- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища…………………….........37
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології………………...…………65
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.…………………….83
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи…………………………………...…..96
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту……………………..….214
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин…………………….…………229
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка…………………………………..…259
- •Глава 14. Голодування…………………………..……………………………276
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів……………………………………….291
- •Глава 16. Гіпоксія………………………………………………………………303
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові……………………….……..311
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу……………..……339
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання……………363
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення……………………….…………379
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки………………………..……………389
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи……………….……399
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи………………...……411
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи……………………..……428
- •Глава 25. Екстремальні стани...….………………………………………..……437
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •1.1. Основні поняття загальної нозології
- •1.2.2. Класифікація хвороб
- •1.2.3. Основні періоди розвитку хвороби
- •1.2.4. Реанімація
- •1.3. Вчення про загальну етіологію і патогенез
- •1.3.1. Роль причин і умов у виникненні хвороби
- •1.3.2. Принципи етіотропної профілактики і терапії.
- •1.3.3. Основні положення патогенезу
- •1.3.4. Генералізація і локалізація патологічного процесу.
- •Контрольні питання
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •2.1. Патогенна дія іонізуючого випромінювання
- •2.2. Патогенна дія на організм інфрачервоних і ультрафіолетових променів
- •2.3. Патогенна дія електричної енергії.
- •2.4. Вплив на організм факторів космічного польоту
- •2.5. Патогенна дія на організм зміненого атмосферного тиску
- •2.6. Патогенна дія біологічних факторів на організм
- •2.7. Патогенна дія хімічних факторів на організм
- •2.8. Патологічна фізіологія алкоголізму, наркоманії та токсикоманії
- •2.8.1. Патофізіологічна характеристика алкоголізму
- •2.8.2. Патофізіологічна характеристика наркоманій і токсикоманій
- •Контрольні питання
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •3.1. Причини спадкової патології
- •3.2. Загальні закономірності патогенезу спадкових захворювань
- •3.3. Класифікація форм спадкової патології
- •3.4. Методи вивчення спадкової патології
- •3.5. Характеристика спадкових хвороб
- •3.5.1. Генні хвороби (молекулярно-генетичні)
- •3.5.2. Хромосомні хвороби
- •3.5.3. Хвороби зі спадковою схильністю
- •3.6. Важливість спадкових факторів у патології людини
- •3.7. Принципи лікування і профілактики спадкових хвороб та хвороб зі спадковою схильністю.
- •Контрольні питання
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •4.1. Види реактивності
- •4.2. Форми і показники реактивності
- •4.3. Механізми реактивності
- •4.4. Резистентність
- •4.4.1. Основні компоненти неспецифічної резистентності
- •Контрольні питання
- •Глава 5. Патологічна фізіологія імунної системи
- •5.1. Первинні імунодефіцити
- •5.2. Вторинні імунодефіцити
- •5.3. Алергія
- •5.3.1. Класифікація алергічних реакцій
- •5.3.2. Механізми формування алергічних реакцій
- •5.3.3. Анафілактичні алергічні реакції (гіперчутливість і типу)
- •5.3.4. Цитотоксичні алергічні реакції (гіперчутливість iі типу)
- •5.3.5. Імунокомплексні алергічні реакції (гіперчутливість iіі типу)
- •5.3.6. Сповільнені алергічні реакції (гіперчутливість IV типу)
- •5.3.7. Автоімунні захворювання
- •5.3.9. Основні методи лікування алергічних захворювань
- •Контрольні питання
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини
- •6.1. Структура, особливості та функції сполучної тканини
- •6.2. Системні хвороби сполучної тканини
- •Контрольні питання
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •7.3. Молекулярні механізми пошкодження клітин.
- •7.4. Ознаки пошкодження клітини.
