- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища…………………….........37
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології………………...…………65
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.…………………….83
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи…………………………………...…..96
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту……………………..….214
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин…………………….…………229
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка…………………………………..…259
- •Глава 14. Голодування…………………………..……………………………276
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів……………………………………….291
- •Глава 16. Гіпоксія………………………………………………………………303
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові……………………….……..311
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу……………..……339
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання……………363
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення……………………….…………379
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки………………………..……………389
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи……………….……399
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи………………...……411
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи……………………..……428
- •Глава 25. Екстремальні стани...….………………………………………..……437
- •Перелік скорочень
- •Передмова
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •1.1. Основні поняття загальної нозології
- •1.2.2. Класифікація хвороб
- •1.2.3. Основні періоди розвитку хвороби
- •1.2.4. Реанімація
- •1.3. Вчення про загальну етіологію і патогенез
- •1.3.1. Роль причин і умов у виникненні хвороби
- •1.3.2. Принципи етіотропної профілактики і терапії.
- •1.3.3. Основні положення патогенезу
- •1.3.4. Генералізація і локалізація патологічного процесу.
- •Контрольні питання
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •2.1. Патогенна дія іонізуючого випромінювання
- •2.2. Патогенна дія на організм інфрачервоних і ультрафіолетових променів
- •2.3. Патогенна дія електричної енергії.
- •2.4. Вплив на організм факторів космічного польоту
- •2.5. Патогенна дія на організм зміненого атмосферного тиску
- •2.6. Патогенна дія біологічних факторів на організм
- •2.7. Патогенна дія хімічних факторів на організм
- •2.8. Патологічна фізіологія алкоголізму, наркоманії та токсикоманії
- •2.8.1. Патофізіологічна характеристика алкоголізму
- •2.8.2. Патофізіологічна характеристика наркоманій і токсикоманій
- •Контрольні питання
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •3.1. Причини спадкової патології
- •3.2. Загальні закономірності патогенезу спадкових захворювань
- •3.3. Класифікація форм спадкової патології
- •3.4. Методи вивчення спадкової патології
- •3.5. Характеристика спадкових хвороб
- •3.5.1. Генні хвороби (молекулярно-генетичні)
- •3.5.2. Хромосомні хвороби
- •3.5.3. Хвороби зі спадковою схильністю
- •3.6. Важливість спадкових факторів у патології людини
- •3.7. Принципи лікування і профілактики спадкових хвороб та хвороб зі спадковою схильністю.
- •Контрольні питання
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •4.1. Види реактивності
- •4.2. Форми і показники реактивності
- •4.3. Механізми реактивності
- •4.4. Резистентність
- •4.4.1. Основні компоненти неспецифічної резистентності
- •Контрольні питання
- •Глава 5. Патологічна фізіологія імунної системи
- •5.1. Первинні імунодефіцити
- •5.2. Вторинні імунодефіцити
- •5.3. Алергія
- •5.3.1. Класифікація алергічних реакцій
- •5.3.2. Механізми формування алергічних реакцій
- •5.3.3. Анафілактичні алергічні реакції (гіперчутливість і типу)
- •5.3.4. Цитотоксичні алергічні реакції (гіперчутливість iі типу)
- •5.3.5. Імунокомплексні алергічні реакції (гіперчутливість iіі типу)
- •5.3.6. Сповільнені алергічні реакції (гіперчутливість IV типу)
- •5.3.7. Автоімунні захворювання
- •5.3.9. Основні методи лікування алергічних захворювань
- •Контрольні питання
- •Глава 6. Патологічна фізіологія сполучної тканини
- •6.1. Структура, особливості та функції сполучної тканини
- •6.2. Системні хвороби сполучної тканини
- •Контрольні питання
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •7.3. Молекулярні механізми пошкодження клітин.
- •7.4. Ознаки пошкодження клітини.
