- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища…………………….........37
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології………………...…………65
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.…………………….83
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи…………………………………...…..96
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту……………………..….214
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин…………………….…………229
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка…………………………………..…259
- •Глава 14. Голодування…………………………..……………………………276
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів……………………………………….291
- •Глава 16. Гіпоксія………………………………………………………………303
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові……………………….……..311
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу……………..……339
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання……………363
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення……………………….…………379
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки………………………..……………389
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи……………….……399
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи………………...……411
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи……………………..……428
- •Глава 25. Екстремальні стани...….………………………………………..……437
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •1.1. Основні поняття загальної нозології
- •1.2.2. Класифікація хвороб
- •1.2.3. Основні періоди розвитку хвороби
- •1.2.4. Реанімація
- •1.3. Вчення про загальну етіологію і патогенез
- •1.3.1. Роль причин і умов у виникненні хвороби
- •1.3.2. Принципи етіотропної профілактики і терапії.
- •1.3.3. Основні положення патогенезу
- •1.3.4. Генералізація і локалізація патологічного процесу.
- •Контрольні питання
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •2.1. Патогенна дія іонізуючого випромінювання
- •2.2. Патогенна дія на організм інфрачервоних і ультрафіолетових променів
- •2.3. Патогенна дія електричної енергії.
- •2.4. Вплив на організм факторів космічного польоту
- •2.5. Патогенна дія на організм зміненого атмосферного тиску
- •2.6. Патогенна дія біологічних факторів на організм
- •2.7. Патогенна дія хімічних факторів на організм
- •2.8. Патологічна фізіологія алкоголізму, наркоманії та токсикоманії
- •2.8.1. Патофізіологічна характеристика алкоголізму
- •2.8.2. Патофізіологічна характеристика наркоманій і токсикоманій
- •Контрольні питання
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •3.1. Причини спадкової патології
- •3.2. Загальні закономірності патогенезу спадкових захворювань
- •3.3. Класифікація форм спадкової патології
- •3.4. Методи вивчення спадкової патології
- •3.5. Характеристика спадкових хвороб
- •3.5.1. Генні хвороби (молекулярно-генетичні)
- •3.5.2. Хромосомні хвороби
- •3.5.3. Хвороби зі спадковою схильністю
- •3.6. Важливість спадкових факторів у патології людини
- •3.7. Принципи лікування і профілактики спадкових хвороб та хвороб зі спадковою схильністю.
- •Контрольні питання
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •4.1. Види реактивності
- •4.2. Форми і показники реактивності
- •4.3. Механізми реактивності
- •4.4. Резистентність
- •4.4.1. Основні компоненти неспецифічної резистентності
- •Контрольні питання
- •Глава 5. Патологічна фізіологія імунної системи
- •5.1. Первинні імунодефіцити
- •5.2. Вторинні імунодефіцити
- •5.3. Алергія
- •5.3.1. Класифікація алергічних реакцій
- •5.3.2. Механізми формування алергічних реакцій
- •5.3.3. Анафілактичні алергічні реакції (гіперчутливість і типу)
- •5.3.4. Цитотоксичні алергічні реакції (гіперчутливість iі типу)
- •5.3.5. Імунокомплексні алергічні реакції (гіперчутливість iіі типу)
- •5.3.6. Сповільнені алергічні реакції (гіперчутливість IV типу)
- •5.3.7. Автоімунні захворювання
- •5.3.9. Основні методи лікування алергічних захворювань
- •Контрольні питання
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини
- •6.1. Структура, особливості та функції сполучної тканини
- •6.2. Системні хвороби сполучної тканини
- •Контрольні питання
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •7.3. Молекулярні механізми пошкодження клітин.
- •7.4. Ознаки пошкодження клітини.
