Педагогічний практикум.

1. Знайдіть у науковій або навчальній літературі опис експериментального дослідження, виділіть і зафіксуйте науковий апарат цього дослідження.

2. Складіть тези однієї глави будь-якої наукової монографії з психології, послуговуючись методичним прийомом, відомим Вам як компресія.

3. Розв’яжіть письмові завдання для самостійної роботи студентів, представлені в тексті цього параграфу.

1. Самостійно розробіть аналогічне завдання для самостійної роботи з психології, послуговуючись представленим переліком можливих варіантів. Запропонуйте його розв’язати колегам-студентам та оцініть їхні відповіді, порівнявши з тією, яку передбачали самі.

1.9. Активні форми та методи навчання у викладанні психології

Поняття активних методів навчання

Загальна характеристика активних методів навчання

Основні принципи соціально-психологічного навчання

Психологічний зміст активних методів навчання

Поняття активних методів навчання

Активізація навчальної діяльності – це цілеспрямована діяльність викладача, орієнтована на розробку і використання такого змісту, форм, методів, прийомів і засобів навчання, які сприяють підвищенню інтересу, активності, творчій самостійності учасників навчання у засвоєнні знань, формуванні умінь і навичок, застосування їх на практиці. При застосуванні активних методів навчання вельми важливо викликати інтерес у слухачів. Успіх пізнання нового, як правило, викликає радість у людини. Не меншою цінністю для людини виступає і спілкування. Навчання повинно спонукати потребу до пізнання, до позитивного сприйняття навчальної ситуації, бажання діалогу з іншими учасниками заняття з метою всебічного обговорення та засвоєння навчальної інформації. Основна психолого-педагогічна особливість активних методів навчання полягає в тому, що при правильному їх використанні всі вони (тренінги, ігри, дискусії) передбачають поєднання перерахованих позитивних моментів та яскравих переживань учасниками “включеності”, особистісної причетності, пов’язаних з процесом групового колективного навчання.

Домінуюче використання певного методу навчання в форматі просторово-часових орієнтирів дидактичного простору дає початок відповідній формі навчання. В цьому сенсі основні активні методи групового навчання (гра, дискусія, тренінг) породжують ділові або навчальну гру, різного роду дискусії або дебати, різноманітні тренінги. Кожна з цих дидактичних форм

Нагадаємо, що на сьогодні розрізняють дві групи методів сучасного навчання: традиційні методи навчання й активні методи навчання. Вони відрізняються один від одного, насамперед, за своїми завданнями.

Традиційне навчання (або інформаційно-рецептивне, від лат. rесерtio - сприйняття) форма інформаційно-рецептивного навчання, що носить репродуктивний характер, і спрямована на передачу-засвоєння певної суми знань, формування навичок практичної діяльності.

До методів традиційного навчання відносяться добре відомі: лекція (розповідь), семінар (бесіда), практичні заняття, і т.п. Їх результатом виступають описові знання і навички застосовування таких знань в типових ситуаціях. Поділ методів навчання на активні і традиційні досить умовний, тому що і традиційні методи несуть у собі елементи активності. Однак традиційні методи спрямовані насамперед на передачу певної суми знань і формування навичок практичної діяльності. Вони передбачають надання навчальній аудиторії готових рішень як зразків. Завдання учня або студента при навчанні традиційними методами полягає в тому, щоб вивчити задане і відтворити його при контролі. Звичайно, і у реалізації цього завдання необхідна активність учнів. Але ця активність по своїй спрямованості і змісту носить переважно репродуктивний характер. Саме ця обставина визначає при навчанні традиційними методами пріоритетну роль пам'яті людини і недостатню увагу до керованого розвитку її творчого мислення, яке удосконалюється лише супутньо.

Активні методи навчання (від лат. аctivus - діяльний), сукупність способів організації навчання, спрямованих на розвиток у студентів і учнів самостійного мислення та здатності кваліфіковано вирішувати нестандартні професійні завдання. Мета активного навчання - не просто передати й отримати знання, або уміння та навички вирішувати професійні завдання, а насамперед сформувати в усіх його учасників уміння мислити, міркувати, осмислювати свої дії. В межах такого навчання знання засвоюються не "про запас" а в актуальному форматі, вчать не культурі виконавської дії, а культурі розумової творчої діяльності, тому що завдання, обставини і ситуації діяльності можуть мінятися. Ще одна суттєва особливість використання активних методів навчання – переважно груповий, соціально-психологічний характер їх реалізації.

Для позначення різноманітних форм групової психологічної роботи використовують широке коло термінів, кордони області застосування яких доволі невизначені: групи досвіду, тренінгові групи, групи активного навчання, практичні експериментальні лабораторії, психокорекційні групи, групова психотерапія. Нерідкі ситуації, коли групи одного виду різні автори називають по різному. Все це пов’язано з відносною новизною функціонування цієї галузі практичної психології, змістовними особливостями їх роботи, основна з яких полягає в тому, що подібні групи працюють на стику проблематики навчання, з одного боку, та психокорекції і психотерапії – з іншого.

Унаслідок цього вживання будь-якого терміна не є цілком адекватним, оскільки надзвичайно важко визначити, де проходить границя між психотерапією, психокорекцією, навчанням й власне особистісним розвитком людини. Все-таки, очевидно, найбільше часто різноманітні форми груповий роботи позначаються поняттям "тренінгові групи". Усвідомлюючи відносність цього терміну (утім, як і часто уживаного терміну "групове навчання"), надалі будемо користатися їм, розуміючи під тренінговими групами не тільки відомі так звані Т- групи, але й узагалі всі спеціально створені малі групи, учасники яких (психічно здорові люди) при сприянні ведучого - психолога включаються у своєрідний досвід інтенсивного спілкування, орієнтованого на надання допомоги кожному в рішенні різноманітних психологічних, професійних, соціальних проблем і в самовдосконаленні.

В чому ж складаються основні відмінності групового психологічного тренінгу від терапії, корекції і навчання?

По-перше, на відміну від психотерапії, цілі тренінгової роботи не пов'язані з власне лікуванням. Ведучий тренінгу орієнтований на надання психологічної допомоги, а не на лікувальний вплив. Це положення, зрозуміло, не виключає можливості застосування оздоровчих процедур. У тренінгу можуть брати участь не тільки фактично здорові люди, але і невротики і люди з межовими станами психіки. В останньому випадку психологу-викладачу або практичному психологу (якщо він не має медичної освіти) рекомендується працювати разом із клінічним психотерапевтом.

По-друге, відмінність психологічного тренінгу від психокорекції визначається тим, що в тренінгу приділяється увага не стільки дискретним характеристикам внутрішнього світу, окремим психологічним структурам, скільки розвитку особистості в цілому. Крім того, корекція прямо пов'язана з поняттям норми психічного розвитку, на яку вона орієнтується, у той час як у деяких видах тренінгів категорія норми взагалі не приймається.

По-третє, тренінгову роботу неможливо звести тільки до навчання, тому що когнітивний компонент не завжди є в тренінгу головним і може часом взагалі бути відсутнім. Ряд фахівців вважає найбільш важливим для учасників тренінгу одержання, насамперед, емоційного досвіду. Утім, психологічний тренінг дуже тісно кореспондує з розвиваючим, в широкому сенсі слова, навчанням.

При всьому тому в тренінгу можуть застосовуватися психотерапевтичні, корекційні й навчальні методи, що в цілому ряді випадків не дозволяє однозначно визначити форму групової роботи. У той же час, такі різні форми використовують подібні методи, одним з яких є, наприклад, рольова гра.