Контрольні питання

1. Причини та механізми виникнення дихальної недостатності.

2. Розлади дихання (брадипное, тахіпное, гіперпное, апное).

3. Причини порушення легеневої вентиляції.

4. Періодичне дихання. Етіологія, патогенез.

5. Гостра дихальна недостатність.Етіологія, патогенез.

Глава 20. Патологічна фізіологія травлення

20.1. Недостатність травлення

Недостатність травлення – це патологічний процес, при якому травна система не забезпечує засвоєння харчових інгредієнтів, що надходять в організм. Як наслідок недостатності травлення розвиваються явища неповного голодування з наступним порушенням резистентності і реактивності організму.

Існує ряд класифікацій недостатності травлення (НТ):

За клінічним перебігом – гостра та хронічна НТ.

За анатомічним принципом – НТ в ротовій прожнині, в шлунку, в кишках.

За етіологією – НТ спадкова і набута. Остання, в свою чергу, може бути: інфекційного походження, під дією фізичних факторів (радіації), хімічних факторів, аліментарного і дисрегуляторного походження.

За патофізіологічним принципом – НТ зумовлена порушенням моторної функції системи травлення, секреторної функції, процесів всмоктування.

Недостатність травлення може бути: загальною (тотальною), коли порушується засвоєння всіх харчових інгредієнтів, і селективною, коли порушується засвоєння окремих інгредієнтів (лактози, вітаміну В₁₂ тощо).

Основні причини недостатності травлення :

1. Аліментарні фактори – недоброякісна, груба їжа, сухом’ятка, нерегулярний прийом їжі, не збалансоване харчування, вживання надмірно гарячої чи холодної їжі тощо.

2. Біологічні фактори – збудники деяких інфекцій: харчових токсикоінфекцій, холери, дизентерії, тифу, гельмінти, сальмонели, віруси (аденовіруси)тощо.

3. Отруєння – попадання в шлунково-кишковий тракт отрут рослинного чи тваринного походження, хімічних отрут (в першу чергу солей важких металів ) та інші отруєння.

4. Органічні ураження органів травлення – це вроджені аномалії органів травлення, післяопераційні стани, пухлини різних відділів системи травлення.

5. Психоемоційні стреси, психічні захворювання, захворювання ЦНС і вегетативної нервової системи.

6. Порушення гуморальної регуляції травлення та АПУД-системи.

7. Фактори стимуляції – алкоголізм, куріння, наркотики.

8. Іонізуюче випромінювання (особливо у дітей, пошкоджує епітеліальні клітини травної системи).

20.2. Порушення секреції шлунка

За нормальних умов виробляється близько 2 л шлункового соку на добу. Порушення відділення шлункового соку може проявлятися у вигляді гіпер- і гіпосекреції.

Гіперсекреція та гіперхлоргідрія - це збільшення загальної кількості шлункового соку і вмісту вільної соляної кислоти в ньому. При гіперсекреції та гіперхлоргідрії збільшується кислотність шлункового соку, вміст HCl в шлунковому соці підвищено (0,4 %, рН соку 1,5). При такому стані включаються компенсаторні механізми, а саме: HCl гальмує секрецію гастрину, секреція якого припиняється при рН – 1,0, на цьому фоні збільшується продукція слизистого лужного секрету, багатого бікарбонатами. Слиз сорбує іони водню. Однак ця компенсація іноді може виявитися недостатньою. В надлишку HCl пошкоджує слизовий бар’єр, викликає спазм пілорусу, харчова суміш застоюється в шлунку, з’являється бродіння, печія, відрижка кислим, болі, іноді блювота. Кількість хімусу, що потрапляє в кишки зменшується, зменшується стимул перистальтики, виникають закрепи. Гіперсекреція спостерігається при виразковій хворобі, антральних гіпертрофічних гастритах, пілороспазмі, пілоростенозі тощо.

Гіпосекреція і гіпохлоргідрія – зменшення секреції шлункового соку та та концентрації в ньому вільної соляної кислоти(а інколи говорять про ахлоргідрію – відсутність вільної HCl).Якщо залози шлунку втрачають здатність виділяти HCl та ферменти, то говорять про ахілію (відсутність шлункового соку). Гіпосекреція і ахлоргідрія виникають при глибоких структурних змінах залозистого апарату шлунку (наприклад при хронічних атрофічних гастритах). Обкладочні клітини не секретують. Переважає лужний компонент шлункового соку – слиз, бікарбонати, відсутня вільна HCl, пепсин не активується, білки не піддаються переварюванню, знижується продукція гастрину, що приводить до недостатності кардіального сфінктера і відрижки.

Випадає бактеріоцидна дія HCl. Зіяє пілорус, прискорюється евакуація з шлунку. Порушується дуаденальне травлення, так як відсутність HCl знижує продукцію секретину, а це приводить до зниження секреції панкреатичного соку, що в свою чергу зумовлює підвищення перистальтики, зниження всмоктування, проноси, в подальшому зневоднення організму, обмінні розлади, гіповітамінози і т.д.