- •7.5. Захисно-компенсаторні реакції клітини у відповідь на її пошкодження:
- •Контрольні питання
- •Глава 8. Старіння
- •8.1. Класифікація старіння
- •За темпами розвитку:
- •За причинами розвитку:
- •8.2. Теорії старіння
- •8.3. Зміни на молекулярному та клітинному рівнях
- •8.4. Профілактика старіння
- •Контрольні питання
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •9.1. Артеріальна гіперемія
- •9.2. Венозна гіперемія
- •9.4. Стаз
- •9.5. Тромбоз
- •9.6. Емболія
- •9.7. Порушення мікроциркуляції
- •Контрольні питання
- •Глава 10. Запалення
- •10.1. Етіологія і патогенез запалення
- •Біологічно активні речовини – медіатори (модулятори) запалення
- •10.2. Класифікація запалення
- •10.3. Основні фізико-хімічні зміни в осередку запалення
- •10.5. Загальні ознаки запалення
- •10.6. Види ексудатів
- •10.7. Фагоцитоз
- •10.8. Хронічне (гранульоматозне) запалення
- •10.9. Завершення запалення
- •10.10. Значення запалення для організму
- •Контрольні питання
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •11.1. Класифікація порушень тканинного росту
- •11.2. Гіпербіотичні процеси
- •11.2.1. Гіпертрофія та гіперплазія
- •11.2.2. Регенерація
- •11.2.3. Пухлини
- •11.3. Гіпобіотичні процеси
- •11.3.1. Атрофія
- •11.3.2. Дистрофія
- •Контрольні питання
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •12.1. Основний та енергетичний обміни
- •12.2. Патофiзiологiя водно-електролітного обміну
- •12.2.1. Порушення водно-електролітної рівноваги (дисгiдрiя)
- •12.2.2. Набряки
- •12.3. Патофiзiологiя мiнерального обмiну
- •12.4. Патофізіологія вуглеводного обміну
- •12.5. Патологія жирового обміну
- •12.6. Патофізіологія білкового обміну
- •Контрольні питання
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •13.1. Інфекційний процес
- •13.2. Гарячка
- •13.2.1. Етіологія
- •13.2.2. Механізм розхвитку гарячки
- •13.2.3. Стадії гарячки
- •13.2.4. Зміни в органах та системах при гарячці
- •13.2.5. Біологічне значення гарячки
- •13.2.6. Покази і принципи жарознижуючої терапії.
- •13.2.7. Поняття про піротерапію
- •13.2.8. Гіпертермія.
- •13.2.9. Гарячки нез’ясованої етіології.
- •Контрольні питання
- •Глава 14. Голодування
- •14.1. Повне голодування.
- •14.2. Неповне голодування
- •14.3. Білково-калорійна недостатність.
- •14.3.1. Квашіоркор
- •14.3.2. Аліментарний маразм
- •Відмінні ознаки квашіоркору і аліментарного маразму
- •14.3.3. Спру
- •14.4. Часткове голодування
- •14.5. Лікувальне голодування
- •Контрольні питання
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •15.1. Жиророзчинні вітаміни
- •15.1.2. Гіпервітаміноз а
- •15.1.5. Гіпервітаміноз d
- •15.2. Водорозчинні вітаміни
- •15.2.2. Авітаміноз в1 (хвороба бері-бері)
- •Контрольні питання
- •Глава 16. Гіпоксія
- •16.1. Класифікації гіпоксій.
- •16.2. Види гіпоксій
- •16.3. Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії
- •16.5. Загальні принципи корекції і профілактики гіпоксії.
- •Контрольні питання
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •17.3.4. Лейкози
- •17.3.5. Лейкемоїдні реакції
- •17.4. Порушення гемостазу
- •17.4.1. Тромботичний синдром
- •17.4.2. Геморагічні діатези
- •17.4.3.Синдром дисемінованого внутрісудинного згортання крові (двз-синдром, тромбогеморагічний)
- •Контрольні питання
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •18.1. Недостатність кровообігу
- •Недостатність кровообігу може бути зумовлена:
- •18.2. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції серця.
- •18.2.1.Механізми виникнення недостатності серця
- •18.2.2.Механізми компенсації
- •18.2.3.Гостра серцева недостатність.
