5.3.9. Основні методи лікування алергічних захворювань

Запобігання і лікування алергічних реакцій ґрунтується на реалізації етіотропного, патогенетичного, саногенетичного і симптоматичного принципів.

Етіотропна терапія при алергічних захворюваннях спрямована на припинення дії та елімінацію алергену, який викликав захворювання. На жаль, це не завжди можна зробити, проте у випадках коли цього досягається, терапевтичний ефект здебільшого буває вираженим (кращий результат одержують з неінфекційними, гірший – з інфекційними алергенами).

У разі розвитку медикаментозної алергії ефект дає припинення прийому медикаментозного алергену та усіх лікарських препаратів, які викликають перехресні реакції. Якщо у хворого розвинулась реакція після підшкірного введення препарату, необхідно (якщо це можливо) накласти джгут вище місця введення і обколоти місце введення розчином адреналіну для зменшення всмоктування лікарського засобу.

У випадку харчової алергії слід припинити прийом харчового алергену та усіх продуктів, в яких цей алерген може бути наявний.

При алергії до побутових алергенів усі заходи повинні бути спрямовані на максимальне їх усунення. Важче боротися з домашнім та бібліотечним пилом. Проведення вологого прибирання, заміна шерстяних килимів на килими зі штучних ниток також дає позитивний результат.

Якщо у хворого є поліноз (особливо в період цвітіння рослин) рекомендується переїзд на цей період у місцевість, де відсутні ці рослини.

За наявності професійних алергенів показана зміна професії.

При інфекційних формах алергічних захворювань застосовують антибактеріальні засоби (антибіотики, сульфаніламідні препарати), а також проводять санацію вогнищ інфекції (отити, синусити, карієс зубів).

Патогенетична терапія направлена на розрив основних ланок патогенезу алергії: запобігання утворення і вивільнення медіаторів алергії, їх інактивація (антигістамінними препаратами та ін.); блокада рецепторів до медіаторів алергічних реакцій на клітинах-мішенях. Антигістамінні препарати, взаємодіючи з гістаміновими рецепторами на клітинах-мішенях, блокують їх взаємодію з гістаміном. Н₁-рецептори добре блокуються класичними антигістамінними препаратами (діазолін, димедрол, супрастін та ін.), Н₂-рецептори – новим класом антигістамінних препаратів (кларитин та ін.). Адреналін, взаємодіючи з β-адренергічними рецепторами опасистих клітин стимулює синтез в них цАМФ, що запобігає викиду медіаторів з тканинних базофілів. Кортикостероїдні препарати (кортизон) блокують перетворення гістидину в гістамін, стимулюють синтез цАМФ в тканинних базофілах. Теофілін блокує фосфодіестерази, які каталізують перетворення цАМФ в 5′-АМФ. В результаті пролонгується високий рівень в клітині цАМФ, що і блокує дегрануляцію.

Симптоматична терапія – дія на патофізіологічну стадію: ліквідація структурних і функціональних змін, що виникають при алергії. Це досягається вживанням протизапальних, спазмолітичних, гіпертензивних і інших фармакологічних засобів.

Лікування хворих на алергічні захворювання здебільшого проводять у два етапи:

1. Перший етап – виведення пацієнта з гострого стану;

2. Другий етап починають в стадії ремісії. Цей етап включає специфічну гіпосенсибілізацію та комплекс заходів, що спрямовані на зміну реактивності організму хворого та попередження розвитку повторних загострень.

Лікування хворих у гострий період захворювання

Iмунологічна стадія. У клініці та в експерименті широко використовують вплив левамізолу. Встановлено, що він потенціює та відновлює імунну відповідь як in vivo так і in vitro у випадках недостатності клітинних механізмів імунітету.

Виражену дію на клітинні імунні механізми викликають гормони вилочкової залози. Вони стимулюють дозрівання претимоцитів, підсилюють функцію Т-лімфоцитів та збільшують активність посттимічних клітин.

У тяжких випадках полінозів, атопічної бронхіальної астми з успіхом проводять екстракорпоральну специфічну імуносорбцію.

При імуннокомплексних процесах видаляють імунні комплекси за допомогою гемосорбції.

Патохімічна стадія. Для блокади цієї стадії використовується більш широкий арсенал медикаментів.

