Психологія виховання і самовиховання

___________________________________________________________________

Поняття про виховання та його завдання. Принципи виховання. Види виховання. Методи виховного впливу. Психологічні теорії виховання. Самовиховання - вища форма самоврядування.

___________________________________________________________________

Основні поняття: виховання, заохочування, заражування, екологічне виховання, естетичне виховання, ідейно-політичне виховання, інтернаціональне виховання, конфесійне (релігійне) виховання, методи виховання, моральне виховання, навіювання, наслідування, патріотичне виховання, підтримка, покарання, пояснення, правове виховання, самовиховання, сімейне виховання, виховне навчання.

1. Поняття про виховання та його завдання

Виховання - це цілеспрямований процес формування в дітей високих громадянсько-політичних, моральних, психологічних і фізичних якостей, звичок поведінки і дій за допомогою спеціально організованого педагогічного впливу згідно з прийнятими у суспільстві соціально-педагогічними вимогами.

Виховання є одним із видів діяльності педагога. Суть виховання зводиться до навмисного прагнення вплинути на вихованця, тобто, за висловом К.Д.Ушинського, зробити його таким, яким має й повинна бути людина.

Метою виховання є очікувані зміни в особистості (колективі), які відбулися під впливом цілеспрямованих виховних акцій і дій.

Функції виховання:

- спонукання до самовиховання, профілактична;

- формувально-розвивальна;

- мобілізації на виконання конкретних задач;

- перевиховання.

Структура виховного процесу являє собою комплекс основних взаємозв'язаних елементів: цілей і змісту, методів і засобів, а також досягнутих результатів.

Змістом виховання є сукупність дій і взаємовпливів вчителя і учня в процесі виховання, опосередкованих його цілями, задачами й мотивами.

Процес виховання вимагає вирішення таких завдань:

- створити максимальні умови для особистісного зростання і розвитку дитини;

- забезпечити соціальний і психологічний захист дитини;

- передати досвід налагодження взаємовідношень і відношення до дорослих людей, людей похилого віку;

- навчити дітей корисних вмінь і навичок самообслуговування і надання допомоги іншим;

- виховувати почуття власної гідності, цінності власного “Я”;

- прищепити любов до Батьківщини, рідного краю, мови;

- формувати поважне ставлення до людей іншомовних, різних націй, релігій;

- розвивати активне ставлення до охорони оточуючого середовища тощо.

2. Принципи виховання

В основу виховання покладено шість головних психологічних принципів: гуманізму, індивідуального і диференційованого підходу, індивідуалізму через колективізм, виховання в процесі діяльності, опори на позитивізм в особистості і в групі та принцип єдності, узгодженості і послідовності.

1.Принцип гуманізму передбачає:

- гуманність і милосердя до підростаючої людини;

- залучення дітей до життєдіяльності класу, школи як її рівноправних учасників;

- не нав'язування власного емоційного досвіду;

- відкритість і довірливість у взаємовідношеннях з дитиною;

- принциповість і послідовність у своїх вимогах (не вимагати неможливого):

- надавання посильної допомоги дитині, готовність відповідати на її запитання;

- безоцінне ставлення до дитини (приймати дитину такою, якою вона є);

- прагнення відчувати те ж, що відчуває дитина (зрозуміти її).

2.Принцип індивідуального і диференційованого підходу до виховання має на меті:

- глибоке і всебічне знання й врахування індивідуально-психологічних особливостей вихованців;

- визначення конкретним вихованцям задач згідно з їхніми індивідуальними характеристиками;

- постійний аналіз результатів виховної роботи;

- своєчасне внесення змін до методики виховання з урахуванням особливостей кожного конкретного учня.

3. Принцип індивідуалізму через колективізм заrрунтований на розумному врахуванні під час виховання розвитку індивідуально-особистісних особливостей кожної дитини в колективі. Цей принцип вимагає від вихователя:

- визначати перспективи розвитку класу учнів, які б об'єднували думки і дії всіх вихованців;

- формувати в них гордість за свій колектив, підпорядкування власних інтересів загальним;

- забезпечити єдність і згуртованість учнів класу;

- підтримувати все перспективне, поширювати на всю групу та закріплювати у вигляді традицій;

- уміло дідтримувати силу групової думки в боротьбі з негативними явищами.

4. Принцип виховання в процесі діяльності орієнтує на:

- винагороду розумної ініціативи й активності учнів;

- чергування їхньої діяльності з культурним і змістовним відпочинком;

- вимогливим ставленням до недоліків діяльності вихованців.

5.Принцип опори на позитивізм в особистості та в групі передбачає:

- вивчення і знання кращих особистісно- і соціально-психологічних якостей своїх вихованців;

- уміле використання позитивних прикладів;

- спонукання до самопізнання й самовиховання;

- терпеливе залучення дітей до такої діяльності, котра сприятиме максимальному розкриттю власних особистісних здібностей і можливостей.

6.Принцип єдності, узгодженості і послідовності у вихованні вимагає:

- наявності єдиної спільної думки вихователів щодо завдань виховання;

- вироблення єдиного стилю і вимог до виховання;

- узгоджених дій усіх викладачів;

- використовування новітніх досягнень науки;

- узагальнення досвіду по узгодженні і послідовності у вихованні.

Окрім цих принципів, ще є цілий ряд окремих правил, які мають неабияке значення для виховання:

- заборона фізичних покарань;

- заборона читати особисті записки й щоденники;

- не моралізувати;

- багато не говорити, сказати раз, але чітко і ясно, щоб дитина зрозуміла, що від неї вимагають;

- не вимагати моментальної покірності;

- не потакати;

- не чіплятися даремно;

- довіряти.