40. Основні характеристики Ялтинсько-потсдамської системи мв

Ялтинсько-потсдамська система міжна­родних ВІДНОСИН — глобальна система між-держ. відносин, що була встановлена після закін­чення Другої світової війни країнами-перемож-ницями; її ідеолог, та міжнар.-прав. основи були закладені в домовленостях трьох великих держав (СРСР, США та Великої Британії), досяг­нутих під час Кримської (Ялтинської) конферен­ції 1945 та Потсдамської (Берлінської) конферен­ції 1945. У рамках Я.-п. с. м. в. СРСР та США фактично визнали визначені сфери впливу один одного та в цілому дотримувались принципу невтручання в зону впливу іншої сторони. По­воєнний світ фактично став біполярним, його полюси сили завдяки встановленому балансу сил стримували один одного від непродуманих і ри­зикованих кроків, що забезпечувало високий ступінь стабільності системи міжнар. відносин на глобальному рівні та в Європі. Водночас Я.-п. с. м. в. розглядалась багатьма д-вами світу як несправедлива й така, що нехтувала їхніми інтересами та правами. Крім того, невід'ємними елементами Я.-п. с. м. в. стали «Холодна війна», гонка озброєнь та постійна міжнар. напруженість.

Основними ознаками Я.-п. с. м. в. були: біпо­лярність; розподіл сфер впливу між двома над­державами; децентралізація насильства (стабіль­ність на центр, та глобальному рівнях, що підтримувалась наддержавами, нестабільність на регіональному та субрегіональному рівнях); фрагментація глобальної міжнар. системи й регіо­нальних підсистем, на рівні яких вихід із конф­ліктів залежав, передусім, від рівноваги сил у регіоні та чисто внутр. факторів; неможливість збройних сутичок між наддержавами, замість чого вони підтримували опосередковане військ, протистояння на периферії міжнар. системи; розпад колоніальних імперій; прискорення сусп.-істор. процесів внаслідок модернізації; початок формування єдиного світового прос­тору внаслідок розвитку транспорту та засобів комунікації, єдиного інформ. -телекомунікацій­ного простору. Невід'ємним елементом Я.-п. с. м. в. стала Організація Об'єднаних Націй (ООН), що виступала важливим форумом, у рамках якого підтримувався постійний діалог між двома наддержавами та їхніми союзниками. Одразу після закінчення Другої світової війни створення ООН фактично закладало фундамент для про­довження співробітництва членів антигітле­рівської коаліції.

Незважаючи на значні супе­речності між СРСР та США, їхня конфронта­ція переважно залишалась у межах, визначених ними ж у процесі повоєнного врегулювання інституційних та нормативних обмежень і пе­редбачала узгодженість найважливіших для збереження глобального миру рішень, яке часто забезпечувалось у рамках ООН та інших міжнар. орг-цій, створених у процесі структурування Я.-п. с. м. в.

Головними архітекторами Я.-п. с. м. в. були СРСР та США. Радянський Союз, який вийшов переможцем із Другої світової війни, незва­жаючи на величезні людські й колосальні екон. втрати, забезпечив собі міцні, унікальні для своєї історії міжнар. позиції, подібними до яких Російська імп. не володіла навіть у періоди най­більшого піднесення (у роки правління Кате­рини II та в період після перемоги над Наполео­ном І), й перетворився на наддержаву, що ви­значала, разом зі США, світовий устрій та визначальним чином впливала на напрями розвитку світу. Для США Я.-п. с. м. в. остаточно завершила період міжнар. самоізоляції та закріпила здобуті в період війни позиції світового екон. лідера й провідної військ.-політ, сили міжнар. відносин.

Криза Я.-п. с. м. в. розпочалась у сер. 1980-х, коли під гаслом «нового політичного мислення» почався кардинальний перегляд засад рад. зов­нішньої політики. Із переглядом своєї політики щодо д-ав соціал. табору СРСР поступово втра­тив вплив у схід.-європ. регіоні, що спричинило розпад структури Я.-п. с. м. в. Колишні союз­ники СРСР заявили про свою готовність всту­пити в майбутньому в зах.-європ. міждерж. структури, у т. ч. в НАТО. Після СРСР розпаду зник один із центрів сили Я.-п. с. м. в., що означало остаточне припинення її існування. Одним із найбільш значущих результатів де­монтажу Я.-п. с. м. в. стало Німеччини об'єднання 1989-90, яке швидко набуло характеру систем­ного впливу на міжнар. відносини в Європі, при­звело до корінної зміни балансу сил у європ. полі­тиці та поступового оформлення нім. зони впливу в Європі. Наслідком припинення існування Я.-п. с. м. в. стали трансформаційні процеси по всьому світу, які продовжились й на поч. XXI ст. Попри суперечливий характер легітимності та пос­тійну міжнар. напругу між двома наддержавами Я.-п. с. м. в. забезпечила мінімізацію традиційних європ. протиріч, що були основою чисельних воєн, у т. ч. й двох світових, запобігла перетво­ренню конфронтації на пряме збройне зіткнення наддержав і забезпечила підтримання рівноваги сил й інтересів між двома блоками на глобаль­ному рівні та в європ. регіональній підсистемі. Основи Я.-п. с. м. в. залишались майже незмін­ними протягом всього періоду її існування, сама система фактично стала найбільш стабільною в історії людства.

Основнi характеристики Ялтинсько-Потсдамської системи:

• бiполярний характер;

• розподiл сфер впливу мiж двома наддержавами i прагнення до його по рушення;

• децентралiзацiя насильства (стабiльнiсть на центральному та глобальному рiвнях, що пiдтримувалася наддержавами, нестабiльнiсть на регiональному та субрегiональному рiвнях);

• фрагментацiя глобальної мiжнародної системи i регiональних пiдсистем, на рiвнi яких вихiд з конфлiктiв залежить передусiм вiд рiвноваги сил у регiонi та суто внутрiшнiх факторiв;

• неможливiсть эбройних сутичок між наддержавами, виникнення цiлого ряду регiональних конфлiктiв, де чiтко визначилося протистояння СРСР та США;

• розпад колонiальних iмперiй;

• свiт перестає бути переважно євроцентристським;

• формування единого свiтового простору внаслiдок розвитку транспорту та засобiв комунiкацii;

• прискорення суспiльно-iсторичних процесiв унаслiдок модернiзацi,

• формування єдиного iнформацiйно-телекомунiкацiйного простору.