5.Спілкування.
Викладаючи зміст теми необхідно підкреслити, що спілкування є найважливішою духовною потребою людини як суспільної істоти і її обумовленість різними нуждами взаємодії людей. Доцільно зробити короткий екскурс у історичний аспект проблеми з метою більш глибокого осягнення її сутності. Чітко узгодити поняття "спілкування", "діяльність", "обмін інформацією" (комунікація). Висвітлити психологічну структуру спілкування (комунікативна, інтерактивна та перцептивна сторони), його функції, рівні та засоби. Заслуговують детального розгляду мовні й немовні засоби комунікації, що характеризують емоційну насиченість і культуру спілкування особистості. Важливо з'ясувати механізми впливу інтерактивної сторони спілкування на встановлення типу взаємодії партнерів - співробітництво, конкуренція, конфлікт. Роль мотивів та цілей спілкування у розгортанні цих процесів.
Навчальна схема “Психологічна сутність спілкування” та коментар до неї.
ФУНКЦІЇ РІВНІ
-
Обмін ін- формацією;
-
регуляція сумісної діяльності;
-
пізнання;
формування
свідомості;
-
самовизна
чення
люди ни в її дум- ках і вчинках
Макрорівень
(протя-
гом
життя)
Мезо-
рівень
(у
межах теми)
Мікро
Рівень
(акт
спілку
вання)
Комунікативна Інтерактивна Перцептивна
сторона сторона сторона
КОМУНІКАТИВ
НИЙ АКТ:
адресант
адресат
повідомлення код мета канал
зв’язку
результат
БАР’ЄРИ
КОМУНІКАЦІЇ
ТИПИ
взаємодії
cпівробіт-ництво;
суперниц
тво;
компроміс;
поступли
віть;
уникнення
МЕХАНІЗМИ
ідентифікація;
рефлексія
стереотипі-
зація;
атракція;
каузальна
атрибуція;
зворотній
зв’язок
Спілкування – складний багатоплановий процес встановлення й розвитку контактів між людьми, що породжується потребами сумісної діяльності та включає обмін інформацією, вироблення єдиної стратегії взаємодії, сприйняття і розуміння іншої людини. Спілкування притаманне лише людині.
На відміну від діяльності як усвідомленої активності людини, спрямованої на об’єкт, спілкування - суб’єкт - суб’єктний процес. Не зводиться воно і до комунікації як обміну інформацією між системами в живій та неживій природі.
У структурі спілкування виділяється три сторони: комунікативна, інтерактивна, перцептивна.
Комунікативна сторона спілкування виражається в актах обміну інформації та її розумінні. Одиницею спілкування виступає комунікативний акт.
Комунікативний акт (або акт спілкування) включає наступні компоненти: адресант (суб’єкт спілкування), адресат (той, кому направляється повідомлення), повідомлення (що передається, який зміст), код (якими засобами, загальними для адресата та адресанта передається повідомлення), мета (заради чого щось повідомляється), канал зв’язку (голос, письмовий текст, кабельний, мобільний зв’язок, через ефір та ін.), результат (те, що досягнуто в результаті акту спілкування).
Комунікативний бар’єр – психологічна перешкода (мовна, смислова, емоційна, когнітивна) на шляху адекватної передачі інформації між партнерами.
Засоби спілкування поділяються на вербальні та невербальні. Головним засобом вербальної комунікації є мовлення - використання єдиної для комунікаторів знакової системи (мови), яка має зовнішній (звуки, літери-знаки) та внутрішній (смисловий) аспекти, що дозволяє людям здійснювати обмін інформацією, впливати один на одного, встановлювати певні відносини через постійне кодування смислу відповідними словами та його розкодування.
Невербальні засоби спілкування поділяються на оптико-кінетичні (жести, міміка, пантоміміка), паралінгвістичні (якість голосу, його діапазон, тональність), екстралінгвістичні (темп мовлення, паузи, сміх, плач), просторово - часові ( взаєморозташування партнерів, часові затримки початку спілкування...)
Інтерактивна сторона спілкування виражається у взаємодії партнерів при організації і здійсненні сумісної діяльності. В залежності від мотивів та цілей діяльності розрізняють типи взаємодії між людьми (співробітництво, суперництво, компроміс, поступливість, уникнення). Основними серед них є співробітництво (кооперація) та суперництво (конфлікт).
Співробітництво - тип взаємодії людей, при який вони узгоджують зусилля з метою реалізації спільних цілей або досягнення єдиної мети.
Суперництво – тип взаємодії людей, при який вони або переслідують несумісні цілі, або дотримуються несумісних цінностей та норм, намагаючись реалізувати їх у взаємодії один з одним, або одночасно в гострій конкурентній боротьбі прагнуть досягнення однієї цілі, яка може бути реалізована лише однією з конфліктуючих сторін.
Перцептивна сторона спілкування виражається у сприйнятті та розумінні іншої людини. Вона забезпечує взаєморозуміння людей і передбачає сприйняття зовнішніх ознак партнера, співвіднесення їх з його особистісними характеристиками та інтерпретацію на цій основі його вчинків.
Ідентифікація – механізм розуміння іншої людини, групи, образу через усвідомлене або неусвідомлене уподібнення її характеристикам самого суб’єкта пізнання.
Рефлексія – осмислення суб’єктом спілкування того, якими засобами та чому він створює певне враження на партнера.
Стереотипізація – класифікація форм поведінки та інтерпретація їхніх причин шляхом віднесення до вже знайомих, або таких, що здаються знайомими, категоріям, соціальним стереотипам.
Каузальна атрибуція – інтерпретація суб’єктом свого сприйняття причин і мотивів поведінки інших людей, отримана на основі безпосереднього спостереження, аналізу результатів діяльності та ін., шляхом приписування особистості, групі осіб характеристик, які не потрапили в поле сприйняття.
Зворотній зв’язок – отримання адресантом інформації про те, який вплив він здійснив на адресата, і коректування на цій основі подальшої стратегії спілкування.
Атракція - особлива форма сприйняття однієї людини іншою, основана на формуванні стійкого емоційно позитивного почуття до неї Рівні атракції: симпатія, дружба любов.
Симпатія – стійке схвальне емоційне ставлення людини до інших людей, їх групам або соціальним явищам, яке проявляється у привітності, доброзичливості та спонукає до спілкування, надання допомоги, приділення уваги...
Дружба - вид стійких індивідуально-вибіркових відносин, які характеризує взаємна прив’язаність учасників, посилене прагнення бути разом, взаємні очікування надання переваги в ситуації вибору та відповідних почуттів.
Любов – високий ступінь емоційно-позитивного ставлення до об’єкта, що виділяє його серед інших, ставить в центр життєвих потреб та інтересів суб’єкта
Приклади навчальних завдань за темою вивчення.
1. У повісті Б.А.Лавреньова “Сорок перший” оповідається, як під час громадянської війні дівчина – червоноармієць волею обставин опиняється на безлюдному острові разом із молодим білогвардійським офіцером. Спільна боротьба за життя зблизила їх, вони покохали один одного. Вирішальним випробуванням стала поява човна з озброєними людьми. Побачивши, що це білі, дівчина стріляє у свого коханого (він і є сорок першим знищеним нею ворогом), а потім невтішно тужить над його тілом.
Чому почуття виявилися переможеними? Як цей приклад характеризує природу спілкування?
2. Психолог С.Л. Рубінштейн писав:, що для людини інша людина – міра її “людяності”.
Як Ви розумієте цю думку? Розкрийте та покажіть на прикладі її суть.