14.2. Неповне голодування

Неповне голодування виникає за умов, якщо організм впродовж тривалого часу не отримує з їжею належну кількість енергії.

Енергетична цінність і якісний склад необхідного людині добового харчового раціону залежить від характеру трудової діяльності, віку, росту і маси тіла, фізіологічного стану (вагітність, годування груддю), стану здоров’я, кліматичних умов і інших факторів. Енергетична цінність їжі здебільшого повинна відповідати енергозатратам людини. Але в дітей, вагітних жінок, жінок, що годують груддю, хворих вона повинна перевищувати норму, в зв’язку з тим, що частина харчових речовин витрачається на пластичні процеси. Систематичне недоїдання приводить до схуднення, дистрофічних змін в тканинах, сповільнення росту у дітей, зниження розумової і фізичної працездатності, загальної реактивності і опірності організму до захворювань. Наслідком недоїдання можуть бути зниження функцій травних органів, ендокринної системи, пам’яті, уваги і інших показників розумової здатності. Встановлено значне зниження загальної реактивності організму, різко виражений перебіг інфекційних захворювань на основі дистрофії, спостерігаються часті рецидиви хронічних захворювань. Особливо знижується реактивність до туберкульозу.

Оскільки таке голодування має хронічний характер, то розвиваються пристосувально-компенсаторні механізми. Так, основний обмін знижується набагато більше – на 30-35%. Організм надзвичайно економно витрачає енергетичні запаси. Маса тіла зменшується повільніше, ніж при повному голодуванні, за рахунок затримки води в організмі. Внаслідок зменшення вмісту білків в крові знижується онкотичний тиск, що приводить до розвитку набряків. Виникає гідремія, а також анемія, брадикардія, зниження артеріального тиску, послаблюється дихання, пригнічується статевий інстинкт. Знижується дихальний коефіцієнт.

При неповному голодуванні виникають найтяжчі деструктивні зміни в тканинах, ніж при повному, оскільки воно триває довше. Відновити життєдіяльність систем організму після неповного голодування є набагато важче.

14.3. Білково-калорійна недостатність.

Тривале недоїдання з переважною нестачею в їжі білків призводить до білково-енергетичної недостатності

Білково-калорійна недостатність. При неповному голодуванні у вигляді білково-калорійної недостатності спостерігається різке зниження вмісту білків крові, набуває розвиток анемія і лейкопенія, виникає голодний набряк, депресія. Яскравою формою білково-калорійної недостатності є захворювання, яке має назву в Індії «квашіоркор»(рис. 14.1).

14.3.1. Квашіоркор

Квашіоркор є одним із розповсюджених в Африці, Центральній і Південній Америці, Індії та Індокитаї захворювань раннього дитячого віку, пов’язане з недостатнім білковим харчуванням. Ця назва виникла від місцевого африканського слова, яке в перекладі означає «золотий або червоний хлопчик».

В основі захворювання лежить первинна білкова недостатність харчування, особливо продуктів, які містять тваринний білок (м’ясо, молоко та ін.). Це захворювання зустрічається в країнах з низьким життєвим рівнем, в яких основою їжі, як правило, є злакові (міль, маїс, сорго та ін.) або бульбові.

Початок хвороби співпадає з припиненням грудного харчування і різким переходом дитини на повсякденну їжу дорослих.

Патогенез деяких клінічних симптомів пояснюється дефіцитом тваринного білку в їжі з подальшим виснаженням секреторної функції травних залоз кишечника, що зумовлює розвиток гіпоальбумінемії, гіпоглікемії з тяжкими метаболічними наслідками. Проноси призводять до електролітних розладів, порушення всмоктування жирів, зменшення всмоктування жиророзчинних вітамінів (A, D, Е, F), а також вітамінів групи В, нікотинової і фолієвої кислот.

Типовими морфологічними проявами квашіоркору є жирова інфільтрація печінки і підшлункової залози, яка набуває оранжевого кольору, та атрофія слизової оболонки кишечника.

Рис. 14.1. Квашіоркор, або білково-калорійна недостатність

У клінічній картині переважають декілька синдромів: затримка у рості, знижене харчування, набряки, шкірні прояви, пронос і анемія. Звичайно ранній період захворювання простежується нечасто, тому що спостерігаються малоспецифічні синдроми. Дитина стає малорухомою, погано їсть, часто усамітнюється, поступово перестає ходити, настрій її змінюється від байдужості до агресивності. Спостерігаються ознаки рахіту – пізнє прорізування зубів, відкрите переднє тім’ячко. В подальшому з’являються набряки: спочатку на затиллі ступень, потім на обличчі. У важких випадках може розвиватися анасарка.

Шкірні прояви квашіоркору складаються з ділянок депігментації (світло-коричнева шкіра на складках) і гіперпігментації в місцях здавлювання. У деяких випадках спостерігається відшарування епідермісу, знебарвлення та потускніння волосся (найчастіше воно набуває рудого кольору), його випадіння, сухість, з’являються ділянки алопеції. Ураження слизових оболонок виявляються стоншенням слизової губ, ясен, повік. Язик стає яскраво-малиновим, сосочки згладжуються. Нерідко спостерігається поява виразок у кутках рота та анального отвору. Привертають до себе увагу значні випорожнення з домішками слизу та неперетравленої їжі, відзначається стеаторея. Довготривала анорексія, блювота, пронос викликають зневоднення з різким водно-електролітним порушенням і ацидозом.

На пізніх стадіях набувають розвитку асцит, гепато- та спленомегалія.

Лікування починають зі повноцінної дієти, яка багата на білки і вітаміни (з розрахунку 4 г білка на 1 кг маси тіла дитини). У випадку анорексії у перші 3-6 днів дають знежирене молоко, комбінуючи з синтетичними амінокислотами і білковими гідролізатами з подальшим введенням у раціон інших тваринних білків. При вираженій гіпопротеїнемії й анемії роблять кожні 3-4 дні внутрішньовенні вливання плазми або альбуміну, цілісної крові та кровозамінників.

Для інтенсивної терапії використовують ін’єкції сольових розчинів (які обов’язково вміщують калій та магній), лугів та буферних розчинів. Вважають обов’язковим парентеральне використання вітамінів А, групи В, нікотинової кислоти.

Особливо ускладнюють перебіг квашіоркору інфекційні захворювання, тому з метою профілактики призначають антибіотики широкого спектра дії.

Треба відзначити важливість попередження і ранньої діагностики хвороби, тому що у дітей, які перенесли квашіоркор, часто спостерігаються і соматичні захворювання.