- •7.5. Захисно-компенсаторні реакції клітини у відповідь на її пошкодження:
- •Контрольні питання
- •Глава 8. Старіння
- •8.1. Класифікація старіння
- •За темпами розвитку:
- •За причинами розвитку:
- •8.2. Теорії старіння
- •8.3. Зміни на молекулярному та клітинному рівнях
- •8.4. Профілактика старіння
- •Контрольні питання
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •9.1. Артеріальна гіперемія
- •9.2. Венозна гіперемія
- •9.4. Стаз
- •9.5. Тромбоз
- •9.6. Емболія
- •9.7. Порушення мікроциркуляції
- •Контрольні питання
- •Глава 10. Запалення
- •10.1. Етіологія і патогенез запалення
- •Біологічно активні речовини – медіатори (модулятори) запалення
- •10.2. Класифікація запалення
- •10.3. Основні фізико-хімічні зміни в осередку запалення
- •10.5. Загальні ознаки запалення
- •10.6. Види ексудатів
- •10.7. Фагоцитоз
- •10.8. Хронічне (гранульоматозне) запалення
- •10.9. Завершення запалення
- •10.10. Значення запалення для організму
- •Контрольні питання
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •11.1. Класифікація порушень тканинного росту
- •11.2. Гіпербіотичні процеси
- •11.2.1. Гіпертрофія та гіперплазія
- •11.2.2. Регенерація
- •11.2.3. Пухлини
- •11.3. Гіпобіотичні процеси
- •11.3.1. Атрофія
- •11.3.2. Дистрофія
- •Контрольні питання
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •12.1. Основний та енергетичний обміни
- •12.2. Патофiзiологiя водно-електролітного обміну
- •12.2.1. Порушення водно-електролітної рівноваги (дисгiдрiя)
- •12.2.2. Набряки
- •12.3. Патофiзiологiя мiнерального обмiну
- •12.4. Патофізіологія вуглеводного обміну
- •12.5. Патологія жирового обміну
- •12.6. Патофізіологія білкового обміну
- •Контрольні питання
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •13.1. Інфекційний процес
- •13.2. Гарячка
- •13.2.1. Етіологія
- •13.2.2. Механізм розхвитку гарячки
- •13.2.3. Стадії гарячки
- •13.2.4. Зміни в органах та системах при гарячці
- •13.2.5. Біологічне значення гарячки
- •13.2.6. Покази і принципи жарознижуючої терапії.
- •13.2.7. Поняття про піротерапію
- •13.2.8. Гіпертермія.
- •13.2.9. Гарячки нез’ясованої етіології.
- •Контрольні питання
- •Глава 14. Голодування
- •14.1. Повне голодування.
- •14.2. Неповне голодування
- •14.3. Білково-калорійна недостатність.
- •14.3.1. Квашіоркор
- •14.3.2. Аліментарний маразм
- •Відмінні ознаки квашіоркору і аліментарного маразму
- •14.3.3. Спру
- •14.4. Часткове голодування
- •14.5. Лікувальне голодування
- •Контрольні питання
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •15.1. Жиророзчинні вітаміни
- •15.1.2. Гіпервітаміноз а
- •15.1.5. Гіпервітаміноз d
- •15.2. Водорозчинні вітаміни
- •15.2.2. Авітаміноз в1 (хвороба бері-бері)
- •Контрольні питання
- •Глава 16. Гіпоксія
- •16.1. Класифікації гіпоксій.
- •16.2. Види гіпоксій
- •16.3. Компенсаторно-пристосувальні механізми при гіпоксії
- •16.5. Загальні принципи корекції і профілактики гіпоксії.
- •Контрольні питання
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •17.3.4. Лейкози
- •17.3.5. Лейкемоїдні реакції
- •17.4. Порушення гемостазу
- •17.4.1. Тромботичний синдром
- •17.4.2. Геморагічні діатези
- •17.4.3.Синдром дисемінованого внутрісудинного згортання крові (двз-синдром, тромбогеморагічний)
- •Контрольні питання
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •18.1. Недостатність кровообігу
- •Недостатність кровообігу може бути зумовлена:
- •18.2. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції серця.
- •18.2.1.Механізми виникнення недостатності серця
- •18.2.2.Механізми компенсації
- •18.2.3.Гостра серцева недостатність.
- •18.2.4. Хронічна серцева недостатність
- •18.2.5. Аритмії
- •18.3. Патологічна фізіологія кровообігу, зумовлена порушенням функції судин
- •18.3.1. Атеросклероз
- •18.3.2. Артеріальні гіпертензії. Гіпертонічна хвороба
- •18.3.3. Артеріальні гіпотензії. Гіпотонічні стани
- •Контрольні питання
- •Глава 19. Патологічна фізіологія зовнішнього дихання
- •19.1. Недостатність дихання
- •19.2. Порушення альвеолярної вентиляції
- •19.3. Паренхіматозна недостатність зовнішнього дихання.
- •19.4.Основні патологічні процеси і захворювання зовнішнього дихання.
- •19.5. Принципи і шляхи фармакотерапії дихальної недостатності.
