- •1. 1. (Т. 86) Функції соціогуманітарних наук.
- •1. 2. (Т. 40) Основні риси постмодерністського концептуального підходу.
- •1. 3. (Т. 74) Сутність демократії як форми державного правління.
- •1. (П. 32) Основні положення якісного і кількісного підходів у соціології.
- •2. (П. 20) Критерій Хі-квадрат, його зміст та оцінка значення.
- •2.1. (Т. 36) Організація як об’єкт міждисциплінарного аналізу.
- •2.2. (Т. 17) Інформаційний простір та ресурси. Інформаційні мережі, системи та процеси.
- •2. (П. 22) Множинна регресія. Коефіцієнти приватної та множинної кореляції.
- •3.1. (Т 58) Розвиток та функціонування пр в Україні.
- •3.2. ( Т 13 ) Етнометодологія г.Гарфінкеля в контексті розвитку феноменологічної соціології.
- •3.3. ( Т 62 ) Соціальна база, доктрина, протиріччя антиглобалістського руху. Культурно-релігійний фундаменталізм. Культурні пороги глобалізації.
- •1. ( П 19 )Композиція основної частини звіту соціологічного дослідження.
- •( П 27 ) Необхідність у використанні засобів дискриптивної статистики.
- •4.1. ( Т 67 ) Соціокультурні основи Новоєвропейської цивілізації та трансформація західно-християнського світу в новоєвропейсько- північно-атлантичну цивілізацію.
- •( Т 65 ) Соціогуманітарна наука як культурна цінність.
- •( Т 28 ) Основні завдання соціальної психології у сучасному суспільстві.
- •( П 48 )Способи кодування даних якісних досліджень.
- •( П 47 ) Розрахунок об’єму та помилки вибіркової сукупності.
- •Питання з теоретичної частини: (50 ) 1.Постмодернізм як соціальне явище: характерні риси.
- •Питання з практичної частини:
- •1. “Обґрунтована теорія” б.Гейзера і а.Штрауса. Обґрунтування можливості побудови міні – теорій в якісних дослідженнях.
- •2. Коефіцієнти рангової кореляції: їхній зміст, порівняльна характеристика особливостей кожного.
- •Питання з теоретичної частини:
- •( 78) 2. Сучасні соціологічні концепції міста.
- •Питання з практичної частини: (51) 1. Структура та загальні вимоги до написання звіту соціологічного дослідження.
- •( 41) 2. Поняття регресії. Види регресій.
- •2. Теоретичні витоки феноменології.
- •3.Елементи комунікаційної моделі (відправник, повідомлення, канал передачі, отримувачі, контекст відносин, соціальне оточення).
- •1.Вимоги до оформлення таблиць, діаграм, графіків тощо. Висновки та рекомендації.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •3. Основні предметні області та проблеми вивчення міста в сучасній соціології.
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2. Е. Гуссерль як засновник феноменологічної соціології.
- •3. Фактори, що впливають на становище особистості в структурі особистісних стосунків.
- •2.Питання з практичної частини:
- •2. Кластерний аналіз: суть процедури та доцільність використання в соціології.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •1. Соціологічне знання: специфіка, критерії науковості та перспектива розвитку.
- •2. Теоретичні основи розуміння соціокультурного розвитку людства.
- •3. План програми по зв’язках з громадськістю.
- •2.Питання з практичної частини:
- •1. Звіт як головний результуючий документ дослідження. Зв’язок звіту із програмою соціологічного дослідження.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •Шляхи розвитку людства: загальна схема (89)
- •Досягнення соціогуманітарних наук в період незалежності України. (10)
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Конституція України про основні права, свободи та обов’язки людини і громадянина. (20)
- •Вчення п. Бергера та т.Лукмана про соціальне конструювання реальності. (4)
- •2.Питання з практичної частини:
- •Особливості написання прес-релізу. (37)
- •2.2.Коефіцієнти взаємного впливу ознак (асоціації та контенгенції Гудмана). (16)
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Питання з практичної частини:
- •3. Концепція індивідуалізованого суспільства за з.Бауманом
- •3. Парадигмальний статус соціологічної науки
- •1. Особливості збереження даних якісного дослідження.
