- •1. 1. (Т. 86) Функції соціогуманітарних наук.
- •1. 2. (Т. 40) Основні риси постмодерністського концептуального підходу.
- •1. 3. (Т. 74) Сутність демократії як форми державного правління.
- •1. (П. 32) Основні положення якісного і кількісного підходів у соціології.
- •2. (П. 20) Критерій Хі-квадрат, його зміст та оцінка значення.
- •2.1. (Т. 36) Організація як об’єкт міждисциплінарного аналізу.
- •2.2. (Т. 17) Інформаційний простір та ресурси. Інформаційні мережі, системи та процеси.
- •2. (П. 22) Множинна регресія. Коефіцієнти приватної та множинної кореляції.
- •3.1. (Т 58) Розвиток та функціонування пр в Україні.
- •3.2. ( Т 13 ) Етнометодологія г.Гарфінкеля в контексті розвитку феноменологічної соціології.
- •3.3. ( Т 62 ) Соціальна база, доктрина, протиріччя антиглобалістського руху. Культурно-релігійний фундаменталізм. Культурні пороги глобалізації.
- •1. ( П 19 )Композиція основної частини звіту соціологічного дослідження.
- •( П 27 ) Необхідність у використанні засобів дискриптивної статистики.
- •4.1. ( Т 67 ) Соціокультурні основи Новоєвропейської цивілізації та трансформація західно-християнського світу в новоєвропейсько- північно-атлантичну цивілізацію.
- •( Т 65 ) Соціогуманітарна наука як культурна цінність.
- •( Т 28 ) Основні завдання соціальної психології у сучасному суспільстві.
- •( П 48 )Способи кодування даних якісних досліджень.
- •( П 47 ) Розрахунок об’єму та помилки вибіркової сукупності.
- •Питання з теоретичної частини: (50 ) 1.Постмодернізм як соціальне явище: характерні риси.
- •Питання з практичної частини:
- •1. “Обґрунтована теорія” б.Гейзера і а.Штрауса. Обґрунтування можливості побудови міні – теорій в якісних дослідженнях.
- •2. Коефіцієнти рангової кореляції: їхній зміст, порівняльна характеристика особливостей кожного.
- •Питання з теоретичної частини:
- •( 78) 2. Сучасні соціологічні концепції міста.
- •Питання з практичної частини: (51) 1. Структура та загальні вимоги до написання звіту соціологічного дослідження.
- •( 41) 2. Поняття регресії. Види регресій.
- •2. Теоретичні витоки феноменології.
- •3.Елементи комунікаційної моделі (відправник, повідомлення, канал передачі, отримувачі, контекст відносин, соціальне оточення).
- •1.Вимоги до оформлення таблиць, діаграм, графіків тощо. Висновки та рекомендації.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •3. Основні предметні області та проблеми вивчення міста в сучасній соціології.
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2. Е. Гуссерль як засновник феноменологічної соціології.
- •3. Фактори, що впливають на становище особистості в структурі особистісних стосунків.
- •2.Питання з практичної частини:
- •2. Кластерний аналіз: суть процедури та доцільність використання в соціології.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •1. Соціологічне знання: специфіка, критерії науковості та перспектива розвитку.
- •2. Теоретичні основи розуміння соціокультурного розвитку людства.
- •3. План програми по зв’язках з громадськістю.
- •2.Питання з практичної частини:
- •1. Звіт як головний результуючий документ дослідження. Зв’язок звіту із програмою соціологічного дослідження.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •Шляхи розвитку людства: загальна схема (89)
- •Досягнення соціогуманітарних наук в період незалежності України. (10)
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Конституція України про основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина. (20)
- •Вчення п. Бергера та т.Лукмана про соціальне конструювання реальності. (4)
- •2.Питання з практичної частини:
- •Особливості написання прес-релізу. (37)
- •2.2.Коефіцієнти взаємного впливу ознак (асоціації та контенгенції Гудмана). (16)
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Питання з практичної частини:
- •3. Концепція індивідуалізованого суспільства за з.Бауманом
- •3. Парадигмальний статус соціологічної науки
- •1. Особливості збереження даних якісного дослідження.
- •2. Коефіцієнти кореляції Пірсона, Крамера, Чупрова: їхнє призначення та діапазон значень.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Питання з практичної частини:
- •23.1. (Т. 60) Системна криза сучасної світ-системи (і.Валлерстайн).
- •23.2. (Т. 30) Назвати і розкрити основні парадигми партиципітарної демократії.
- •23.3. (Т. 73) Становлення пр як окремого соціального інституту.
- •1. (П. 43) Призначення наукової публікації та специфіка подання матеріалу.
- •2.( П 23 )Моделі факторного аналізу. Критерії відбору кількості факторів.
- •( Т 1 ) Предмет соціальної психології. Соціально-психологічні явища.