- •19.6. Порушення нереспіраторних функцій легень.
- •Контрольні питання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •20.1. Недостатність травлення
- •20.2. Порушення секреції шлунка
- •20.3. Порушення моторики шлунка
- •20.4. Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки
- •20.5. Гастрити
- •20.6. Панкреатит
- •20.7. Порушення травлення в кишках.
- •Контрольні питання
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •21.1. Класифікація хвороб печінки
- •21.2. Етіологія
- •21.3. Недостатність печінки
- •21.4. Порушення захисної функції печінки
- •21.5. Порушення жовчоутворювальної і жовчовидільної функції печінки
- •21.6. Жовтяниця
- •21.7. Жовчнокам’яна хвороба
- •21.8. Холецистит
- •21.9. Гепатити
- •21.10 Цироз печінки
- •Контрольні питання
- •Глава 22. Патологічна фізіологія сечовидільної системи
- •22.1. Порушення функції клубочків нефронів
- •22.2. Порушення функцій канальців
- •22.3. Патологічні прояви порушень складу сечі
- •22.4. Основні механізми порушення функції нирок
- •22.5. Недостатність нирок причини та механізм розвитку, клінічні прояви.
- •22.6. Загальна характеристика механізмів розвитку основних захворювань нирок
- •Контрольні питання
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •23.1. Механізми ендокринних порушень
- •23.2. Компенсаторно-пристосувальні механізми при ендокринній патології
- •23.3. Причини ендокринних порушень
- •23.4. Порушення функцій гіпофіза
- •23.5. Порушення функції щитоподібної залози
- •23.6. Порушення функцій паращитоподібних залоз
- •23.7. Порушення функцій надниркових залоз
- •23.8. Порушення функцій статевих залоз
- •Контрольні питання
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •24.1. Причини та умови виникнення порушень діяльності нервової системи
- •24.2. Розлади сенсорної функції нервової системи
- •24.3. Патофізіологія болю
- •24.4. Порушення рухової функції нервової системи
- •24.5. Порушення нейро-трофічної функції нервової системи
- •24.6. Розлади мозкового кровообігу
- •24.7. Загальні поняття про хвороби, викликані емоційно-психічною діяльністю
- •Контрольні питання
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •25.1. Класифікація екстремальних факторів.
- •Контрольні питання
- •3.1. Тестові завдання для самоконтролю Частина перша. Нозологія
- •Глава 1. Предмет і завдання патологічної фізіології. Основні поняття загальної нозології. Вчення про хворобу
- •Глава 2. Патогенна дія факторів зовнішнього середовища
- •Глава 3. Роль спадковості в патологічній фізіології
- •Глава 4. Реактивність та її роль у патологічній фізіології.
- •Глава 5. Патофізіологія імунної системи
- •Глава 7. Патологічна фізіологія клітини
- •Глава 8. Старіння
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Глава 9. Патологічна фізіологія периферичного кровообігу
- •Глава 10. Запалення
- •Глава 11. Патологічна фізіологія тканинного росту
- •Глава 12. Типові порушення обміну речовин
- •Глава 13. Інфекційний процес. Гарячка
- •Глава 14. Голодування
- •Глава 15. Порушення обміну вітамінів
- •Глава 16. Гіпоксія
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Глава 17. Патологічна фізіологія системи крові
- •Глава 18. Патологічна фізіологія системного кровообігу
- •Глава 19. Патологічна фізіологія системи зовнішнього дихання
- •Глава 20. Патологічна фізіологія травлення
- •Глава 21. Патологічна фізіологія печінки
- •Глава 22. Патологічна фізіологія cечовидільної системи
- •Глава 23. Патологічна фізіологія ендокринної системи
- •Глава 24. Патологічна фізіологія нервової системи
- •Глава 25. Екстремальні стани
- •3.2. Відповіді до тестових завдань Частина перша. Нозологія
- •Частина друга. Типові патофізіологічні процеси
- •Частина третя. Патологічна фізіологія органів та систем
- •Список рекомендованої літератури
- •Предметний покажчик
22.6. Загальна характеристика механізмів розвитку основних захворювань нирок
Захворювання нирок, зумовлені патологічними змінами в нефроні, поділяють на дві групи:
-
з переважним ураженням клубочків
-
з переважним ураженням канальців
Захворювання першої групи називаються гломерулопатіями, захворювання другої групи – тубулопатіями.