- •7.5. Захисно-компенсаторні реакції клітини у відповідь на її пошкодження:
- •Контрольні питання
- •Глава 8. Старіння
- •8.1. Класифікація старіння
- •За темпами розвитку:
- •За причинами розвитку:
- •8.2. Теорії старіння
- •8.3. Зміни на молекулярному та клітинному рівнях
- •8.4. Профілактика старіння
- •Контрольні питання
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •9.1. Артеріальна гіперемія
- •9.2. Венозна гіперемія
- •9.4. Стаз
- •9.5. Тромбоз
- •9.6. Емболія
- •9.7. Порушення мікроциркуляції
- •Контрольні питання
- •Глава 10. Запалення
- •10.1. Етіологія і патогенез запалення
- •Біологічно активні речовини – медіатори (модулятори) запалення
- •10.2. Класифікація запалення
- •10.3. Основні фізико-хімічні зміни в осередку запалення
- •10.5. Загальні ознаки запалення
- •10.6. Види ексудатів
- •10.7. Фагоцитоз
- •10.8. Хронічне (гранульоматозне) запалення
- •10.9. Завершення запалення
- •10.10. Значення запалення для організму
- •Контрольні питання
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •11.1. Класифікація порушень тканинного росту
- •11.2. Гіпербіотичні процеси
- •11.2.1. Гіпертрофія та гіперплазія
- •11.2.2. Регенерація
- •11.2.3. Пухлини
- •11.3. Гіпобіотичні процеси
- •11.3.1. Атрофія
- •11.3.2. Дистрофія
- •Контрольні питання
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •12.1. Основний та енергетичний обміни
- •12.2. Патофiзiологiя водно-електролітного обміну
- •12.2.1. Порушення водно-електролітної рівноваги (дисгiдрiя)
- •12.2.2. Набряки
- •12.3. Патофiзiологiя мiнерального обмiну
- •12.4. Патофізіологія вуглеводного обміну
- •12.5. Патологія жирового обміну
- •12.6. Патофізіологія білкового обміну
- •Контрольні питання
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •13.1. Інфекційний процес
- •13.2. Гарячка
- •13.2.1. Етіологія
- •13.2.2. Механізм розхвитку гарячки
- •13.2.3. Стадії гарячки
- •13.2.4. Зміни в органах та системах при гарячці
- •13.2.5. Біологічне значення гарячки
- •13.2.6. Покази і принципи жарознижуючої терапії.
- •13.2.7. Поняття про піротерапію
- •13.2.8. Гіпертермія.
- •13.2.9. Гарячки нез’ясованої етіології.
- •Контрольні питання
- •Глава 14. Голодування
- •14.1. Повне голодування.
- •14.2. Неповне голодування
- •14.3. Білково-калорійна недостатність.
- •14.3.1. Квашіоркор
- •14.3.2. Аліментарний маразм
- •Відмінні ознаки квашіоркору і аліментарного маразму
- •14.3.3. Спру
- •14.4. Часткове голодування
- •14.5. Лікувальне голодування
- •Контрольні питання
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •15.1. Жиророзчинні вітаміни
- •15.1.2. Гіпервітаміноз а
- •15.1.5. Гіпервітаміноз d
- •15.2. Водорозчинні вітаміни
- •15.2.2. Авітаміноз в1 (хвороба бері-бері)
- •Контрольні питання
- •Глава 16. Гіпоксія
- •16.1. Класифікації гіпоксій.
- •16.2. Види гіпоксій
- •16.3. Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії
- •16.5. Загальні принципи корекції і профілактики гіпоксії.
- •Контрольні питання
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •17.3.4. Лейкози
- •17.3.5. Лейкемоїдні реакції
- •17.4. Порушення гемостазу
- •17.4.1. Тромботичний синдром
- •17.4.2. Геморагічні діатези
- •17.4.3.Синдром дисемінованого внутрісудинного згортання крові (двз-синдром, тромбогеморагічний)
- •Контрольні питання
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •18.1. Недостатність кровообігу
- •Недостатність кровообігу може бути зумовлена:
- •18.2. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції серця.
- •18.2.1.Механізми виникнення недостатності серця
- •18.2.2.Механізми компенсації
- •18.2.3.Гостра серцева недостатність.
- •18.2.4. Хронічна серцева недостатність
- •18.2.5. Аритмії
- •18.3. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції судин
- •18.3.1. Атеросклероз
- •18.3.2. Артеріальні гіпертензії. Гіпертонічна хвороба
- •18.3.3. Артеріальні гіпотензії. Гіпотонічні стани
- •Контрольні питання
- •Глава 19. Патологічна фізіологія зовнішнього дихання
- •19.1. Недостатність дихання
- •19.2. Порушення альвеолярної вентиляції
- •19.3. Паренхіматозна недостатність зовнішнього дихання.
- •19.4.Основні патологічні процеси і захворювання зовнішнього дихання.
- •19.5. Принципи і шляхи фармакотерапії дихальної недостатності.
- •19.6. Порушення нереспіраторних функцій легень.
- •Контрольні питання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •20.1. Недостатність травлення
- •20.2. Порушення секреції шлунка
- •20.3. Порушення моторики шлунка
- •20.4. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •20.5. Гастрити
- •20.6. Панкреатит
- •20.7. Порушення травлення в кишках.