- •18.2.4. Хронічна серцева недостатність
- •18.2.5. Аритмії
- •18.3. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції судин
- •18.3.1. Атеросклероз
- •18.3.2. Артеріальні гіпертензії. Гіпертонічна хвороба
- •18.3.3. Артеріальні гіпотензії. Гіпотонічні стани
- •Контрольні питання
- •Глава 19. Патологічна фізіологія зовнішнього дихання
- •19.1. Недостатність дихання
- •19.2. Порушення альвеолярної вентиляції
- •19.3. Паренхіматозна недостатність зовнішнього дихання.
- •19.4.Основні патологічні процеси і захворювання зовнішнього дихання.
- •19.5. Принципи і шляхи фармакотерапії дихальної недостатності.
- •19.6. Порушення нереспіраторних функцій легень.
- •Контрольні питання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •20.1. Недостатність травлення
- •20.2. Порушення секреції шлунка
- •20.3. Порушення моторики шлунка
- •20.4. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •20.5. Гастрити
- •20.6. Панкреатит
- •20.7. Порушення травлення в кишках.
- •Контрольні питання
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •21.1. Класифікація хвороб печінки
- •21.2. Етіологія
- •21.3. Недостатність печінки
- •21.4. Порушення захисної функції печінки
- •21.5. Порушення жовчоутворювальної і жовчовидільної функції печінки
- •21.6. Жовтяниця
- •21.7. Жовчнокам’яна хвороба
- •21.8. Холецистит
- •21.9. Гепатити
- •21.10 Цироз печінки
- •Контрольні питання
- •Глава 22. Патологічна фізіологія сечовидільної системи
- •22.1. Порушення функції клубочків нефронів
- •22.2. Порушення функцій канальців
- •22.3. Патологічні прояви порушень складу сечі
- •22.4. Основні механізми порушення функції нирок
- •22.5. Недостатність нирок причини та механізм розвитку, клінічні прояви.
- •22.6. Загальна характеристика механізмів розвитку основних захворювань нирок
- •Контрольні питання
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •23.1. Механізми ендокринних порушень
- •23.2. Компенсаторно-пристосувальні механізми при ендокринній патології
- •23.3. Причини ендокринних порушень
- •23.4. Порушення функцій гіпофіза
- •23.5. Порушення функції щитоподібної залози
- •23.6. Порушення функцій паращитоподібних залоз
- •23.7. Порушення функцій надниркових залоз
- •23.8. Порушення функцій статевих залоз
- •Контрольні питання
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •24.1. Причини та умови виникнення порушень діяльності нервової системи
- •24.2. Розлади сенсорної функції нервової системи
- •24.3. Патофізіологія болю
- •24.4. Порушення рухової функції нервової системи
- •24.5. Порушення нейро-трофічної функції нервової системи
- •24.6. Розлади мозкового кровообігу
- •24.7. Загальні поняття про хвороби, викликані емоційно-психічною діяльністю
- •Контрольні питання
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •25.1. Класифікація екстремальних факторів.
- •Контрольні питання
- •3.1. Тестові завдання для самоконтролю Частина перша. Нозологія
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •Глава 8. Старіння
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •Глава 10. Запалення
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •Глава 14. Голодування
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •Глава 16. Гіпоксія
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •3.2. Відповіді до тестових завдань Частина перша. Нозологія
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Список рекомендованої літератури
- •Предметний покажчик
2.8.2. Патофізіологічна характеристика наркоманій і токсикоманій
Найбільш поширені наркоманії і токсикоманії:
-
наркоманія похідними опію та морфіну, коноплі (маріхуани), кокаїну, лізергінової кислоти; амфетамінами, фенциклідином, ноксироном;
-
токсикоманії засобами, що пригнічують ЦНС (снодійні, транквілізатори, антагоністи гістаміну); засобами, що стимулюють ЦНС, антипаркінсонічними засобами (центральні холінолітики), леткими розчинами, засобами для інгаляційного наркозу, алкоголем.