Гломерулонефрит – захворювання з групи гломерулопатій, яке характеризується двостороннім деструктивним запаленням клубочків нирок. У патологічному процесі задіяна вся маса клубочків обох нирок. Глумерулонефрит перебігає гостро, підгостро, а також хронічно.
Гострий (дифузний) гломерулонефрит – захворювання інфекційно-алергічного ґенезу з ушкодженням клубочків, канальців, інтерстицільної тканини та судин нирок.
Причини:
- β-гемолітичний стрептокок групи А
- вірусні та паразитарні інфекції
Патогенез:
-
вплив стрептококових токсинів на базальну мембрану → утворення зміненого білка (антигену) → вироблення протиниркових автоантитіл
-
посилення продуктами стрептококового походження антигенних властивостей ендобілків → вироблення автоантитіл
-
при наявності в організмі стрептококів, у крові з антигенами стрептококів утворюється комплекс антиген+антитіло, який осідає на базальній мембрані і пошкоджує її. На змінені білки виробляються автоантитіла
-
стрептококовий антиген фіксується на базальній мембрані, реакція антиген+антитіло пошкоджує мембрану → автоагресія
Клінічні прояви:
Клінічнічний перебіг захворювання характеризуються основними двома синдромами:
-
сечовим (олігурія, протеїнурія, гематурія, циліндрурія, азотемія, ацидоз)
-
гіпертензивним (підвищення АТ, набряки, брадикардія, судоми (еклампсія).
Гострий гломерулонефрит в більшості випадків триває від 2-4 тижнів до декількох місяців, і носить характер інтракапілярного.
Найчастіше хворі скаржаться на набряки (рис. XXIV), які локалізуються спочатку на лиці, під очима, а потім переходять на весь тулуб і кінцівки, як наслідок порушення проникності капілярів, підвищення продукції альдостерону корою наднирників, а також розвитку гіперволемії гіперпротеїнемії, затримання натрію. Характерними є скарги на появу тупих болей у попереку. Частим симптомом є головні болі, які зумовлені підвищенням артеріального, а в ряді випадків і внутрішньочерепного тиску. Внаслідок спазму сітківки ока і крововиливів в неї погіршується зір. Присутні скарги на загальну слабість – наслідок нагромадження в крові та тканинах токсинів. Проте найхарактернішою ознакою є сечовий синдром, який проявляється олігурією, а також протеїнурією, гематурією – внаслідок підвищеної проникності ниркових капілярів.
Першою ознакою одужання є сходження набряків і пониження АТ. У частини хворих видужання не спостерігається і захворювання переходить у хронічну форму.
Хронічний (дифузний) гломерулонефрит – запальне захворювання нирок імунопатологічного ґенезу з первинним ушкодженням ниркових клубочків та інших структурних елементів ниркової тканини.
Причини:
-
інфекційні агенти – стрептококи, паразити (ехінококи), віруси гепатиту, кору, краснухи
-
неінфекційні агенти:
– ЦІК
– антигени пухлин
– антигени, що утворилися внаслідок масивного пошкодження тканин
(опіки)
–медикаментозні препарати (з літієм, антибіотики, ненаркотичні анальгетики, вакцини), алкоголь, органічні розчинники.
Патогенез:
-
утворення антитіл до причинних факторів або до антигенів, що формуються внаслідок ушкодження тканини нирок
-
пошкодження імунними комплексами антиген+антитіло+комплемент базальної мембрани і судин мікроциркуляторного русла
-
розвиток запальної реакції з розвитком імуно-алергічних реакцій
-
ушкодження тканини нирки.
Клінічні прояви:
Хронічний гломерулонефрит має характерні клінічні прояви у вигляді олігурії, гематурії, протеїнурії та циліндрурії. Клінічно в функціонально-компенсованій фазі захворювання виділяють:
-
латентну форму, яка виявляється ізольованим синдромом – помірною протеїнурією, гематурією
-
гіпертонічну форму, яка характеризується стійким підвищенням AT, набряками, гематурією, протеїнурією, циліндрурією та лейкоцитурією
-
нефротичну форму, яка відрізняється набряковим синдромом, вираженою протеїнурією, циліндрурією, характерними змінами в крові (гіпопротеїнемія, гіперліпідемія)
-
змішану або нефротично-гіпертонічну форму
При хронічному гломерулонефриті зменшується утворення еритропоетину. Спостерігається також посилений гемоліз еритроцитів при уремічній інтоксикації.
