Причини

Г. Перехід до нової економічної політики.

2. "Зайнята боротьбою за владу партія більшовиків посла­била тимчасову увагу до культурно-освітніх процесів" (О. Субтельний).

Особливості українського відродження:

• українське Відродження охопило різні сфери життя — освіту, науку, літературу, мистецтво;

• характерне розмаїття літературних напрямів, течій;

• виникнення й розпад багатьох письменницьких груп;

• це була доба відносної лібералізації літературного та мистецького процесу.

Освіта

1. Утворювалася розгалужена система освітніх закладів.

2. Вводилося безкоштовне навчання дітей у загальних се­мирічних школах та професійно-технічних закладах.

300

301

3. У 1922 p. прийнято Кодекс законів про народну освіту б У РСР, який закріпив курс на підпорядкування школи іде­ологічним настановам більшовицької партії.

4. Створювалися навчально-виховні заклади для сиріт і без­притульних.

У 1922 р. в Україні налічувалося 1,5 млн безпритульних дітей, сиріт і напівсиріт. Значний внесок у теоретичне розроблення і практичну організацію виховних закладів зробив педагог і письменник А. С. Макаренко.

5. Зросла кількість шкіл з українською мовою викладання.

5. Розширювалася мережа вишів, які готували спеціалістів для всіх галузей народного господарства

Одночасно відбувалася реорганізація вищої школи від­повідно до "класових" вимог. В 1921 р. створено робітфаки, куди приймали лише за рекомендаціями партійних і проф­спілкових організацій, а також комнезамів.

Під' час вступу до вищих навчальних закладів враховува­лося соціальне походження.

Ліквідовано університети, а замість них створювались малоефективні інститути народної освіти.

Недоліки:

• не було фінансування;

• мізерна заробітня платня вчителів;

• нестача освітянських кадрів;

• класовий підхід до працівників інтелектуальної сфери.

Кампанія з ліквідації неписьменності

У 20-ті роки вагомих результатів досягнуто у ліквідації не­письменності.

1921 р. Ухвалено декрет про ліквідацію неписьменності. Зобов'язано все неписьменне населення віком від 8 до 50 років навчатися грамоти. Робітники звільнялися на дві години від праці зі збереженням заробітної плати, якшо вони вчилися, а селяни отримували 25% знижки

під час обов'язкового страхування майна. Навчання в

гуртках лікнепу було безкоштовним. 1921 р. Утворено Всеукраїнську надзвичайну комісію для

боротьби з неписьменністю. 1823 р. Створено товариства "Геть неписьменність!".

Рівень письменності зріс за десятиліття з 24% до 57%.

Наука

1. У роки непу наука в Україні зробила важливий крок впе­ ред. Центром наукової роботи була в цей час Українська академія наук, де працювали такі видатні вчені, як М. Гру- шевський, С Єфремов, А. Кримський, В. Вернадський, М. Василенко та інші.

Багато з них повернулося із закордону на запрошення уря­ду України і внесли вагомий внесок в українську науку.

2. У 1921 — 1922 pp. ВУАН очолював М. Василенко (колиш­ ній міністр освіти і культури в уряді гетьмана П. Скоро­ падського).

У 1922—1928 pp. ВУАН очолював В. Лепський (знаний український ботанік).

3. У системі ВУАН працювало 40 наукоаво-дослідних уста­ нов, у яких працювало до 4 тис, учених, що входили до трьох відділень:

• історико-філологічного;

• фізико-математичного;

• соціально-економічного.

4. На початку 1924 р. в академії налічувалося 37 академіків та близько 400 наукових співробітників.

.5. У 1921 р. засновано:

• Інститут української наукової мови, зусиллями спів­робітників якого до 1932 р. видано 49 термінологічних словників;

• Археологічний інститут;

• Фізико-технічний інститут (1928 p.).

303

6. У суспільних науках все сильніше відчувався ідеологічний вплив більшовизму, провідником якого став заснований у 1929 р. в Харкові Інститут марксизму.

6. Видатні вчені 20-х років:

Історія

М. Грушевський (1924 р. повернувся з еміграції, працював

над дослідженням вітчизняної історії, продовжував працю

над "Історією України - Руси", очолював Археографічну

комісію),

Д. 1. Багалій,

Д. Я. Яворницьшй,

М. П. Василенко.

Математика

Д. Граве (прикладна математика), М. Крцлов (математична фізика).

Хімія

A. Писаржевський,

B. Кістяківський.

Медицина

Зробили значний внесок у боротьбу з епідеміями: М. Ф. Гамалія, Д. К. Заболотний.