Наркоманія морфінного типу. Її викликає опій, його препарати (пантапон, омнопон, лауданон) та близько 20 його алкалоїдів (морфін, кодеїн, героїн, тебаїн та ін.). До цієї групи належать також синтетичні препарати з морфіноподібною дією (фенадон, промедол). Морфінна наркоманія нерідко розвивається внаслідок помилкової лікарської тактики – безперервного довгого призначення препаратів опію. Препарати опію викликають сильну психологічну і фізіологічну залежність. Шляхи введення в організм різні. Сам опій курять, приймають перорально, вводять довенно.
Діють ці препарати лише 30-40 хв. При тривалому їх вживанні через 12-16 год після останнього надходження речовини в організм виникає абстинентний синдром, що триває (у випадку припинення надходження нових доз наркотику) 5-7 діб.
При цьому основними симптомами є порушення роботи кишково-шлункового тракту (нудота, блювання, пронос), біль у суглобах, озноб, тремор, приступи приливів до голови.
Наркоманія похідними з коноплі. Препарати коноплі мають багато назв: анаша, маріхуана, гашиш, бант, хасус, план, харас, дагга. Їх діючою основою є альдегід-дельта-9-тетрагідроканнабінол. Анашу курять, жують, виготовляють із неї напої. Ефект розвивається через 15-30 хв. Перші спроби часто супроводжуються нудотою, блюванням, гіркотою у роті, що потім зникають. На першій стадії наркотичного сп’яніння спочатку виникає фізичне почуття голоду, спраги, потім – почуття тепла, наростає стан легкості, невагомості, бажання стрибати, танцювати, приймати дивні пози. З’являються приступи нестримного сміху (які виникають навіть при найменшій зміні пози, русі співкурців). Увага відволікається, думок багато, вони без черги змінюють одна одну, фраз багато, але вони часто недобудовані, без закінчень. Утрачається контакт з оточуючими – курець не може зрозуміти, чому оточуючі не поділяють його веселого настрою, що викликає агресивність; характерні різкі емоційні коливання – гнів і злість змінюються нестримною веселістю, що доходить до екзальтації. У наркомана виникають фантазії та ілюзії, світ для нього набуває яскравого кольору, звуки здаються голосними.
На другій стадії посилюються ознаки пригнічення ЦНС – згасають фантазії, потік думок стрімко гальмується, потім можуть з’явитися страх, ідеї переслідування, погіршується настрій, відзначаються вегетативні кризи.
На 2-6-му місяці систематичного вживання анаші з’являється психічна астенія, погіршується пам’ять. З часом розвивається емоційне затьмарення, апатія, відгородженість від зовнішнього світу, психопатизація особи.
Кокаїнова наркоманія. Кокаїн – це продукт, що виготовляється з листків кокового куща. Він не викликає дієвої фізичної залежності, але індукує при довгому вживанні виражену психічну залежність, бо при його відміні майже завжди виявляється депресія, смакові та нюхові галюцинації. Кокаїн викликає прискорення метаболічних процесів в організмі, індукує ейфорію, суб’єктивно відчувається приплив сил, з’являється впевненість у собі. За поширеністю кокаїнізм займає третє місце після маріхуанової та амфетамінової наркоманій.
Амфетамінова наркоманія. Амфетаміни (фенамін та ін.) є потужними стимуляторами ЦНС та за механізмом дії нагадують кокаїн. Уперше їх стали застосовувати у 30-х роках для стримування апетиту при боротьбі з ожирінням. Вони також мають властивість підвищувати розумову та фізичну активність. Тому на Заході амфетаміни часто вживають учні коледжів, спортсмени для зняття втоми. При довгому їх уживанні виникає психічна залежність, розвиваються психопатичні риси – підозрілість, замкнутість тощо.
Фенциклідинова наркоманія. Фенциклідин почав використовуватися наркоманами відносно недавно, вживають його в основному підлітки та молоді люди. Фенциклідин може діяти як депресант, психостимулятор , галюциноген у залежності від дози і шляху його введення. Виникає вестибуло-мозочковий синдром, що характеризується відчуттям невагомості, ністагмом, порушенням м’язової координації. Смерть наркомана може настати в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, утоплення та інших травм.
