1. Питання з теоретичної частини:

( 76) 1.Суть парламентської республіки та забезпечення демократичних прав і свобод в її межах.

Парламентська республіка - це такий різновид сучасної форми державного правління, за якої верховна влада в організації державного життя належить парламенту. Голова держави обирається парламентом. Голова держави має широкі повноваження. Він обнародує закони, видає декрети, має право розпуску парламенту, призначає голову уряду, є головнокомандуючим збройних сил. Голова уряду (прем'єр-міністр) призначається президентом. Він формує очолюваний ним уряд, котре здійснює верховну виконавчу владу і відповідає за свою діяльність перед парламентом.

Тож парламентська республіка - одна з форм організації верховної державної влади, характерною ознакою якої є верховенство вільно обраного народом представницького органу — парламенту над виконавчою гілкою влади, політ, відповідальність уряду перед парламентом. Сучасними П. р. є, зокрема, Болгарія, Естонія, Індія, Італія, Конго, Латвія, Македонія, Молдова, Німеччина, Польща, Португалія, Угорщина, Чехія. Главою уряду в П. р. може бути особа, що користується довірою парламенту. Звичайно це лідер більшості в парламенті або особа, яку підтримує коаліція парламентських фракцій. Прем'єр-міністр формує склад уряду, який також повинен одержати підтримку парламенту. В усіх варіантах існуючих у світі П. р. функції президента значно обмежені й він не є центр, фігурою у системі вищих держ. органів, не має можливостей для знач, впливу на уряд. Президент не може бути главою уряду, здійснювати контроль над ним. Уряд несе політичну відповідальність не перед президентом, а тільки перед парламентом. Вияв недовіри до уряду з боку парламенту змушує уряд піти у відставку. Президент обирається, як правило, таким чином, щоб він не одержав свій мандат безпосередньо від громадян і не зміг протиставити себе парламенту. Його обирає парламент (Угорщина, Чехія) або спеціальна колегія, до якої входить і парламент (Індія, Італія, Німеччина). Можливі й винятки з цього правила. Так, у Болгарії та Македонії президент обирається безпосередньо народом, але його конституційний статус як президента П. р. не змінюється. Президент офіційно призначає уряд після вирішення цього питання парламентом. Позитивна риса П. р. — єдність вищих органів державної влади, оскільки кабінет міністрів на чолі з прем'єр-міністром формується і контролюється парламентом, точніше — його парламентською більшістю. Виконавча влада є по суті продовженням законодавчої, організує виконання законів. Завдяки цьому зводяться до мінімуму можливі конфлікти між гілками влади. Для уряду створюються досить стабільні умови на весь період підтримки його парламентом. Значно підвищується і конкретизується його політ, відповідальність не тільки перед парламентом, а й перед політ, партіями, фракціями та групами в парламенті, політ, лінію яких він зобов'язаний підтримувати, реалізуючи відповідні закони, розробляючи урядові програми та законопроекти.

У П. р. парламент відіграє важливу роль у функціонуванні механізму політ, влади. Він здійснює функції форуму, на якому відкрито, гласно і публічно обговорюються питання сусп., політ, і держ. життя народу, досягаються певна координація і узгодженість різних інтересів, приймаються відповідні рішення. Водночас ефективність і стабільність П. р. залежать від авторитету політ, партій, які борються за місце в парламенті, від системи парламентських фракцій, від того, обираються парламентарії на основі пропорційної або мажоритарної виборчої систем чи достатньо обгрунтованої їх комбінації. Наявність значної кількості фракцій у парламенті вимагає обов'язкового утворення їх парламентської коаліції, парламентської більшості, необхідної для прийняття законів і формування уряду. За нерозвиненої партійної, системи або великої кількості партій, представлених у парламенті, що притаманно державам і суспільствам перехідного періоду, крайні праві або крайні ліві партії можуть блокувати роботу парламенту, навіть входячи до парламентської більшості. Одним з наслідків цього є неефективна діяльність парламенту, тимчасовість, нестабільність уряду, часта його зміна, що може призвести до паралічу всієї системи влади.

У П. р. встановлено гарантії конституційні здійснення парламентом усієї повноти його законодавчих, контролюючих і установчих повноважень, активної творчої роботи. В основі цих гарантій — визнання принципу поділу влади. Неодмінною ознакою П. р. є наявність конституційного інституту права розпуску парламенту і призначення дострокових парламентських виборів на вимогу уряду або глави держави. Розпуск парламенту не порушує парлам. форми правління. Йдеться тільки про обрання нового складу парламенту, який має працювати ефективніше.