1. 3. (Т. 74) Сутність демократії як форми державного правління.

“Демократія” з давньогрецької це “народовладдя”, “правління народу, вибраного народом і для народу (заАвраамом Лінкольном )”.

Демократія - форма будови будь-якої організації, заснованої на рівноправній участі її членів в управлінні і прийняті в ній рішень за більшістю.

Поняття демократії як народовладдя (і інші похідні від цього визначення демократії) є нормативними, оскільки базуються на нормативному підході до цього феномену. Демократія характеризується в цьому випадку як ідеал ,заснований на таких цінностях, як свобода, рівність, повага людської гідності, солідарність.

Характерні риси демократії:

1. Юридичне визначення і інституаційне вираження суверінітету, верховної влади народу. Тільки народ, а не монарх, аристократія, бюрократія чи духовенство виступають офіційним джерелом влади. Суверінітет народу виражається в тому, що тільки йому належить засновницька , конституційна влада в державі, що тільки він вибирає своїх представників і може періодично приймати участь в розробці і прийнятті законів за допомогою народних ініціатив і референдумів.

2. Періодична виборність основних органів держави. Демократичною може вважатись лише та держава, громадяни якої здійснюють верховну владу, вибираються, причому вибираються на обмеженний срок.

3. Рівність прав громадян на участь в управлінні державою. Цей принцип потребує як мінімум рівності виборчих прав.

4. Прийняття рішень за більшістю і підкорення меньшості більшості при їх здійсненні.

Ці вимоги є мінімальними умовами, які дозволяють говорити про наявність демократії в тій чи іншій країні.

Демократії діляться на індивідуалістичні, плюралістичні (групові) і колективістські. В першому випадку безпосереднім джерелом влади вважається особа, в другому - група, в третьому – весь народ (нація, клас). В залежності від того, як народ приймає участь в управлінні, хто і як безпосередньо виконує владні функції, демократія ділиться на пряму, плебісцитну і представницьку (колективну).

В прямих формах народовладдя громадяни самі безпосередньо приймають участь в підготовці, обговоренні і прийняті рішень. Важливим (другим ) каналом участі громадян у здійсненні влади є плебісцитна демократія. При плебісцитній демократії можливості політичного впливу громадян порівняно обмежені і здійснюються через народних обранців – депутатів.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА (Білет 1)

1. (П. 32) Основні положення якісного і кількісного підходів у соціології.

Методи якісної обробки емпіричних даних застосовують тоді, коли треба провести класифікацію, диференціацію, категоризацію на основі заданих критеріїв.

Кількісні методи використовуються тоді, коли треба виразити числові характеристики різних сторін явищ або зв’язки між ними. До них відносяться: шкалування, кореляційний аналіз, факторний аналіз, регресивний аналіз та інші методи.

Кількісна(позитивна) методологія визначає кількісні методи, вважаючи їх достовірними і доказовими. Підґрунтям виступають статистичний апарат, теорія ймовірностей.

Якісні дослідження – дозволяють отримати глибинну описову інформацію про особливості поведінки респондентів, розкрити мотивацію їх поведінки, відповідаючи на запитання «як?» та «чому?». Аналіз даних в такому дослідженні повністю засновується на висловлюваннях респондентів та проводиться з використанням спеціальних методів аналізу текстів. Реалізація якісної дослідницької стратегії дає інформацію про наявні поведінкові реакції, мотиви, переваги та недоліки.

Якісний аналіз, у широкому розумінні, означає такий характер здійснення соціологічних досліджень, при якому основний акцент робиться на теоретичних ресурсах соц-ї, індивід. досвіді, спостереженні й інтуїції, традиційних засобах філософського і логічного аналізу категорій і понять, історичних зіставленнях, використання особливих і офіційних дослідників. Причина акцентуальності якісних методів – низька наукова теоретична результативність кількісних методів.

Якісне дослідження – це тип дослідження, в якому форми поведінки, дій, що ми їх спостерігаємо, співвідносяться з поведінкою, логікою, стратегією об’єкта вивчення, включаючи значення, які надаються цими діями. Специфіка якісного дослідження в тому, що воно націлене на виявлення повторних норм людської взаємодії, їх розуміння і сенсу з точки зору об’єкту дослідження.

Якщо кількісна соціологія переважно направлена на вивчення проблем соціальної взаємодії між структурами, соціальними інститутами і організаціями(наприклад, медицина і система освіти як соціальні інститути), то якісна соціологія займається суб’єктивним аспектом реальної практики цих відносин.