Наркоманія препаратами ЛСД. ЛСД – напівсинтетичне похідне лізергінової кислоти. Починає діяти через 10-15 хв після прийому і нагадує легке алкогольне отруєння. Для ЛСД характерне індукування яскравих зорових галюцинацій.
Токсикоманія засобами, що пригнічують ЦНС. Найчастіше із снодійних засобів токсикомани використовують похідні барбітурової кислоти (барбаміл, фенобарбітал); із седативних засобів і транквілізаторів – седуксен, еленіум, тріоксазин, метакванол; із протигістамінних засобів – димедрол, піпольфен, супрастин. Великі дози цих препаратів викликають ейфорійний ефект, подібний до алкогольного. Зазвичай цей вид токсикоманії виникає при неправильному, безконтрольному їх використанні для боротьби з безсонням та неврозами. При тривалому вживанні виникає психічна залежність, а при відміні розвивається тяжкий абстинентний синдром (при барбітуратній токсикоманії тривалістю 10-15 діб).
Токсикоманія стимуляторами ЦНС. Для стимуляції ЦНС токсикомани використовують такі психостимулятори, як сиднокарб, сиднофен, ацефан, анальгетики (анальгін), а також алкалоїди типу кофеїну (чефір). При довгому вживанні цих речовин розвивається психічна залежність, що виявляється депресією при відміні препарату. З часом настає психопатизація особи.
Токсикоманія антипаркінсонічними речовинами (центральними холінолітиками). З цих препаратів зазвичай використовують циклодол, тропацин, норакін, рідинол у 2-3-кратних терапевтичних дозах.
В їх дії розрізняють чотири рівні: ейфорійний, звуженої свідомості, галюцинаторний, фаза виходу.
Галюцинації, що індукуються цими препаратами, на відміну від ЛСД, носять гострий чуттєвий характер. При довгому вживанні препаратів виникає психічна та фізична залежність; зростає толерантність – токсикомани приймають до 30-40 таблеток на добу для отримання попередніх ефектів (терапевтична доза цих препаратів складає не більше 1-2 таблеток на добу). Абстинентний синдром перебігає тяжко (тривалість його складає 7-12 діб).
Токсикоманія леткими розчинниками та речовинами для інгаляційного наркозу. Цей вид токсикоманії виник недавно, але вже набув достатньої поширеності. До речовин цієї групи належать бензин, ацетон, нітролаки, толуол, ефір, фторотан, хлоретил та ін. Усі вони – депресанти ЦНС, що викликають у малих дозах інтоксикацію, подібну до алкогольної, але менш тривалу. Час дії – 5-45 хв. Тривале вживання призводить до психічної залежності. Ремісії в результаті лікування недовготривалі; підлітки після лікування часто повертаються до вживання цих речовин.
Патогенетичні механізми наркоманій і токсикоманій. В організмі людини виявлені ендогенні морфіноподібні речовини, що виконують роль антистресорів, анальгетиків та ейфоригенів. До них належать мет- і лейенкефаліни та ендорфіни. На сьогодні виявлено ще декілька ендогенних морфіноподібних сполук, властивості яких вивчаються. Ще одна загальна назва цих речовин – ендогенні адаптогени – підкреслює, що їх призначення полягає у забезпеченні адаптації ЦНС до різних шкідливих впливів (стресів) і в збільшенні продуктивності її роботи (зняття стресів, неприємних емоцій).
Теоретично можна припустити, що в організмі деяких людей може виникнути дефіцит ендогенних адаптогенів, зумовлений індивідуальними генетичними особливостями, наслідком чого може бути ослаблення синтезу цих сполук; частими та довгими емоційними навантаженнями, що призводять до перевитрати ендогенних адаптогенів.
Таким чином, вживання наркотичних речовин можна розцінювати як несвідому спробу штучного поповнення ендогенних адаптогенів сполуками, що можуть імітувати їх дію.
