Психологія як фактор особистісного розвитку студентів -психологів.

Для виконання професійної діяльності людина повинна володіти низкою психологічних якостей, необхідних для ефективної самореалізації в межах даної професії. Професійно-важливі якості (ПВЯ) - це якості людини, які впливають на ефективність здійснення її праці по основних характеристиках (продуктивність, надійність і ін.), ПВЯ є передумовою успішної професійної діяльності. З іншого боку, вони самі удосконалюються, шліфуються в ході праці. В результаті спеціаліст як суб’єкт праці змінює і самого себе.

Виявлення професійно значущих якостей для діяльності психолога саме по собі представляє складну і поки ще до кінця не вирішену задачу. Так, Є.О. Климов, який відносить діяльність психолога до професій типу «людина -- людин», відзначає, що особливістю професій даного типу є надзвичайна складність, нестандартність, плинність предметів праці, і найчастіше сам предмет праці з'являється в результаті напруженого творчого пошуку.

Найголовніше, що характеризує особливості і якості фахівця, - це його гуманістична спрямованість до проявів почуттів, розуму і характеру іншої людини, спостережливість до проявів її психічної активності, уміння подумки уявити її внутрішній світ, здатність співпереживати, доброзичливість, терпіння і толерантність до різних нестандартних проявів поведінки, напряму думок, витримка й уміння «не виходити із себе». У цьому плані відзначається особлива роль власного досвіду людини. Специфічні вимоги пред'являються до комунікативних якостей спеціаліста: товариськості, умінню слухати співрозмовника, умінню правильно (зрозуміло, ясно, доступно) викладати свої думки, чіткості, роздільності усного мовлення, здатності передбачати реакції співрозмовника на власні висловлювання.

На думку А.А. Борисової, у якості професійно важливої властивості психолога виступає таке цілісне структурне утворення, як психологічна проникливість. Вона має три рівні представленості, кожному з який відповідають свої найважливіші елементи-якості:

а) сенсорно - перцептивний (спостережливість за людьми, здатність (по зовнішніх проявах) правильно розуміти почуття і думки людей, емоційна чуйність).

б) рівень уявлень (образна пам'ять, володіння мовою, мімікою, жестами і т.п.);

в) рівень вербально-логічного мислення (активність, гнучкість мислення, розвитий аналіз і синтез, володіння мовою, узагальнений досвід спілкування з людьми);

г) рівень особистісних характеристик (гуманістична спрямованість, ціннісні орієнтації, зв'язані з діяльною любов'ю, вольові риси характеру). У спілкуванні психологічна проникливість виявляється в умінні бачити проблеми, що виникають між людьми, уважно слухати людей, враховувати вікові й індивідуальні особливості співрозмовників.

З точки зору Н.В. Бачманової, основна для психолога професійна якість – здатність практично вирішувати "задачі на спілкування» має наступні складові: а) уміння правильне і повно сприймати людину; б) уміння розуміти внутрішній світ з його особливостями і властивостями людини; в) здатність до співпереживання (доброта, емпатія); г) здатність і уміння аналізувати свою поведінку (рефлексія); д) уміння керувати самим собою і процесом спілкування (самоконтроль).

У дослідженні, проведеному Н.А.Аміновим і М.В. Молокановим в якості значущих для дослідницької та практичної діяльності психолога розглядалися такі якості, як соціальний інтелект (інтегральна чутливість до об'єкта, здатність розуміти поведінку людей), проективні уміння; соціальна фасилятивність (як сила позитивного впливу на інших людей), а також рівень розвитку комунікативних умінь.

Формування ПВЯ у процесі навчання повинно бути орієнтоване на розвиток особистісних характеристик майбутнього фахівця. У становленні ПВЯ особистості студента основною метою вузу стає розвиток його задатків, формування здібностей, особистісних і громадянських якостей, що забезпечують людині життєздатність у даному суспільстві і самореалізацію.

Як ідеальну модель особистості молодого фахівця представляється продуктивним використовувати модель, змістом якої є формування соціально активної, гуманістично орієнтованої стосовно суспільства і самої себе життєздатної індивідуальності, відкритої до суспільних змін і особистісного росту.