- •Контрольні питання
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •21.1. Класифікація хвороб печінки
- •21.2. Етіологія
- •21.3. Недостатність печінки
- •21.4. Порушення захисної функції печінки
- •21.5. Порушення жовчоутворювальної і жовчовидільної функції печінки
- •21.6. Жовтяниця
- •21.7. Жовчнокам’яна хвороба
- •21.8. Холецистит
- •21.9. Гепатити
- •21.10 Цироз печінки
- •Контрольні питання
- •Глава 22. Патологічна фізіологія сечовидільної системи
- •22.1. Порушення функції клубочків нефронів
- •22.2. Порушення функцій канальців
- •22.3. Патологічні прояви порушень складу сечі
- •22.4. Основні механізми порушення функції нирок
- •22.5. Недостатність нирок причини та механізм розвитку, клінічні прояви.
- •22.6. Загальна характеристика механізмів розвитку основних захворювань нирок
- •Контрольні питання
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •23.1. Механізми ендокринних порушень
- •23.2. Компенсаторно-пристосувальні механізми при ендокринній патології
- •23.3. Причини ендокринних порушень
- •23.4. Порушення функцій гіпофіза
- •23.5. Порушення функції щитоподібної залози
- •23.6. Порушення функцій паращитоподібних залоз
- •23.7. Порушення функцій надниркових залоз
- •23.8. Порушення функцій статевих залоз
- •Контрольні питання
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •24.1. Причини та умови виникнення порушень діяльності нервової системи
- •24.2. Розлади сенсорної функції нервової системи
- •24.3. Патофізіологія болю
- •24.4. Порушення рухової функції нервової системи
- •24.5. Порушення нейро-трофічної функції нервової системи
- •24.6. Розлади мозкового кровообігу
- •24.7. Загальні поняття про хвороби, викликані емоційно-психічною діяльністю
- •Контрольні питання
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •25.1. Класифікація екстремальних факторів.
- •Контрольні питання
- •3.1. Тестові завдання для самоконтролю Частина перша. Нозологія
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •Глава 8. Старіння
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •Глава 10. Запалення
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •Глава 14. Голодування
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •Глава 16. Гіпоксія
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •3.2. Відповіді до тестових завдань Частина перша. Нозологія
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Список рекомендованої літератури
- •Предметний покажчик
18.3.3. Артеріальні гіпотензії. Гіпотонічні стани
Артеріальна гіпотензія, на відміну від гіпертензії, є стійким зниженням тонусу резистивних судин.
Для осіб з артеріальною гіпотензію характерні знижений фізичний розвиток і астенічна конституція, загальна адинамія, швидка втомлюваність, серцебиття, задишка, запаморочення, головний біль, непритомність і депресивний стан із періодичним підвищенням збудливості нервової системи.
Виділяють гіпотензію фізіологічну (що не супроводжується больовими симптомами) і патологічну (з характерним симптомокомплексом). Патологічна буває гострою і хронічною. Хронічна артеріальна гіпотензія поділяється на симптоматичну (вторинну) і нейроциркуляторну дистонію гіпотензивного типу (первинну гіпотензію). У виникненні первинної гіпотензії провідним етіологічним і патогенетичним фактором є перенапруження основних процесів кори головного мозку (збудження і гальмування), та на відміну від первинної гіпотензії, з переважанням гальмування і поширенням його на підкоркові вегетативні утвори, в тому числі і на вазомоторний центр.
Симптоматична (вторинна) гіпотензія є наслідком багатьох соматичних гострих і хронічних захворювань: серця (вад, міокардиту, інфаркту), мозку (струсу), легень (крупозної пневмонії), печінки (гепатиту, механічної жовтяниці), крові (анемії), залоз внутрішньої секреції, а також екзогенних і ендогенних інтоксикацій.
Основні принципи фармакокорекції артеріальної гіпотензії:
-
підвищення тонусу судин за допомогою лікарських засобів (біогенних стимуляторів, адаптогенів, вітамінів, пресорних амінів та ін.);
-
лікування основного захворювання.
Гіпотонічні стани (судинна недостатність) відіграють у клініці значно меншу роль і звичайно є одним із симптомів головного захворювання. Стійке зниження АТ може спостерігатися при деяких інфекційних захворюваннях, при гіпофункції кори надниркових залоз, в післяпологовому періоді, при довготривалому голодуванні.
Розрізняють гостру судинну недостатність (шок, колапс, знепритомлення) і хронічну (симптоматичні гіпотонії: токсико-інфекційні, ендокринні, післяпологові, аліментарні).
Головним проявом хронічної судинної недостатності є гіпотонічна хвороба. Вона буває первинною і вторинною. Серед первинних гіпотоній розрізняють гіпотонії, які зумовлені:
-
недостатністю скорочувальної функції серця;
-
зменшенням кількості циркулюючої крові;
-
зниженням тонусу резистивних судин.
