7. Виміри міжнародного порядку.

Розуміння сутності і значення проблеми міжнародного порядку можливе тільки при комплексному розгляді основ його формування і функціонування. Виходячи з цього, відправним пунктом аналізу проблеми міжнародного порядку є визначення його основних вимірів – характеристик, що відбивають емпіричні данні, які узагальнюють дослідження засобів створення і підтримання міжнародного порядку.

С.Хофманн виокремлює горизонтальний, вертикальний та функціональний виміри міжнародного порядку.

Горизонтальний вимір міжнародного порядку – це відносини між головними акторами міжнародних відносин.

Вертикальний вимір міжнародного порядку представлений відносинами між сильними та слабкими акторами. Сила виступає гарантом ієрархічної і жорсткої організації міжнародних відносин. Дослідження цього виміру міжнародного порядку дає змогу не тільки зрозуміти політику головних акторів міжнародних відносин, але й окреслити перспективи середніх і малих держав.

Основу функціонального виміру міжнародного порядку складає та роль, яку грають в стабілізації міжнародного життя різноманітні області міжнародних відносин – дипломатія і стратегія поведінки акторів, економічні обміни між ними, моральні цінності і політичні амбіції лідерів, а також деполітизаційна сфера діяльності транснаціональних акторів міжнародних відносин. При цьому будь-який з означених аспектів функціонального виміру може бути як чинником стабілізації міжнародного порядку, так і дестабілізаційним чинником, джерелом дестабілізації та безладдя.

+ територіальний (просторовий) та часовий виміри міжнародного порядку.

Територіальний вимір міжнародного порядку. Міжнародна система має три рівня організації і самоорганізації порядку: глобальний, регіональний та локальний. 1) Глобальний рівень передбачає формування та функціонування міжнародної системи в її відносинах з акторами регіонального і національного рівнів. 2) Регіональний припускає механізми, процеси і особливості взаємодії різноманітних суб’єктів наднаціонального та субнаціонального характеру. 3) Локальний пов’язаний з взаємодією поміж собою суб’єктів національного масштабу.

Часовий вимір міжнародного порядку.

Початок кожного нового міжнародного порядку як правило був пов'язаний з наслідками системних війн( наприклад, Тридцятилітня війна, франко-прусська війна 1870-1871 рр., світові війни) або/та з значними внутрішніми змінами в провідних країнах (наприклад, Велика французька революція, об’єднання Німеччини та утворення Німецької імперії) або їх розпадом (розпад Російської, Німецької, Австро-Угорської, Османської імперій після закінчення Першої світової війни, розпад СРСР), . Як правило, відбувались зміни у типі та змісті відносин між провідними суб’єктами міжнародних відносин, хоча їх склад міг залишатись незмінним.

Історичні типи порядку див. пит.№30.

Теорії порядку пит.№ 66.

8. Вплив глобалізації на природу міжнародних відносин.

Г. проявляється в системі МВ наступними тенденціями:

- становлення економічної системи, яка функціонує за єдиними правилами в межах усієї планети; навіть найрозвинутіші держави не можуть ігнорувати ці правила при розробці власних зовнішньоекономічних та зовнішньополітичних стратегій

- ріст фінансових та інформаційних транскордонних потоків, які не піддаються контролю з боку держави;

- міжнародна інтеграція в економічній та політичній сферах;

- ерозія державного суверенітету внаслідок по­слаблення традиційних функцій держави, стирання межі між внутр. та зовнішньою політикою через посилення їх взаємозалежності та взаємо­впливу, розмивання меж між внутрішніми та міжнародними політичними, економічними, інформаційними та іншими процесами,

- розповсюдження західних стандартів поведінки та стилю життя;;

- тенденція до глобальної та галузевої асиметричності у відноси­нах між акторами МВ, яка вини­кає внаслідок різної щільності структур взаємо­зв'язків міжнародних акторів та неоднорідності рівня взаємозалежності між акторами,

- тенденції до демократи­зації МВ і внутрішньополітичних процесів у більшості країн світу,

- усвідомлення наявності нових міжнародних проблем, які є глобальними за масштабами та потребують консолідації зусиль всього населення планети;

- тенденція до розширення складу та збільшення різноманіття політичних акторів (поява нових акторів міжнародних відносин – виникнення контурів нової “постміжнародної політики”, яку можна охарактеризувати наступними параметрами:

• макропараметр – коли паралельно з традиційною площиною міждержав них взаємодій виникає поліцентричний світ – світ акторів “поза суверенітетом”;

• на рівні мікропараметрів важливі зміни відбуваються в системі взаємодій індивіда зі світом політики. Вони стосуються лояльності індивіда до групи належності ступеня підпорядкування і здатності до аналізу міжнародних відносин та емоційного внеску в світову політику, зростання кількості членів світового співтовариства, тенденція до однорідності міжнародної системи в ідеологічному аспекті т прогресуючий розрив у соціально-економічному розвитку;

- усклад­нення структури міжнародної безпеки через збіль­шення кількості учасників у системі МВ і зниження рівня передбачуваності їхньої поведінки,

- формування ідеології глобалізму як об­грунтування невідворотності цих змін та їхнього позитивного характеру.

На сьогодні мова йде про реконструкцію міжнародного порядку, про глибокі трансормаційні зміни в міжнародних відносинах, коли контури нової системи лише окреслюються.