- •2. Коефіцієнти кореляції Пірсона, Крамера, Чупрова: їхнє призначення та діапазон значень.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •2.Питання з практичної частини:
- •23.1. (Т. 60) Системна криза сучасної світ-системи (і.Валлерстайн).
- •23.2. (Т. 30) Назвати і розкрити основні парадигми партиципітарної демократії.
- •23.3. (Т. 73) Становлення пр як окремого соціального інституту.
- •1. (П. 43) Призначення наукової публікації та специфіка подання матеріалу.
- •2.( П 23 )Моделі факторного аналізу. Критерії відбору кількості факторів.
- •( Т 1 ) Предмет соціальної психології. Соціально-психологічні явища.
- •( Т 68 ) Соціокультурні основи східно-християнської та західно-християнської цивілізації в епоху Середньовіччя.
- •( Т 5 ) Вчення про типізацію в феноменологічній соціології а.Щуца.
- •II. Питання з практичної частини
- •(35) 2.Особливості інтерпретації результату факторного аналізу. Використання ітерації.
- •I. Питання з теоретичної частини (15) 1.Інформаційна мережа та технології як чинники глобальних соціальних трансформацій. Інформаційна екологія.
- •( 90) 2.Щюц та його внесок до розвитку феноменологічної соціології.
- •2.Питання з практичної частини:
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •1. Транснаціональне громадянське суспільство (у.Бек).
- •2. Ціннісний сенс розвинутого громадянського суспільства.
- •3. Місто як системний організм. Зміст та структура сучасного міста.
- •2.Питання з практичної частини:
- •1. Фокусоване та лейтмотивне біографічне інтерв’ю.
- •1.Питання з теоретичної частини:
- •Освіта як фактор соціальної мобільності в умовах глобалізації. Університет як економічна корпорація. Споживання знань. (37)
- •Характеристика основних засобів розповсюдження інформації (87)
- •Феноменологічні технології пізнання в соціології. (84)
- •2.Стандартизація показників (необхідність та прийоми).
- •1.Питання з теоретичної частини
- •3. Виробничо-економічна парадигма соціології міста
1.Питання з теоретичної частини:
1. Основні суперечності формування правової держави та громадянського суспільства в сучасній Україні.
Формування громадянського суспільства і правової держави є одним із засадничих завдань сучасного суспільного життя в Україні. Зміст складних трансформаційних процесів пов´язаний з визначенням правових основ життєдіяльності громадянського суспільства і держави, розвитком громадянської свободи і соціальної активності, утвердженням демократії. Але процес становлення громадянського суспільства і правової держави складний і суперечливий.
Суперечності виникають перш за все у тому, що значний видбиток на сучасні соціально-політичні процеси накладає історичний розвиток української держави, а саме те, що довгий час основою соціально-економічного ладу була сільська община, яка, з одного боку, сприяла єднанню і взаємодопомозі селян, з іншого – культивувала дух покори. Протягом всього періоду суспільного розвитку все частіше інтереси колективу домінували над інтересами особи. В таких умовах усвідомлення себе як громадянина, як повноправної особистості не могло відбутися.
В Україні відбувається двоєдиний процес формування і громадянського суспільства, і правової держави, де громадянські права людини підпорядковуються нормам міжнародного права. Але попередній розвиток нашої країни засвідчує, що скрізь складається практика ототожнювання реального стану справ з програмними настановами. Поглиблюється суперечність між існуючими суспільними відносинами і декларованими в документах гаслами. Ця суперечність стає важливим фактором деформації правової системи, системи інтересів і цінностей. Сьогодні наша держава потребує, щоб будівництво нашого законодавства відбувалося цілеспрямовано, поступово. Адже справжнього демократичного, передового законодавства у нас не склалося, зате виросла величезна маса урядових і відомчих актів, мета яких — забезпечення збереження тоталітарної системи.
