Контрольні питання

1. Недостатність травлення. Класифікація.

2. Причини та механізм порушення травлення в ротовій порожнині.

3. Причини та механізм порушення травлення в шлунку.

4. Виразкова хвороба. Етіологія. Патогенез.

5. Порушення травлення в кишках. Етіологія. Патогенез.

Глава 21. Патологічна фізіологія печінки

В організмі людини задля збереження гомеостазу печінка виконує низку важливих функції, серед різноманіття яких найважливішими є метаболічна, захисна (бар’єрна), екскреторна, гемодинамічна. Механізми, котрі забезпечують виконання цих функції, наступні:

• утворення жовчних пігментів, синтез холестерину і секреція жовчі;

• знешкодження токсичних продуктів, котрі потрапляють із шлунково-кишкового тракту;

• синтез білків, у тому числі плазми крові;

• депонування, переамінування і дезамінування амінокислот, утворення сечовини і синтез креатиніну;

• синтез глікогену із моносахаридів і невуглеводних продуктів;

• окиснення жирних кислот, утворення ацетонових і кетонових тіл;

• депонування і обмін багатьох вітамінів (А, В, К);

• депонування мікроелементів (іонів заліза, міді, цинку та ін.);

• регуляція рівноваги між згортальною та протизгортальною системами крові (синтез факторів згортальної системи крові – протромбіну, фібриногену, проакцелерину, антикоагулянту гепарину);

• депонування крові, регуляція загального об’єму крові;

• участь у процесах кишкового травлення (жовч і жовчні пігменти, що містяться в ній, активують панкреатичну ліпазу і емульгують жири, сприяючи їх розщепленню;

• участь в імунологічних реакціях, оскільки є місцем дуже великого скупчення імунокомпетентних клітин (купферовські клітини) і продукує фактор, який сприяє активації Т-супресорів;

• забезпечення кровотворення плоду.

Порушення тих або інших функцій печінки призводить до розвитку низки патологічних станів з певними патофізіологічними механізмами і характерними клінічними ознаками. Сукупність їх формує самостійні захворювання (наприклад, гепатит, холецистит, цироз печінки) чи печінкові синдроми (жовтяниця, холестаз, холемія, портальна гіпертензія, тощо) як складові елементи не тільки хвороб печінки, але й захворювань інших органів і систем (наприклад, жовтяниця при гемолітичній хворобі новонароджених).

21.1. Класифікація хвороб печінки

За походженням всі патологічні процеси в печінці поділяють на набуті та спадкові. Характер етіологічного чинника дає підстави розрізняти інфекційні, неінфекційні ураження. Анатомічно виділять хвороби паренхіми печінки і жовчовивідних шляхів. За морфологічними змінами розрізняють ураження запального, дистрофічного, пухлинного характеру. Клінічний перебіг захворювань печінки може бути гострим, підгострим, хронічним.

21.2. Етіологія

До безлічі етіологічних чинників, які найчастіше спричинюють захворювання печінки, відносяться:

1. інфекційні – віруси (вірус гепатиту), бактерії (лептоспіра), найпростіші (лямблії), гриби (актиноміцети), гельмінти (ехінокок, аскариди);

2. токсини екзогенного (алкоголь; медикаменти – сульфаніламіди, цитостатики; отрути – хлороформ, фосфорорганічні речовини) та ендогенного (продукти розпаду тканин, токсикоз вагітних) походження;

3. аліментарні – голодування білкове, вітамінне, жирна їжа;

4. алергічні реакції – вакцини, сироватки, харчові і лікарські алергени;

5. порушення кровообігу загального та місцевого (в печінці) характеру;

6. ендокринно-обмінні розлади (цукровий діабет, гіпертиреоз, ожиріння);

7. пухлини первинні (печінки та жовчовивідних шляхів) і метастатичні (рак шлунка, легень, лейкозні інфільтрати);

8. природжені аномалії структурні та генетичні дефекти обміну (ферментопатії).