Колапс – гостра судинна недостатність,котра характеризується різким падінням артеріального і венозного тиску й зменшенням маси циркулюючої в судинній системі крові.
За етіологією розрізняють такі види колапсу: токсико-інфекційний, геморагічний (при крововтраті), панкреатичний, ортостатичний, аноксичний.
Загальний патогенез. Загальною для всіх видів колапсу є наростаюча за принципом «порочного кола» гостра судинна недостатність. Виникнувши, вона призводить до зменшення об’єму циркулюючої крові (за рахунок накопичення її в розширених судинах-депо), у зв’язку з чим зменшується об’єм кровотоку і транспорт кисню до тканин. Виникаюча гіпоксія приводить до збільшення проникності судин, що ще більше зменшує об’єм циркулюючої крові, приводить до подальшого зниження тонусу судинної стінки і викликає прогресуюче падіння АТ. Ці явища ще більше посилюють гіпоксію і процес вступає в новий порочний цикл.
При лікуванні колапсу будь-якої етіології передусім необхідно спрямувати головні терапевтичні заходи на підвищення АТ і збільшення об’єму рідини, яка циркулює в судинному руслі. З цією метою проводять переливання крові та кровозамінних рідин. Крім того, при колапсі доцільне введення гормонів кори надниркових залоз. Глюкокортикоіди знижують проникність судинної стінки, зменшують інтенсивність виходу рідкої частини крові і з судин у тканини, а мінералокортикоїди сприяють затримці натрію в організмі, підвищуючи цим самим рівень АТ. Цієї ж мети досягають і введенням ангіотензину і катехоламінів. При колапсі необхідно проводити зігрівання хворого, бо внаслідок розладів кровообігу і уповільнення кровотоку температура тіла у таких хворих знижується.
Токсико-інфекційний колапс розвивається частіше за все при деяких кишкових інфекціях: дизентерії, сальмонельозі і т. д., тобто при захворюваннях, збудники яких виділяють ендотоксини, які вивільняються з мікробних тіл при їх загибелі.
Таким чином, інтенсивна антибактеріальна терапія може привести до миттєвої загибелі великої кількості мікробів і вивільнення значних доз ендотоксинів, під впливом яких розвиваються параліч нервово-м’язового апарату судинної стінки, атонія судин та виникає стан колапсу.
Геморагічний колапс (при крововтраті) спостерігається при гострій масивній геморагії та пов’язаний зі швидким зменшенням об’єму циркулюючої крові. Крім зменшення об’єму крові, що саме по собі різко порушує функції організму та викликає гіпоксію, внаслідок «спорожнювання» судин. Останні втрачають свій тонус, а це приводить до подальшого падіння АТ.
Панкреатичний колапс може виникати у зв’язку з тяжкою травмою правої половини живота, яка приводить до розчавлення тканини підшлункової залози і потраплянню панкреатичного соку в кров. Як довели експериментальні дослідження, трипсин, який впливає на гладкі м’язи судинної стінки, викликає різке зниження її тонусу, що приводить до розвитку колапсу.
Ортостатичний колапс виникає при різкому переході від горизонтального положення у вертикальне після довгого багатоденного постільного режиму. За цей час судини можуть настільки втратити тонус, що при переході у вертикальне положення настає їх атонія і кров переміщується в нижні відділи судинної системи. У людей, які страждають на гіпотонічну хворобу, ортостатичний колапс може виникнути навіть після швидкого підйому з постелі після сну.
Аноксичний колапс може виникнути при швидкому зниженні парціального тиску кисню у вдихуваному повітрі. Внаслідок кисневого голодування, яке настає, знижується тонус гладком’язових елементів судинної стінки і виникає різке розширення судин.
Зомління – гостра судинна недостатність, яка характеризується короткочасною втратою свідомості.
В основі розвитку зомління найчастіше лежить різке підвищення тонусу блукаючих нервів при емоційному збудженні (жах, біль, венопункція та ін.). Різке падіння тонусу артеріальних судин приводить до перерозподілу об’єму крові та скупчення її в нижніх відділах тіла (в стоячому положенні). Розвивається ішемія головного мозку, яка приводить до втрати свідомості. Зомління такого ґенезу нерідко зустрічаються у практично здорових людей. При недостатності барорецептивного рефлексу, який забезпечує адаптивні реакції системи кровообігу, в тому числі при зміні положення тіла, а також у хворих зі зниженим судинним тонусом зомління можуть виникати при різкому вставанні. Такі ж явища можуть спостерігатися у виснажених хворих, які довгий час знаходяться на постільному режимі. Ослаблення барорецептивного рефлексу виникає в умовах невагомості, при довготривалій гіподинамії, після прийому деяких лікарських препаратів (симпатолітики, гангліоблокатори).