Сьогодні в Україні не існує механізму реалізації більшості створених норм права, тому вони просто не діють. Специфіка законодавчої діяльності нашого суспільства на нишшньому етапі полягає в тому, що:
— вона носить базисний характер, оскільки створюються якісно нові суспільні відносини, нові парадигми суспільного життя;
— цей процес здійснюється в умовах, коли життя здебільшого спирається на старі структури і в ньому немає об'єктивно нових, спроможних реалізувати вимоги закону;
— ця діяльність виходить з принципу повної її суверенності, коли законодавчий процес може бути незалежним від реального стану даного суспільства.
В нашій державі ще існують суперечності між законом і дійсністю, що веде до примноження конфліктів в суспільстві.
На сучасному етапі розвитку принято говорити що Українв знаходиться на шляху становлення громадянського суспільства і правової держави. Результатом і внутрішнім джерелом розвитку України має стати соціальна орієнтація на реалізацію потенціалу людської особистості, забезпечення вигідних умов й життєдіяльності. Соціально-економічна політика, що проводиться нині в Україні, на жаль, не забезпечує стабільних умов для реалізації можливостей переходу до суспільства такого типу.
Та все ж не варто говорити так категорично, адже певні умови для побудови суспільства соціальної злагоди у нас створюються. Це насамперед реформування відносин власності, створення системи політичної демократії. Обидва завдання нерозривно пов'язані між собою, але зміни в економічній і політичній сферах часто мають різну спрямованість.
Приватизація державної власності здійснюється в умовах інфляції, різкого зниження стимулів виробничої діяльності, загального погіршення фінансового становища підприємств. Також не додає швидкості у становленні цим процесам той факт, що ідеї громадянського суспільства залишаються ще мало відомими широкому загалу, слабо задіяними в нашому суспільному розвитку. Досі в Україні тривають дискусії про вплив держави та про баланс сил державної влади й суспільства. Значна частина населення вбачає в державі чужу, корумповану силу, не довіряє державній владі, хоча і дотримується утопічного погляду, ніби винятково державними засобами можна створити нове громадянське суспільство. Між іншим, це типова утопія, поєднана з надією на мудрого вождя, авторитетного правителя, який, прийшовши до влади, владнає все справедливо й демократично. Державна влада дійсно може сприяти встановленню громадянського суспільства, але без ініціативи народу "знизу" її можливості обмежені.
Особливістю і суперечливістю перехідного суспільства, яким є сучасна Україна, є те, що складнощі перехідних процесів, з одного боку, зумовлюють зміцнення регулюючої ролі держави, тобто самої держави, а, з другого — розбудова громадянського суспільства передбачає роздержавлення суспільних інститутів, зменшення державного впливу на них. Ця обставина і підкреслює необхідність наукових розробок ролі держави в перехідному суспільстві, розробки механізмів її впливу на соціальні процеси, визначення шляхів перетворення держави на правову, а перехідного суспільства — на громадянське.
Hе відзначити, що у нинішній Конституції і згадки немає про громадянське суспільство, на формування якого зрештою має бути спрямований весь державно-правовий механізм. Проголошуючи своє прагнення досягти ідеалів правової держави, не пов'язавши це на конституційному рівні з формуванням громадянського суспільства, не є просто нелогічним, а й стратегічно неприпустимим. Адже неможливо донести до людей сутність переваг правової держави, не пов'язуючи це із громадянським суспільством, яке є гарантом захисту його членів від втручання державних інститутів в їх приватне і особисте життя, особливо у тих випадках, коли ці інститути при певних обставинах перетворюються на самодостатні і діють для самих себе, а нерідко й проти суспільства.
У кінцевому рахунку все ж таки є всі підстави сказати, що молода українська держава обрала в цілому правильний шлях, шлях цивілізованого суспільства, яке ґрунтується на загальнолюдських цінностях.
Враховуючи особливості перехідного часу, в якому знаходиться Україна, має бути проведена в життя така концепція співвідношення особи, суспільства і держави, яка дозволила б не тільки змінити сьогоднішній менталітет людини, але й сприяти формуванню вільної особи з високою політичною, економічною і правовою культурою, яка усвідомлює свою цінність і гідність.