10.5. Загальні ознаки запалення

Поряд з місцевими (чи зовнішніми) ознаками запалення: почервоніння, припухлість, біль, жар і порушення функції органа, в організмі виникають зміни, що заведено називати загальними ознаками запалення. Вони, як правило, носять захисно-пристосувальний характер.

Типовою загальною ознакою більшості запальних процесів є збільшення кількості лейкоцитів в одиниці об’єму периферичної крові – лейкоцитоз і зміна лейкоцитарної формули. Лейкоцити фагоцитують і знищують мікроорганізми.

Досить часто запалення супроводжується лихоманкою. Вона розвивається під впливом пірогенів, що утворюються нейтрофільними лейкоцитами. Підвищення температури під час лихоманки викликає підвищення активності лейкоцитів, підсилює синтез імуноглобулінів. При запаленні змінюється співвідношення білкових фракцій крові: знижується рівень альбумінів і збільшується рівень глобулінів. Внаслідок зміни складу білкових фракцій плазми крові, а також зменшення заряду еритроцитів збільшується швидкість осідання еритроцитів.

Для характеристики метаболізму при запаленні здавна застосовується термін «пожежа обміну». Аналогія полягає в тому, що внаслідок різкого підвищення обміну речовин «горіння», як і при пожежі, йде не до кінця: утворюється багато недоокиснених продуктів: поліпептиди, жирні кислоти, кетонові тіла.

10.6. Види ексудатів

Ексудат – рідина, що накопичується у позасудинному просторі при запаленні в результаті зміни властивостей мікроциркуляторних судин.

Ексудат містить білок (3,5 %), альбуміни, глобуліни, фібриноген (білки з високою молекулярною масою), завжди присутні формені елементи крові – лейкоцити (нейтрофіли, лімфоцити, моноцити), активні ферменти, що вивільняються з загиблих лейкоцитів і лізосом клітини, поліпептиди, що стимулюють проліферацію клітин на завершальному етапі запалення, іноді присутні еритроцити, тобто в кожному випадку гострого запалення в ексудаті, крім води і солей, можна знайти всі компоненти крові, з яких він утворюється: білки, лейкоцити і навіть еритроцити.

Однак загальна кількість ексудату, як і відносний вміст у ньому окремих білкових фракцій і різних форм клітинних елементів, може бути дуже різним. Ці розходження визначаються багатьма факторами, у тому числі характером агента, що викликає запалення, видом тканини, у якій розвивається запалення, станом активності організму.

В залежності від виразності запального процесу, від того, яких формених елементів більше в ексудаті і наскільки активні процеси фагоцитозу, розрізняють такі види ексудатів: серозний, катаральний, гнійний, геморагічний, фібринозний, гнилісний, змішаний.

Серозний ексудат складається переважно з води й альбумінів. Утворюється на початку багатьох видів запалення. Виявляється, зокрема, при алергічних запаленнях шкіри, опіками, механічними ушкодженнями (типовий приклад – ексудат у пухирях на долонях, що виникають у людей при веслуванні та ін.); при запаленні слизових оболонок і при запаленні серозних порожнин (серозний плеврит, перикардит, перитоніт, артрит).

Катаральний (слизуватий) ексудат виникає при запаленні слизових оболонок носоглотки, легень, шлунково-кишкового тракту. Катаральні ексудати містять мукополісахариди, секреторні антитіла, лізоцим.

Фібринозний ексудат утворюється при сильних ушкодженнях ендотелію, що супроводжуються значним витоком високомолекулярного фібриногену. Фібриноген, що вийшов із судин, полімеризується в нитці фібрину і є характерним для деяких бактеріальних інфекцій, лістерельозу, дифтерії, дизентерії. Виявляється при запаленні верхніх дихальних шляхів, товстого кишечника, перикарда, очеревини.

Гнійний ексудат (рис. III) містить гній, що складається з великої кількості життєздатних і зруйнованих нейтрофілів, «уламків» некротизованих тканин, частково розчинених шляхом ферментативного перетравлення. Утворюється найчастіше при інфекціях, викликаних так званими піогенними бактеріями: стафілококами, стрептококами, пневмококами та ін.

Геморагічний ексудат містить значні кількості еритроцитів. Утворюється при важких ушкодженнях судин, що супроводжуються загибеллю ендотеліальних клітин і руйнуванням базальної мембрани. Виявляється, зокрема, при гострій грипозній пневмонії, сибірській виразці, отруєнні фосфогеном.

Гнилісний ексудат відрізняється наявністю продуктів гнильного розкладання тканин, внаслідок чого має брудно-зелене забарвлення і неприємний запах. Утворюється у випадку приєднання патогенних анаеробів.

Функції ексудату. Утворення ексудату – найважливіша складова запальної відповіді. У результаті ексудації відбувається розведення (зниження концентрації) бактеріальних та інших токсинів, що утворюються в осередку запалення, їх руйнування протеолітичними ферментами, що надходять із плазми крові. В ході ексудації в осередок запалення надходять сироваткові антитіла, що нейтралізують бактеріальні токсини і виконують функцію опсонінів – речовин, що сприяють фагоцитозу.

Компоненти комплементу, які містяться в ексудаті, після їхньої активації в осередку запалення підтримують запальну гіперемію, забезпечують перехід у осередок запалення лейкоцитів крові, сприяють фагоцитозу. Фібриноген ексудату перетворюється у фібрин, нитки якого утворюють структуру, що полегшує перехід у рану лейкоцитів крові та сприяє фагоцитозу. Молекули фібрину можуть бути субстратом для утворення біологічно активних пептидів – медіаторів запалення. Крім того, фібрин бере участь у процесі загоєння ран.

Однак ексудація має і негативні наслідки. Дійсно, вже саме набрякання (набряк) тканин стає надзвичайно небезпечним, якщо запалення розвивається, наприклад, у верхніх дихальних шляхах. Такий набряк може викликати ядуха.

Ексудація при запаленні мозкових оболонок може призвести до загрозливого для життя підвищення внутрішньочерепного тиску, запальний набряк слизової оболонки жовчних шляхів – до жовтяниці і т. д. Супроводжує ексудацію збільшення внутрішньотканинного тиску, яке порушує мікроциркуляцію і може викликати ішемічне ушкодження тканин. Значні відкладення фібрину можуть перешкоджати подальшому відновленню ушкодженої тканини, сприяти надлишковому розростанню сполучної тканини.