У разі розвитку реагінового типу алергічних реакцій застосовують препарати, які блокують звільнення медіаторів з опасистих клітин та їх дію на клітини мішені. До них належать: інтал, динатрія хромоглікат, ломудал, кромолін-натрій. Механізм їх дії зводиться до пригнічення активності фосфодіестерази опасистих клітин. Це призводить до накопичення в них цАМФ. Iнтал не має прямого бронхолітичного впливу і застосовується як профілактичний засіб для попередження нападів атопічної бронхіальної астми. Його розчини можна закрапувати в очі при алергічних кон’юнктивітах, вдихати порошок через ніс або закрапувати в ніс розчини при ринітах, використовують також для лікування харчової алергії.

Кетотіфен (задітен) має подібну дію до інталу. Проте на відміну від інталу, задітен блокує звільнення медіаторів також з базофілів та нейтрофілів та є ефективним, якщо його приймати перорально.

Антигістамінні засоби, які блокують Н₁-рецептори (димедрол, фенкарол, дипразин, діазолін, тавегіл), широко застосовуються для лікування алергічних захворювань, що відбуваються за I типом. Ці препарати не спричиняють терапевтичного впливу при II, III і IV типах алергічних реакцій. Проте їх застосування в комплексній терапії є доцільним через те, що вони можуть блокувати дію гістаміну, який утворився у разі включення вторинних, не основних шляхів його звільнення.

При цитотоксичному та імунокомплексному типах алергічних реакцій слід використовувати антиферментні препарати, які пригнічують підвищену активність протеолітичних процесів і власне тим блокують комплемент і калікреїн-кінінову систему, а також препарати, що знижують інтенсивність вільнорадикального пошкодження.

Патофізіологічна стадія являє собою клінічний прояв захворювання. Підбір препаратів у кожному конкретному випадку визначається клінічною картиною захворювання, характером ураженого органу, системи. Тому усі препарати та їх дія будуть описані в інших розділах, які стосуються лікування кожної нозологічної форми.

Лікування хворих у стадії ремісії

У цій стадії проводиться як специфічна, так і неспецифічна гіпосенсибілізація.

Специфічна гіпосенсибілізація (СГ) – зниження чутливості організму до алергену шляхом введення хворому екстракту того алергену, до якого є підвищена чутливість. Здебільшого повної ліквідації чутливості, тобто десенсибілізації, не відбувається, тому застосовують термін “гіпосенсибілізація”.

Проведення СГ показане у випадках, якщо неможливо припинити контакт хворого з алергеном, наприклад, при алергії до пилку рослин, домашнього пороху, бактерій, грибків.

При інсектній алергії це єдиний ефективний спосіб лікування та профілактики анафілактичного шоку. У разі медикаментозної та харчової алергії СГ проводять тоді, коли неможливо припинити лікування певним препаратом (наприклад, інсуліном при цукровому діабеті) або виключити продукт з харчування (наприклад, коровяче молоко у дітей).

Специфічну гіпосенсибілізацію проводять за наявності професійної алергії до шерсті, епідермісу тварин, у випадку, якщо неможливо змінити роботу (ветеринари, зоотехніки). СГ здійснюють препаратами відповідних алергенів лише в алергологічних кабінетах під спостереженням лікарів-алергологів. При атопічних захворюваннях спочатку шляхом алергометричного титрування визначають початкову дозу алергену. Для цього вводять внутрішньошкірно алерген в декількох розведеннях (10-9, 10-8, 10-7) і визначають таке розведення, яке дає слабопозитивну реакцію (+). Підшкірні ін’єкції починають з такої самої дози, але поступово її збільшують. Аналогічно підбирають дозу бактеріальних та грибкових алергенів. Iснують різні схеми введення алергенів: протягом року, курсові, прискорені. Здебільшого алерген вводять 2 рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації алергену, а потім переходять на введення підтримуючих доз (1 раз в 1-2 тижні).

Iнколи введення алергенів може викликати як місцеві (інфільтрат), так і системні ускладнення (напад астми, анафілактичний шок). У таких випадках загострення усувають шляхом зниження дози введеного алергену або роблять перерву у проведенні СГ.

Протипоказання для проведення СГ:

1) загострення основного захворювання;

2) тривале лікування глюкокортикоїдами;

3) органічні зміни в легенях при бронхіальній астмі;

4) ускладнення основного захворювання інфекційним процесом з гнійним запаленням (бронхіт, синусит, риніт, бронхоектази);

5) ревматизм і туберкульоз в активній фазі;

6) злоякісні новоутворення;

7) недостатність кровообігу II-III стадії;

8) виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.

