1. ( П 48 )Способи кодування даних якісних досліджень.

Первинне кодування - об'єднання одиниць аналізу тексту в більш загальну категорію або клас з короткою ємною назвою. Це об'єднання змісту текстової інформації в один клас або узагальнену категорію під кодовою назвою.Воно необхідне для зіставлення різних відомостей (свідоцтв), отриманих від одного респондента в рамках одного «випадку».

Іншу тактику аналітичного опису пропонує А. Страус. Він розглядає процес кодування більш дрібно - як багатоступеневу процедуру наближення до концептів і теоретизування, і розрізняє у ньому кілька смислових етапів: відкрите, осьове і вибіркове кодування, які відповідають кільком етапам прочитання тексту.

На етапі відкритого кодування дослідник як би маркує всі теми, які є в тексті, як категорії, що знаходяться на дуже низькому рівні абстракції. Вони випливають із загальних дослідницьких питань і першого занурення в текст. Після первинного кодування він складає загальний список виявлених тим, що служить орієнтацією і стимулом до подальшої конкретизації. Такий список найбільш повно відображає всю широту зібраної інформації і може містити теми, що виходять за рамки даного дослідження (вони можуть б використані в майбутніх проектах).

Осьове кодування є другим «проходом» через дані. На початковому етапі теми співіснували розрізнено і про зв'язок між ними дослідник не замислювався. При осьовому кодуванні він концентрується на самих кодах і їх можливому уточненні стосовно певного контексту. Він рухається у напрямку організації ідей або встановлює вісь ключових категорій. З'ясовуються причини і наслідки подій, умови та види взаємодії, стратегії і процеси. Виникає питання: чи можна комбінувати і вибудовувати категорії в певній послідовності і співвіднести з основною темою мого інтересу?

Осьове кодування стимулює роздуми про зв'язки між темами та категоріями, народжує нові питання. Завдяки цьому посилюється зв'язок між свідоцтвами і концепціями, категорії уточнюються, переформульовуються або, навпаки, відкидаються і заміняються новими. Встановлюється логічне відношення між центральною темою дослідження та її підтвердженнями, розкиданими по різних уривків первинного тексту.

Вибіркове кодування є останнім «проходом» по тексту, коли вже стає зрозуміла центральна тема і її формулювання, якою вона вимальовується з отриманих матеріалів. Вибірково відшукуються підтеми чи епізоди, які найбільш яскраво ілюструють основну тему, одночасно здійснюється порівняння чи протиставлення різних уривків тексту. Виділяється основний напрямок і окремі підтеми майбутнього аналізу.

При відкритому кодуванні можна визначити набір тематичних кодів.

При осьовому кодуванні, звужується фокус пошуку на певній проблемі.

При третьому «проході» кодування формулюється в більш осмислену, з точки зору майбутнього аналізу, центральну тему. Тут вже проглядаються майбутні аспекти аналізу (підтеми).

2. ( П 47 ) Розрахунок об’єму та помилки вибіркової сукупності.

Від того, наскільки точно відображає вибірка досліджувану сукупність, залежить правильність висновків, можливість їх застосування. У статистиці розроблено спеціальний вибірковий метод, який дозволяє скоротити обсяг роботи за рахунок кількості досліджуваних одиниць і забезпечує отримання інформації про такі явища, суцільне спостереження за якими неможливе або недоцільне.Вибіркова сукупність — частина об'єктів генеральної сукупності, яка становить суму вихідних одиниць спостереження, вивчення та аналізу.Будь-які дані, отримані на підставі вибіркового спостереження, мають імовірнісний характер. У ході дослідження визначається не конкретне значення, а інтервал, в якому визначене значення знаходиться. Саме розмір цього інтервалу характеризує точність результатів, якість інформації. Імовірність, з якою можна стверджувати, що помилка вибірки (відмінність у значеннях відповідних характеристик вибірки і генеральної сукупності) не перевищить деяку задану величину, називають довірчою ймовірністю. Межі, в яких з довірчою ймовірністю може знаходитися значення характеристики генеральної сукупності, називають довірчим інтервалом. Як правило, розраховується інтервал для ймовірності 95%. Прийнято вважати, що точність результатів залежить від обсягу вибірки. З точки зору фахівців, обсяг вибірки є необхідною, але недостатньою умовою забезпечення якості результатів дослідження. Точність і достовірність результатів залежать, перш за все, від складу (структури) вибірки, який визначається способом її формування. Спосіб формування - набагато більш значуща характеристика вибірки, ніж обсяг. Для того, щоб результати вибіркового спостереження могли об’єктивно характеризувати сукупність в цілому, слід зформувати так звану репрезентативну (представницьку) вибіркову сукупність. Репрезентативна сукупність це така, яка цілком відображає властивості структури тієї сукупності, з якої вона формувалась. Зформувати таку сукупність можливо лише в тому випадку, коли забезпечена однакова ймовірність кожному елементу сукупності попасти у вибірку. Найчастіше така можливісь забезпечується способом відбору, який називається власне випадковим (жеребкування). На практиці більшість дослідницьких організацій, соціологічних центрів розраховують «приблизну» помилку вибірки за формулою:

±t

де t = "2" для довірчого інтервалу-95%, "3" для довірчого інтервалу-99% або "1" для довірчого інтервалу-67%, р - значення характеристики (в частках), q = (1-p), n - об'єм вибірки, N - розмір генеральної сукупності.

Використання алгоритму розрахунку приблизної помилки призводить до розширення меж інтервалу. Для оперативних розрахунків ця формула дуже зручна - другим співмножником підкорневого виразу можна знехтувати, тому що він практично дорівнює 1. Для приблизного розрахунку максимальної помилки вибірки (±%%) необхідно просто витягти корінь з відношення [0.25 / n] (n - плановане число респондентів), подвоїти результат (довірчий інтервал -95%) і помножити на 100%.

Ф ормули для визначення об'єму вибірки при власне випадковому безповторному відборі, за умови, що предметом вивчення є середнє значення ознаки або частка ознаками, що відповідають:

Де:

z - коефіцієнт довіри (z = 1,96 для 95% надійності),

n - об'єм вибірки,

s2 - вибіркова дисперсія,

N - об'єм генеральної сукупності,

p - частка ознаки у вибірковій сукупності.

Для знаходження об'єму вибірки необхідно знати вибіркове значення дисперсії ознаки. Для біноміального розподілу S2 = pq, де p - частка ознаки, q = (1-p). Твір pq максимально, коли p = 0.5.

Для 95% ймовірності об'єм вибірки приблизно дорівнює відношенню 1 до квадрату максимально допустимого відхилення по частках, тобто якщо з вірогідністю 95% максимально допустима помилка менш 3% (0.03), то вибірка розраховується як 1/0.0009 = 1111 осіб.

Білет № 5