- •( Т 68 ) Соціокультурні основи східно-християнської та західно-християнської цивілізації в епоху Середньовіччя.
- •( Т 5 ) Вчення про типізацію в феноменологічній соціології а.Щуца.
- •II. Питання з практичної частини
- •(35) 2.Особливості інтерпретації результату факторного аналізу. Використання ітерації.
- •I. Питання з теоретичної частини (15) 1.Інформаційна мережа та технології як чинники глобальних соціальних трансформацій. Інформаційна екологія.
- •( 90) 2.Щюц та його внесок до розвитку феноменологічної соціології.
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •1. Транснаціональне громадянське суспільство (у.Бек).
- •2. Ціннісний сенс розвинутого громадянського суспільства.
- •3. Місто як системний організм. Зміст та структура сучасного міста.
- •2.Питання з практичної частини:
- •1. Фокусоване та лейтмотивне біографічне інтерв’ю.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •Освіта як фактор соціальної мобільності в умовах глобалізації. Університет як економічна корпорація. Споживання знань. (37)
- •Характеристика основних засобів розповсюдження інформації (87)
- •Феноменологічні технології пізнання в соціології. (84)
- •2.Стандартизація показників (необхідність та прийоми).
- •1.Питання з теоретичної частини
- •3. Виробничо-економічна парадигма соціології міста
1.Питання з теоретичної частини:
1. Транснаціональне громадянське суспільство (у.Бек).
Набуття сучасним громадянським суспільством міжнародного, транснаціонального виміру – об’єктивна реалія сучасного суспільного розвитку. Вона визначається важливою інституціональною роллю, яку даний соціальний феномен поряд з національною державою та транснаціональним бізнесом об’єктивно покликано відіграти в соціально-економічному розвитку як окремих країн, так і глобального співтовариства в цілому. Цивілізаційні чи регіональні особливості та відмінності громадянських суспільств не скасовують потреби й можливості його формування в усіх країнах і регіонах світу. Незворотні риси глобальності повсякденного життя є найочевиднішим свідченням того, що ми живемо в глобальному суспільстві. За словами У. Бека, «єдність держави, суспільства й індивіда, передбачена Першим модерном, розсипається. Світове суспільство передбачає не світове державне суспільство чи світове економічне суспільство, а не-державне суспільство, тобто такий агрегатний стан суспільства, для якого територіально-державні гарантії порядку, а також правила громадсько-легітимованої політики, втрачають свою обов’язковість».
Не-державний стан світового суспільства дослідник розуміє як конкурентну боротьбу між національними державами й суспільствами та динамічним переплетінням транснаціональних соціальних зв’язків, акторів і просторів дій. Нові транснаціональні актори не визнають кордонів, своєю діяльністю підриваючи територіальний принцип національної держави, вони діють більш інклюзивно, ніж ексклюзивно, і нерідко їхні дії є ефективнішими, ніж дії національно-державних структур. Нарешті, вони створюють для себе власний «інклюзивний суверенітет», спрямовуючи ексклюзивні територіальні держави одну проти одної. Цей тип суверенітету передбачає, що поступка державами суверенних прав супроводжується виграшем для глобального суспільства в політичній владі на основі транснаціональної кооперації, здатної створювати принципово нові форми соціальної організації. Усе це свідчить про те, що національні держави й транснаціональні актори є антагоністами в процесі перетворення соціальної структури на глобальній постіндустріальній основі, бо вони ставлять під сумнів і витісняють один одного.
Уільям Бек пропонує категорію транснаціонального соціального простору. Поняття транснаціонального соціального простору дозволяє Беку поєднати під спільною назвою «глобалізація» процеси в сферах політики, економіки, культури, екології тощо, які, на його думку, володіють власною внутрішньою логікою. В політичній сфері глобалізація означає «розмивання» суверенітету національної держави в результаті дій транснаціональних структур і утворених ними організаційних мереж. В економіці глобалізація означає наступ денаціоналізованого, дезорганізованого капіталізму, ключовими носіями ідеології якого є ТНК, що поступово виходять з-під національно-державного контролю, активно залучаючись до оперативного поля світових ринків. У культурі глобалізація означає глокалізацію, тобто взаємопроникнення локальних культур у транснаціональних просторах, якими є західні мегаполіси. Теза про наявність власної логіки глобалізації в кожній зі сфер суспільства виправдовує використання Беком під час опису/пояснення тенденцій у тих моделях, що були розроблені іншими теоретиками: З. Бауманом («слабка держава»), С. Лашем і Дж. Уррі («дезорганізований капіталізм»), Р. Робертсоном («глокалізація»). Ця ж теза дозволяє Беку запропонувати власну модель глобалізації, використовуючи практичні результати розвитку екологічної складової світової системи. Він пристосовує розроблену раніше теорію суспільного ризику до структури аналізу процесів глобалізації. Результатом стала модель світового суспільства ризику.