Механізм дії СГ складний і до кінця не з’ясований, проте відомо, що при атопічних захворюваннях його пов’язують з утворенням так званих блокуючих антитіл, які з’єднуються з алергеном, що потрапляє в організм і власне тим попереджує контакт його з Ig E-антитілами.

Неспецифічна гіпосенсибілізація – зниження чутливості організму до алергену, що викликане зміною умов життя індивідуума і дією деяких лікарських препаратів, окремих видів фізіотерапевтичного та курортного лікування.

Неспецифічну гіпосенсибілізацію застосовують за умови, коли СГ провести неможливо або вона недостатньо ефективна, а також при сенсибілізації до речовин нез’ясованої природи. Досить часто неспецифічну гіпосенсибілізацію поєднують з СГ.

Механізми неспецифічної гіпосенсибілізації дещо ширші ніж СГ. Їх основу складають насамперед механізми зміни реактивності організму. Це в кінцевому результаті спричиняє дію на розвиток усіх трьох стадій алергічного процесу. Значна роль відводиться різним факторам, які нормалізують функцію нейроендокринної системи (відповідні умови праці, відпочинку, харчування).

До неспецифічної гіпосенсибілізації відносять так звану неспецифічну імунотерапію.

Лікування алергічних захворювань екстракорпоральними методами.

Плазмаферез (ПАФ) – видалення плазми крові з розчиненими в ній токсичними та патологічними речовинами.

Цитаферези – видалення клітин крові.

Гемо-, плазмосорбція – видалення за допомогою сорбентів низько- і середньомолекулярних токсичних сполук.

Імуносорбція – видалення за допомогою специфічних імуносорбентів надмірної кількості антитіл та циркулюючих імунних комплексів.

Лікувальна дія ПАФ полягає в детоксикації, покращенні мікроциркуляції, корекції системи гемостазу та імунокорекції. ПАФ дозволяє видалити з крові:

1. Циркулюючі імунні комплекси (усувається блокада ретикуло-ендотеліальної системи), циркулюючі антитіла.

2. Лімфокіни.

3. Активовані структури системи комплементу.

4. Простагландини, простацикліни.

5. Тромбоксан та інші продукти арахідонової кислоти.

6. Кріоглобуліни.

7. Продукти метаболізму.

8. Компоненти зруйнованих та дефектних клітин.

9. Циркулюючі ферменти, гормони, пептиди, кініни та ін.

Лімфоцитаферез – видалення з крові надмірної кількості лімфоцитів дискретним або апаратним методом.

Тромбоцитаферез – видалення тромбоцитів з крові. Вони поряд з опасистими клітинами, альвеолярними макрофагами, еозинофілами продукують фактор, який активує тромбоцити (ФАТ), що сприяє розвитку бронхоспазму та набряку слизової оболонки бронхів. Тромбоцитаферез є ефективним у 90 % хворих на атопічну БА та інші алергічні захворювання.

Гемосорбція розглядається як метод дезінтоксикації та імунокорекції: активується функція лімфоцитів, фагоцитів, підвищується кількість рецепторів до кортизолу на поверхні мембран лімфоцитів. Гемосорбція є ефективною при атопічній БА, полівалентній алергії, гормонозалежній БА, а також в осіб з не встановленим алергеном захворювання. Крім цього, після гемосорбції підвищується ефективність медикаментозної терапії. Недоліком є значне руйнування компонентів крові (еритроцитів, тромбоцитів) при проходженні через сорбент.

Імуносорбція – метод базується на виведенні з кровоплину хворих специфічних Ig E – реагінів та неспецифічних Ig та ЦІК під час пропускання крові через сорбент, на якому фіксуються специфічні Ig E. Використовують для лікування хворих з тяжким перебігом атопічної БА, а також при малоефективній специфічній імунотерапії та традиційному лікуванні захворювання.

Моноклональна анти-IgE-імуносорбція. Цей метод полягає у видаленні з організму хворого реагінів під час пропускання крові через сорбент, який містить моноклональні антитіла до Ig E і застосовується для лікування хворих на БА, які є сенсибілізовані до великої кількості алергенів.