Пієлонефрит – це неспецифічне запалення ниркової миски, її чашечки, а також інтерстиціальної тканини паренхіми нирок. За характером запалення – це гнійний нефрит, який може мати гострий або хронічний перебіг.
Причини:
-
інфекційні агенти – мікроби (найчастіше – кишкова паличка)
Патогенез:
Обов’язковими умовами розвитку пієлонефриту є зміни реактивності організму та порушення відтоку сечі, яке виникає при каменях сечоводів і сечового міхура, здавлюванні сечоводів вагітною маткою, пухлиною та ін.
Збудники інфекції потрапляють у нирку або із током крові – гематогенний пієлонефрит, або піднімаються з сечовивідного каналу, сечового міхура, сечоводів – урогенний висхідний пієлонефрит.
Клінічні прояви:
Гострий пієлонефрит характеризується фіброзним запаленням миски та чашечок із некрозом слизової оболонки. Перебіг захворювання характеризується важким загальним станом пацієнта, високою температурою, болями в попереку, при сечовипусканні. В сечі – піурія і бактеріурія. Зазвичай гострий пієлонефрит закінчується одужанням, переходом в хронічну форму, але захворювання може призвести і до смерті.
Хронічний пієлонефрит характеризується осередковим ураженням ниркової тканини. Ця форма пієлонефриту нерідко виникає як наслідок пієліту. В сечі таких пацієнтів постійно присутній білок в невеликих кількостях (в межах – 1‰), лейкоцитурія, як правило – піурія. Аналіз крові показує – прискорення ШОЕ, лейкоцитоз, особливо в період загострення. Захворювання прогресує. В перебігу хвороби виділяють як латентну форму, що довгий період може протікати приховано, так і рецедивуючу, що характеризується періодичними загостреннями, де клінічна картина подібна на гострий пієлонефрит.
Наслідком хронічного пієлонефриту є пієлонефротично зморщена нирка.
Сечокам’яна хвороба – хронічне захворювання, при якому в ниркових чашечках, мисках і сечоводах утворюються камінці, різні за структурою і хімічним складом.
Причини:
1. Екзогенні – склад питної води (“тверда” вода), характер харчування
2. Ендогенні – інфекційні, неінфекційні (порушення обміну речовин, ендокринопатії)
Патогенез:
-
кристалізаційна теорія – кристалізація солей і включення в них органічних компонентів (фібрин, колаген)
-
колоїдна теорія – спочатку утворюється органічна матриця, на якій кристалізуються солі
Клінічні прояви:
Сечокам’яна хвороба може перебігати без симптомів протягом довгого часу, але в більшості випадків ця хвороба дає про себе знати і проявляється больовим симптомом у попереку з одного боку та типовою іррадіацією по передній стінці живота, вниз по ходу сечоводу до сечового міхура і статевих органів. Хворі знаходяться в руховому збудженні, постійно змінюють положення. Разом з тим з’являються дизуричні порушення, якісні зміни в сечі (гематурія, лейкоцитурія), нудота, блювота, метеоризм, напруження черевної стінки, які симулюють картину гострого живота.
Місцеві симптоми, як правило, супроводжуються загальними проявами (озноб, підвищення температури, брадикардія, швидке дихання, сухість у роті). Приступ триває від години до доби і закінчується так само раптово, як і починається. Причиною виникнення приступу є гостра затримка сечі, яка розвивається внаслідок механічної закупорки устя миски чи сечоводу. Наслідком сечокам’яної хвороби є пієліт, пієлонефрит, гідронефроз із атрофією нирки, хронічна ниркова недостатність.
Принципи фармакотерапії захворювань нирок (за П.Ф. Литвицький 1995 р.). Лікування порушень функції нирок базується на принципах, основними з яких є наступні:
1. Етіотропний – направлений на усунення (пониження ступеня патогенної дії) причинного фактора. З цією метою використовують, в загальному, антибіотики, сульфаніламіди; проводиться лікування інших захворювань, які спричиняють ниркові порушення.
2. Патогенетичний – ставить перед собою мету розірвати ланцюг в патогенезі ниркових захворювань. З цією метою використовують, наприклад, імунодепресанти, імуномодулятори, антиалергічні препарати, проводяться заходи з “розвантаження” нирок (гемодіаліз).
3. Симптоматичний – направлений на усунення (або полегшення) ”вторинних” страждань і наслідків, що викликані нирковою патологією, а саме — анемій, набряків, гастритів, ентероколітів, тромбогеморагічних порушень, артеріальної гіпертензії та ін.