На прикладі хронічного алкоголізму було показано, що утворені після приймання екзогенного етанолу сальсонол та тетрагідропапаверолін спроможні стимулювати опіатні рецептори гіпоталамічного «центру задоволення» і формувати тим самим психічну залежність від алкоголю. Те саме можна сказати і про похідні опію та морфіну. Ця гіпотеза добре пояснює ефекти морфіноподібних сполук та алкоголю , але не інших наркотичних і токсичних речовин.
Існує думка про те, що наркотичні і токсичні речовини, взаємодіючи з ліпопротеідними компонентами клітинних мембран, викликають їх конформаційні зміни, що порушують нормальне функціонування нейронів унаслідок порушення мембранних систем. Взаємодіючи в дозах, що не викликають тяжких уражень нейронів, ці речовини порушують, перш за все, найскладніші нервові процеси, які проходять із одночасною і взаємопов’язаною участю багатьох клітин. До таких процесів належать: активне кіркове гальмування, тонка регуляція роботи окремих кіркових зон і підкіркових центрів. При таких порушеннях можливе розгальмування «центрів задоволення» (індукція ейфорії), незбалансованість роботи чутливих центрів (індукція галюцинацій).
При більш високих концентраціях наркотичні і токсичні речовини пригнічують кіркову активність у цілому, що клінічно проявляється станом приголомшення. Врешті, ще більш висока концентрація цих сполук пригнічує роботу життєво важливих центрів (дихального і судинорухового), що нерідко є причиною смерті при передозуванні наркотиків і токсичних речовин.
Подана теорія добре пояснює ефекти барбітуратів, летких розчинників бензину, ацетону, нітролаків, речовин для інгаляційного наркозу, а також етанолу (враховуючи його ліпотропність).
Патогенез наркотизму складний, його потрібно розглядати за видами окремих наркоманій і токсикоманій, а також за стадіями захворювань. Безсумнівним є факт розвитку змін у ЦНС із наступними змінами в ендокринній та інших системах організму внаслідок порушення їх центральної регуляції. В свою чергу ці процеси посилюють тяжкість патологічних змін у ЦНС, породжують фізичну залежність від наркотиків. За період вживання наркотиків наркомани проходять через фазу звикання до наркотику власне до наркотичного синдрому. Звикання йде від психічної залежності до фізичної. Спочатку, в залежності від типу вищої нервової діяльності, виду наркотику, дози і шляху його надходження в організм, а також можливої психологічної настанови, наркотик викликає тяжкий ефект – ейфорійний, анальгетичний, антистресовий і т.д. Формується надання переваги наркотику, його починають вживати регулярно. Організм автоматично відповідає підвищенням толерантності до даної речовини (в результаті активації матаболізуючих систем), зниженням чутливості рецепторів до цих речовин, синтезом медіаторів, що виявляють конкурентний або функціональний антагонізм до них.
В результаті, наркоман змушений збільшувати дозу наркотику. Наприклад, наркотичні медичні препарати починають приймати в 2-10-кратних дозах, що за принципом «спорзного кола» знову призводить до збільшення толерантності до них. Різке зростання толерантності до наркотику і стає основною причиною фізичної залежності від нього, тому що саме вона породжує клінічний прояв абстинентного синдрому при порушенні регулярного прийому наркотику.
Врешті-решт розвивається виснаження усіх захисних систем, відбуваються зміни в психічній сфері (невротизація і психопатизація), з’являються ознаки органічного ураження ЦНС.
Принципи терапії наркоманій. Лікування наркоманій передбачає обов’язкову госпіталізацію. Перший етап – боротьба з абстинентним синдромом, коли необхідно зняти симптоми фізичної залежності. Для лікування використовують ті ж речовини, що і для усунення абстинентного синдрому в процесі лікування хронічного алкоголізму. Важливе значення має нормалізація сну. На другому етапі проводиться боротьба з психічною залежністю від наркотиків, при цьому важливого значення набуває психотерапія, гіпноз, вироблення негативних умовних рефлексів на наркотик, а також працетерапія. На третьому етапі (уже не в стаціонарі) застосовується підтримуюча терапія, яка в основному зводиться до психотерапії та активного спостереження за хворим.