Вчений зі світовим іменем Ю. Кондратюк (справжнє пріз­вище О. Шаргей). Його доробок із теорії ракетно-космічної техніки використовували фахівці вітчизняного ракетного двигунобудування поряд із працями К. Ціолковського; зго­дом на його основі велося підготування космічних нальотів у США.

Література

1. 20-ті роки справедливо називають роками відроджен­ня. Література в Україні в той Час розвивалася в умовах

304

широкої українізації. Покоління молодих письменників спиралося на демократичні традиції дожовтневої літе­ратури: О. Досвітній, М. Драй-Хмара, М. Куліш, М. Зе-ров, Г. Косинка, В. Сосюра, М. Рильський, П. Тичина, М. Хвильовий, В. Яловий та багато інших. Чимало творів цих письменників увійшло до української літератури.

2. У республіці видавалося понад 20 літературно-художніх і громадсько-політичних альманахів і збірників, 10 рес­ публіканських газет, 55 журналів. Характерними рисами того періоду був новаторський підхід митців до зображен­ ня дійсності, наявність великої кількості літературних те­ чій, організацій та груп:

• 1922 р. У Харкові з'явилася перша літературна органі­зація "Плуг" — спілка письменників, яка проіснувала до 1932 р. До цієї спілки входили П. Панч, А. Головко, С. Пилипенко;

• 1922—1923 pp. Існувала літературна організація "Гарт" - спілка пролетарських письменників, яку очолювали В. Еллан-Блакигний, М. Хвильовий, В. Сосюра;

• 1924 р. У Києві виникла літературна група "Ланка", яка згодом змінила назву на "Марс" ("Майстерня револю­ційного слова");

• після розпаду "Гарту" в 1925 p. M. Куліш, П. Тичина, М. Бажан, Ю. Яновський утворили літературну спілку "ВАПЛІТЕ" ("Вільна академія пролетарської літерату­ри"), її ідейним керівником був М. Хвильовий.

3. У 1925—1928 pp. тривала літературна дискусія про шляхи розвитку української літератури. У памфлеті "Україна чи Росія" М. Хвильовий (справжнє прізвище Фітільов) ви­ ступив проти малограмотності, "хуторянства", закликав письменників у своїй творчості спиратися на національну духовну спадщину й орієнтуватися на європейські зразки цивілізації.

Микола Хвильовий — член більшовицької партії, учасник громадянської війни, талановитий поет і прозаїк, критик і публіцист. Він щиро вірив, що більшовицька революція приве-

д е до справжнього визволення українського народу, сприятиме | розвиткові його культури, мистецтва.

М. Хвильовий зрозумів необхідність орієнтації на Європу. Він активно боровся проти російського шовінізму, закликав діячів української культури відмежуватися від його згубного впливу. Проголосив гасло "Геть від Москви!", "Дайош Євро­пу!". Ідеї М. Хвильового знайшли підтримку в української ін­телігенції.

У 1926 р. за ці погляди М. Хвильового було засуджено на пленумі ЦК КП(б)У, звинувативши його в націоналізмі, ворожості офіційному курсу партії.

З ВАШІ І ТЕ виключено М. Ялового, М. Хвильового, О. Досвітнього.

28 січня 1928 р. ВАПЛІТЕ саморозпустився.

4. Серед драматургів найвидатнішою постаттю був П. Куліш. Він написав п'єси: "Народний Малахій''(1927 р.), "Мина Мазайло" (1929 p.), "Патетична соната" (1930 р.), в яких трагікомічно трактувалася нова радянська дійсність. Пер­ші дві п'єси поставив у своєму театрі Лесь Курбас.

Висновок

Творчий потенціал української літератури виявився на­ стільки потужним, що, попри всі перепони та обмеження ідеологічного характеру, кращі його представники досягли і величезних висот. І

Образотворче мистецтво

Плідно працювали М. Бойчук, Ф. Кричевський, А. Пе-трицький, В. Касіян.

На початку 20-х років на основі націоналізованих худож­ніх музеїв, а також приватних колекцій створювали держав­ні музеї українського мистецтва в Києві, Одесі, Катерино­славі,- а потім і в усіх обласних центрах республіки.

Театр

У середині 20-х років в Україні налічувалося 45 професій­них театрів. Серед них:

• Перший державний драматичний театр ім. Т. Шевчен­ка в Києві на чолі з Загаровим;

• Державний драматичний театр ім. 1. Франка під керів­ництвом Г. Юри;

• "Березіль", очолюваний Лесем Курбасом. Майстри сцени цього періоду:

77. Саксаганський,

М. Крушельницький,

О. Мар'яненко,

О. Сердюк,

А. Бучма,

Ю. Шумський та інші.