22.3. Патологічні прояви порушень складу сечі

Порушення кількісного складу сечі

Порушення ритму сечовипускання проявляються збільшенням або зменшенням частоти сечовипускання протягом доби.

Поліурія – це збільшення добового діурезу понад 1,5 л. Спостерігається при посиленні клубочкової фільтрації (порушення функції клубочків, підвищення фільтраційного тиску, гіпопротеїнемія), порушенні канальцевої реабсорбції (ушкодження канальців ферментними отрутами, гіпоксії, зниженні утворення АДГ, зниженні чутливості канальцевого апарату до АДГ).

Олігурія – це зменшення добового діурезу менше 0,5 л. Спостерігається при зменшенні клубочкової фільтрації (ушкодження клубочків, зниження артеріального тиску, серцева недостатність, закупорка ниркової артерії, підвищення онкотичного тиску плазми крові), при підвищенні канальцевої реабсорбції (ушкодження сечоводів, сповільнення течії рідини по канальцях, підвищення гідростатичного тиску в них).

Анурія – це повне припинення виділення сечі або зменшення добового діурезу менше 100 мл. Може бути зумовлена екстраренальними (біль, стрес, колапс, тромбоз або емболія ниркових артерій, закупорка або компресія сечових шляхів) і ренальними (отруєння солями важких металів, хронічна недостатність нирок) факторами.

Ніктурія – переважання нічної частини діурезу над денною. Спостерігається при серцевій недостатності, ураженнях нирок (амілоїдоз), розвитку аденоми простати та при запальних процесах сечовивідних шляхів.

Порушення якісного складу сечі

До патологічних складових сечі належать еритроцити, лейкоцити, білки, циліндри, амінокислоти, глюкоза та ін.

Гематурія – поява у сечі еритроцитів – при ушкодженні фільтраційної мембрани: гострий і хронічний гломерулонефрит, інфаркт нирки, травми сечоводів, запальні процеси в сечовому міхурі, пухлини.

Лейкоцитурія – виділення з сечею лейкоцитів – при запальних процесах в нирках і сечовивідних шляхах.

Протеїнурія – виділення з сечею білка – при підвищенні проникності клубочкового фільтра. При порушенні реабсорбції білка в канальцях: клубочкова – отруєння фенацетином, при гіпоксії, опіках, гіпервітамінозі D та ін.; канальцева – пієлонефрит, дифузний гломерулонефрит, системний червоний вовчак.

Циліндрурія – виділення з сечею циліндрів: гіалінових – внаслідок згортання білків у просвіті канальців при запальних і дистрофічних процесах; епітеліальних і зернистих – при перероджених епітеліальних клітинах канальців.

Аміноацидурія виділення амінокислот зі сечею – при посиленому катаболізмі білків (запалення, розпад пухлин); спадкових порушеннях амінокислотного обміну (фенілкетонурія та ін.)

Глюкозурія – виділення глюкози з сечею: ниркова форма (інтоксикації солями важких металів, хронічні захворювання нирок, спадкові ферментопатії); позаниркова – (цукровий діабет).

Гіперурикемія – підвищення концентрації в крові сечової кислоти та її солей – при порушенні секреції у канальцях нефронів (подагра, лейкози, опікова і променева хвороби, після прийому кортикостероїдів, аспірину).

Порушення відносної густини сечі

В здорової людини протягом доби відносна густина (питома вага) сечі значно коливається (1,002 – 1,035) в залежності від кількості споживаної води. Порушення складу сечі характеризується зміною її відносної густини.

Гіперстенурія – збільшення відносної густини сечі вище норми, спостерігається при її значній концентрації, коли вода посилено реабсорбується в канальцях нирок.

Гіпостенурія – втрата нирками концентраційної здатності, яка характеризується зменшенням відносної густини сечі до 1,006 – 1,012, і зміни цієї густини на протязі доби є незначними.

Ізостенурія – повна втрата нирками здатності концентрувати і розводити сечу незалежно від водного режиму, при цьому відносна густина сечі дорівнює густині фільтрату – 1,010.