Проблему усвідомлення майбутнім фахівцем змісту професійної діяльності багато дослідників пов'язують зі створенням умов для реалізації можливостей особистісного росту студентів.

Особистісний ріст у літературі розглядається як позитивні зміни суб'єкта діяльності в реальних формах активності, викликаних до дії інтересами та потребами професійного удосконалювання. Існуюча система підготовки студентів не виділяє особистісний ріст як самостійний напрямок роботи.

Особистісний простір студентів знаходиться в постійній динаміці і визначається в значній мірі тими професійними завданнями, що освоюються ними в навчанні. Засобами професійного навчання можуть стати різні психологічні стратегії:

а) стратегія розвитку і дорозвитку потрібних психологічних якостей шляхом стимулювання наявних у студентів потенційних якостей, доведення їх до бажаного рівня;

б) стратегія жорсткого формування, навчання чіткому складу трудових дій у строго визначеному порядку;

в) стратегія м'якого формування як навчання широкому спектру трудових дій з можливістю їх варіювання й індивідуалізації; :

г) стратегія корекції - перебудова неправильно сформованих трудових умінь і якостей фахівця.

Розширення можливостей психологічної практики робить актуальної задачу психологічного супроводу особистісного росту студентів у процесі навчання, Як структурні елементи цього процесу И.Р. Бітянова пропонує розглядати наступні кроки.

1. Самопізнання. Для успішної організації особистісного росту студенту необхідно усвідомити для себе свої можливості, свої сильні і слабкі сторони; йому необхідне самопізнання, що містить у собі наступні основні прийоми: самоспостереження, самосвідомість, самоставлення, самоаналіз, самооцінка.

2. Самоспонукання. Пропонується використовувати прийоми, що сприяють його внутрішньому спонуканню до професійного й особистісного саморозвитку. Як способи досягнення цієї мети виділяють наступні прийоми: самокритика, самостимулювання, вольові прийоми.

3. Програмування професійного і особистісного росту. Перехід від потреби до реальної діяльності передбачає формулювання цілей і завдань, визначення шляхів, засобів і методів цієї діяльності.

4, Самореалізація. Техніка самореалізації включає прийоми організаційно-управлінського характеру, інтелектуального розвитку, саморегуляції психічних станів.

Принципова відмінність даної психологічної технології від теорії і практики самовиховання полягає в тому, що на всіх етапах цієї роботи діяльність студента супроводжується практичним психологом, у ролі якого може себе випробувати і студент магістратури, який проходить практику в непсихологічних вузах або на неспеціальних факультетах університетів. У психології вже склалася практика розв’язання подібних проблем методом групового психологічного тренінгу. У цьому випадку найбільш ефективним виявляється тренінг особистісного росту, що представляє собою сукупність психотехнічних прийомів, спрямованих на розвиток навичок самопізнання, саморегуляції і спілкування. Окремі психотехнічні прийоми - елементи такої програми, студент-практикант може використовувати у роботі з навчальною аудиторією на неспеціальних факультетах під час проведення семінарсько-практичних занять протягом передбаченої навчальним планом асистентської практики.

Таким чином, у теорії і практиці освіти знайшли своє вираження різні підходи до проблеми розвитку майбутнього спеціаліста. Кожний з них має свої недоліки й обмеження. Аналіз показує, що ключовою проблемою сучасного вищої освіти є забезпечення готовності і здатності випускника до здійснення суб’єктно - опосередкованої професійної діяльності. Ефективним засобом її генерації та розвитку стають активні форми соціально-психологічного навчання, оволодіння якими – основне дидактичне завдання підготовки викладачів психології в сучасних умовах навчання.

Запитання і завдання для самостійної роботи

1.Психологія як фактор удосконалювання професійної діяльності фахівців.

2.Поняття “психотехнічної теорії”.

3. Викладання психології як фактор особистісного розвитку студентів.

4. Психологічні стратегії як засоби професійного навчання