2.Питання з практичної частини:

(8)1.Вимоги до оприлюднення результатів досліджень у ЗМІ (наявність резюмуючої частини, структура, мова подання, коментарі).

Основна проблема – адекватність подання інформації (так щоб журналісти не викривлювали даних)

Вимоги:

- стислість (повний обсяг приблизно 2 сторінки)

- хто проводив і тд. Отримані данні і висновки

- актуальність теми

- спрощений текст

Особливості тлумачення соціологічних даних у ЗМІ:

- треба обережно ставитися до даних поданих у коефіцієнтах (індекси, рейтинги і т.д)

- обов’язково друкувати текст запитання і лінійний розділ індексів

- принаданні порівнянь аналізу відповіді представники різних соціальних групп (особливо якщо ці групи менше 100 чол) подаються не у %, а в абсолютних величинах)

- звертатит увагу на тлумачення результатів з урахуванням похибки вибірки

Основні частини (за міжнародними стандартами):

1) коротких опис (хто, коли. тема)

2) вступ – постановка проблеми, основні результати інших досліджень, актуальність, мета…

3) опис методу дослідження – вибірка (проста, стратифікаційна…), программа дослідження, методики дослідження і обробки данних.

4) Виклад результатів

5) Висновки та їх обговорення

6) Примітки, посилання на джерела

Структура повністю визначається розміром та жанром статті. обов’язково:

- дані про вибірку

- дата

- мінімальна кількість таблиць, гістограм, графіків

Один із способів публікації результатів соціологічного дослідження фахівці називають «в чистому вигляді» - наводяться точні формулювання питань, які в анкеті пропонувалися респондентам, а далі йдуть варіанти відповідей і процентне співвідношення вибрали ті чи інші варіанти. Іншими словами, це зведена анкета. Іноді редакція подає їй лаконічний коментар чи призводить деяке узагальнення результатів на закінчення. Найбільш кваліфіковані читачі віддають перевагу саме такий варіант публікації соціологічних даних, оскільки більше довіряють цифрам, ніж міркувань.

«У чистому вигляді» можна опублікувати результати соціологічного дослідження, якщо представити їх у вигляді таблиць (діаграм, малюнків) з такою структурою побудови: питання - розподіл відповідей - коментар. У таблицях науковий матеріал подається недвозначно і дохідливо, з довірою до читача. За це вони і цінуються в аудиторії. Однак доводиться враховувати, що сьогодні малюнки та діаграми в чорно-білому виконанні у переважній більшості газет виглядають блякло в порівнянні зі своїми кольоровими аналогами в найбільш респектабельних газетах і журналах.

Час, коли соціологічна інформація в будь-якому вигляді доходила до аудиторії, аби тільки вона була опублікована, минув. Не випадково в більшості аналітичних тижневиків - таких як журнали «Власть», «Деньги» і т.п. - Значна увага приділяється виразному графічному рішенням подачі інформації, соціологічної в тому числі. Так що редакції газети, в якій з технічних причин відсутній кольоровий друк, необхідно дуже серйозно зважити можливості публікації діаграм і малюнків: нечіткість, неконтрастною їх графічного виконання ведуть до того, що значна частина інформації, що публікується інформації аудиторією буде «втрачена». Самим фактом публікації даних журналісти закликають аудиторію до роздумів над результатами дослідження, а це серйозна інтелектуальна робота. Якщо вона до того ж навантажується ще й необхідністю «розшифровувати» опубліковане, завдання практично обессмислівается.

На телебаченні свої складності в подачі малюнків і діаграм. Далеко не всі глядачі встигають вдивитися у швидко змінюються зображення на екрані. Тому вони більш схильні зосередитися на викладі телеведучим інформації, яка міститься в діаграмах.

Таким чином, у подачі соціологічних даних сьогодні виправдовує себе органічне поєднання ілюстративного матеріалу та коментарю. Воно постає найбільш виграшно у виданнях, що використовують передову поліграфічну техніку. Тому в більшості газет, а також в усному викладі на телебаченні і радіо застосовуються в основному добре апробовані описові прийоми поширення соціологічної інформації.

(10)2.Засоби наочного подання соціологічних даних. Правила подання даних.

Засоби наочності -- це матеріальний спосіб подання соціологічної інформації.

Існує кілька різновидів ілюстративного матеріалу: креслення, схема, малюнок, фотографія, діаграма, графік.

Схема - це спрощене зображення без певного масштабу, що дає можливість зрозуміти основну ідею конструкції або технічного процесу. На схемах використовують стандартні позначення. Призначення схеми - сприяти ясності уявлення, тому вона повинна бути максимально наочною, простий, що дозволяє чітко побачити всі деталі та їх зв'язок.

Малюнки зазвичай використовуються з метою зобразити досліджуваний предмет схожим на наше візуальне сприйняття, але без зайвих подробиць. Найбільш зручна для цього аксонометрична проекція.

До фотографії вдаються, якщо необхідні особлива документальність та наочність зображення. Нерідко малюнок виконує функції не тільки ілюстрації, а й наукового документа, що підтверджує правоту автора і справжність його експериментів. У дисертації допустиме використання як раніше опублікованих фотографій, так і оригінальних фотографій автора. При цьому до фотографій пред'являються вимоги достатньої чіткості та функціональності змісту, тобто фотографія повинна відповідати задуму роботи та специфіці положення, яке вона повинна проілюструвати. Наприклад, якщо потрібно показати розмір будь-якого географічного або архітектурного об'єкта, бажано, щоб на знімку поруч з цим об'єктом була поміщена людина, яка буде служити свого роду масштабом зображення, але риси обличчя людини не повинні чітко проглядатися, щоб на них не фокусувалася увагу читача.

Діаграми і графіки використовуються в тих випадках, коли потрібно показати графічно залежність один від одного будь-яких величин. Діаграми зазвичай використовують лінійні, стовпчикові і секторні. Лінійну діаграму будують на полі координат, де на осі абсцис відкладають час (або інші незалежні показники), а на осі ординат - показники на певний момент часу; вершини ординат з'єднують прямими, утворюючи єдину ламану лінію. Стовпчикові діаграми демонструють дані у вигляді стовпчиків, висота яких пропорційна зображуваним величинам. Секторна діаграма являє собою коло, яке ділиться на сектори, пропорційні зображуваним даними. Графіки використовують тоді, коли необхідно наочно продемонструвати взаємозалежність математичних величин, а також результати обробки статистичних та інших кількісних показників. Над графіком поміщають його заголовок. У підписи слід дати масштаб графіка, пояснення умовних знаків і необхідні уточнення. Осі абсцис і ординат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. У деяких випадках графіки постачають координатної сіткою, відповідної масштабом шкал по осях абсцис і ординат; замість сітки по осях наносити масштаб можна короткими ризиками.

Зазвичай числові поділи на осях координат починають не з нуля, а обмежують тими значеннями, в межах яких розглядається дана функціональна залежність. По осях координат слід вказати умовні позначення (тільки прийняті в тексті). Написи, пов'язані з кривим і точок, залишають тільки в тих випадках, коли їх небагато і вони короткі. Багатослівні написи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у експлікації. Якщо напису не можна замінити позначеннями, то їх пишуть посередині осі: знизу вгору по осі ординат, зліва направо - по осі абсцис. Так само чинять зі складними літерними позначеннями і просторами.

БІЛЕТ № 23

ТЕОРІЯ