склад і структуру, а також необхідний рівень кваліфікації експертів, необхідність їх Ної попередньої підготовки, її обсяг та види.

Для проведення гри необхідна рахункова група. Її підготовка йде паралельно з підготовкою гравців. На .кожну команду гравців повинне приходитися два чоловіки рахункової групи. Крім того, потрібний гравець-учасник на всі команди, що займається створенням усякого роду перешкод і випадкових ситуацій, що і служить підставою для прийняття рішень учасниками ділової гри.

Гру варто розділити на кілька етапів.

На першому етапі формулюється мета гри і дається необхідна вихідна інформація, що може бути представлена гравцям як на грі, так і заздалегідь. Останній варіант є більш кращим, тому що в цьому випадку учасники не затрачають часу на ознайомлення з інформацією і її осмислювання в період заняття. Керівник повинний дати учасникам ділової гри інструкцію, у якій роз'ясняються особливості гри, порядок проведення й обговорення; звернути їхню увагу на критерії оцінки результатів ділової гри, з огляду на, що ті, яких навчають, в основному працюють у малих групах, і гра практично носить состязательный характер

На практиці досить часто використовуються такі критерії оцінки ефективності роботи груп:

• доповідь (змістовна частина, чіткість повідомлення, регламент, лаконічність);

• новизна пропонованих заходів; глибина і широта аналізу; обґрунтованість заходів;

• активність членів підгрупи в обґрунтуванні і захисті пропонованих заходів.

На цьому етапі учасники ігри повинні чітко уявити собі проблему чи структуру задач, співвіднести проблему з поставленою метою, скласти малі групи (команди) і організувати їхню роботу. Особливу увагу керівнику слід звернути на формування команд. Важливо, щоб це була творча група. Краще, коли гравець-учасник самостійно вибирає визначену проблему і самостійно вирішує, з якою групою учасників гри в нього є бажання працювати. На цьому етапі адміністратор загалом знайомить учасників із грою і передає їм матеріали гри. Матеріали повинні бути розмножені таким чином, щоб кожний мав необхідні йому частини. Потім кожен учасник одержує домашнє завдання для вивчення матеріалів гри і підготовки до контрольної перевірки. Через деякий час відбувається друге заняття, на якому адміністратор розбирає з гравцями неясні і спірні положення і пропонує їм письмово відповісти на питання, що стосуються змісту і порядку проведення ділової гри. Після контролю засвоєння процедури гри проводиться пробне (пілотажне) її програвання. Переконавшись, що учасники гри досить добре засвоїли її процедуру, адміністратор повідомляє про початок гри.

Другий етап - це самостійна робота учасників у командах. Приступаючи до рішення чи проблеми задачі, учасники ділової гри не володіють у достатньому обсязі знаннями й уміннями розвязувати подібних проблем. Однак вони намагаються за допомогою викладача вникнути і глибоко зрозуміти проблему, виробляють навички аналізу ситуацій і виявляють індивідуальні особистісні здібності. Тут активно використовується практичний досвід кожного учасника ділової гри, здійснюється обмін досвідом рішення подібних проблем чи задач, уточнюються позиції і виробляються узагальнюючі висновки або рішення. При колективному обговоренні в малих групах необхідно, щоб свою позицію, свою точку зору мав можливість висловити кожен учасник групи. Колективне обговорення проблеми виявить різні підходи і рішення однієї і тієї ж проблеми або задачі. Важливе використання принципу консенсусу, тобто одноголосне прийняття загальних рішень, але не шляхом голосування, а на основі попередньої згоди і відсутності заперечень із приводу рішення. Однак це не означає, що хто-небудь з учасників і в цьому випадку не може вийти на колективне обговорення в загальній групі зі своєю точкою зору.

Третій етап - це межгрупповая дискусія. Кожна команда доповідає свій варіант рішення розглянутої проблеми. Учасники інших команд виступають як опоненти, вони задають питання, виступають із критичними зауваженнями або підтримують представлений проект. Якщо гра проводиться в кілька циклів, то після останнього циклу аналізуються діяльність учасників гри й оцінка кожного її учасника.

Тривалість виробничих ігор залежить від складності і масштабу проблеми. Важливим поняттям управлінських ділових ігор є число періодів гри. Методично правильно планувати таке число періодів (партій) гри, якого було б досить для досягнення цілей проведеного експерименту. Для навчальних ігор число періодів може визначатися емпірично: це те число, коли аналогічний контингент учнів досить глибоко і повно освоїв навчальний матеріал, запропонований у грі.

При плануванні навчальної (імітаційної) ділової гри важливо виділити симптомокомплекс играбельности, необхідно прагнути до її максимальної концентрації в часі, маючи на увазіі, що в перервах в імітаційному експерименті гравці неминуче втрачають нитку гри. У той же час необхідно враховувати і такі фактори, як стомлюваність гравців і необхідність обмірковування ними результатів попередніх періодів гри.

Симптомокомплекс іграбельності - це кількість і характер ознак, необхідних і достатніх для того, щоб оцінити продуктивність проектованої імітаційно-ігрової дії, саму можливість реалізації оргпроекта гри. Навчальні (імітаційні) і виробничі ігри займають усе більше місце в системі підвищення кваліфікації керівників і фахівців.

Імітаційні й іноваційні ігри можуть бути використані при перевірці гіпотез, нових принципів організації і технології, в ході їх здійснюється і психологічна підготовка до сприйняття нововведення, що є дуже важливим при його впровадженні. Ряд нововведень у більшості випадків не впроваджується на підприємствах тільки тому, що рівень знань, умінь і навичок у його працівників недостатній, відсутня видима потреба в його впровадженні і недостатня психологічна підготовка до сприйняття і реалізації нововведень.

Можливість багаторазового повторення в рішенні тієї чи іншої виробничо-господарської проблеми, причому з різними підходами і критеріями, можливість використання перемінного масштабу часу, коли той чи інший процес або дія можуть протікати незрівнянно швидше реального, наочність і очевидність наслідків прийнятих у грі рішень є перевагами ділової гри перед реальним виробничо-господарським експериментом.