ОСНОВНІ ПСИХІЧНІ СТАНИ, ЇХ ПЕРЕБІГ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ

Основні поняяття: емоційні стани, емоційні реакції, почуття, експресивний бік емоційних станів, альтруїстичні , комунікативні, глоричні, практичні, пугнічні, романтичні, гностичні, естетичні, гедоністичні, акізитивні, моральні, інтелектуальні, естетичні почуття, вищі почуття: совість, любов, кохання.

План

1. Теоретичні підходи до проблеми емоцій.

2. Фізіологічні основи емоційних станів.

3. Сигнальна і регулятивна функції почуттів.

4. Види емоційних станів і почуттів.

5. Вищі почуття людини та їх зміст.

Основний зміст

Теоретичні підходи до проблеми емоцій.

Емоції (від лат. хвилюю, збуджую) - це особливий психічний процес, який пов'язаний з інстинктами, потребами, мотивами. Це безпосереднє переживання будь-якого почуття.

Б.Спіноза писав, що чим більшою є любов наша до якогось об'єкту, тим більшою є ненависть, коли ми його втрачаємо, і тим більшою є ревність до того, хто володіє цим об'єктом зараз.

Чарльз Дарвін висунув гіпотезу, що емоції з'явилися в процесі еволюції живих істот як життєво важливі пристосовницькі механізми, які сприяють адаптації організму до умов його існування у соціальному середовищі. У.Джеймс і К.Ланге (теорія Джеймса-Ланге) висунули гіпотезу, що причиною виникнення емоцій є органічні зміни. Тобто, спочатку під дією зовнішніх факторів проходять певні зміни в організмі, а потім ці зміни суб'єктивно переживаються як відповідне емоційне явище. Причиною емоційного переживання є не та чи інша подія, а тілесні, фізіологічні зміни, що відбуваються під її впливом. Досліди фізіолога Х.Дельдаго показали, що в мозку людини є особливі зони - центри "задоволення" і "незадоволення". Д.О.Хебб довів, що для досягнення найвищого результату в діяльності небажаними є як дуже слабкі, так і надмірно високі емоційні нагрузки. У кожної людини є свій оптимум емоційної збудженості, за якого вона може досягнути максимальних для себе результатів. Згідно когнітивної (інформаційної) теорії Л.Фестенгера позитивні емоційні переживання виникають у людини тоді, коли очікувані результати підтверджуються, упроваджуються в життя. Негативні - навпаки. Тоді виникає дисонанс, внутрішній дискомфорт. Змінити його можна двома шляхами, або змінити свої плани згідно отриманих результатів, або спробувати добитися нового результату, який би відповідав попереднім планам. Досліди С.Шахтера показали, що ті емоційні переживання, які виникають у людини, обумовлені сукупністю пізнавальних і фізіологічних факторів: емоція - інформація - збудження (заторможення) організму. Тобто, на характер емоцій значний вплив має зовнішня і внутрішня інформація та її інтерпретація людиною. Звідси, найбільше людину лякає те, що їй невідоме. У такому випадку, вона сліпо стає жертвою будь-якого зовнішнього впливу.

У вітчизняній психології найбільшого визнання здобула інформаційна теорія емоцій П.В.Симонова. Згідно якої, сила і якість емоції, яка виникла у людини визначається насамперед силою актуальної в даний момент потреби в оцінці здібності її задовольняти в певній ситуації: немає потреби - немає емоції; є потреба і є можливість повністю її задовольнити - немає емоції; є потреба - але зовсім не знаєш як її задовольнити - сильне емоційне збудження; сильна позитина емоція виникає, коли раптово отримуєш інформацію, як вирішити актуальну потребу.

Фізіологічні основи емоційних станів.

В основі фізіологічних процесів емоцій лежать як складні безумовні, так і умовні рефлекси. Системи умовних рефлексів замикаються і закріплюються в корі великих півкуль.

Складні безумовні рефлекси відбуваються через підкоркові вузли півкуль, зорові бугри, які відносяться до мозкового стволу, і інші центри, які передають нервове збудження з вищих відділів мозку на вегетативну нервову систему.

Переживання людиною почуттів - це завжди результат загальної діяльності кори і підкоркових центрів.

У відділах мозку, що лежать нижче кори великих півкуль, знаходяться різноманітні центри фізіологічної діяльності організму: дихальної, серцево-судинної, травлення, секреторної та ін.. Тому збудження підкоркових центрів викликає посилену діяльність цілого ряду внутрішніх органів (червоніє, задихається, пітніє...).

За нормальних умов кора великих півкуль всі ці процеси в підкоркових центрах регулює, стримуючи таким чином зовнішні прояви почуттів. Але при сильному збудженні цей контроль втрачається. Підсумовуючи скажемо, що при емоційних станах змінюється інтенсивність різних сторін життєдіяльності людини.

Дослідження вчених свідчать, що емоційні стани за фізіологічною сутністю є не стільки функцією кори великих півкуль і регульованих нею систем підкоркових центрів загалом, скільки властивістю цілком певних утворень нервової системи:

по-перше, ретикулярної формації;

по-друге, деяких центрів, що розташовані в таламусі (зорових буграх), гіпоталамусі (підбугровій зоні), у лімбічній системі.

Для емоційних реакцій важливими є також функції центрів, що входять до складу підкоркових вузлів.

Сигнальна і регулятивна функції почуттів.

Почуття - це система сигналів про те, що відбувається в світі і має значення для людини як особистості. Фізіологічно це пояснюється тим, що деякі подразнення стають для живої істоти сигналами благополуччя або неблагополуччя, а саме переживання почуттів виступає як підкріплення систем умовних рефлексів, з яких складається особистісний досвід людини. Ця сигнальна функція почуття називається в психології імпресивною стороною почуттів.

Почуття і різноманітні форми їх переживань виконують не тільки сигнальну, але й регулятивну функцію. Вони визначають певною мірою поведінку людини, стають мотивами людської діяльності і окремих дій, а також способів їх виконання, породжують потяги, прагнення до уявної мети.

Емоції виражаються в рухах і численних тілесних змінах і є об'єктивними показниками почуттів, які переживає людина. Виконання мимовільних і свідомих рухів пристосовницького характеру, змінювання голосу, міміка, жестикулювання, перебудова процесів, які протікають в організмі, називається в психології експресивною стороною емоційних станів.

Види емоційних станів і почуттів.

За Б.І.Додоновим емоції поділяються на:

1. Альтруїстичні - бажання приносити людям щастя, радість;

2.Комунікативні - бажання спілкуватися, ділитися думками, переживання;

3.Глоричні -(від лат. слава) потреба у визнанні, самоствердженні (самий розумний, найкращий);

4.Практичні - почуття пов'язані з задоволенням або незадоволенням від праці;

5.Пугнічні (від лат. боротьба) - з бажанням гострих почуттів (азартні, спортивні ігри);

6. Романтичні - з очікуванням чудес, прагнення незвичного, незвіданного, містичного;

7.Гностичні (від лат. знання) - з потребою у розумінні того, що відбувається, проникнути в суть явищ, нестримне бажання докопатися до істини;

8. Естетичні - з ліричними переживаннями, насолодою гармонії та красоти об'єкту, почуття грації, насолода звуками;

9.Гедоністичні - із задоволенням потреби в тілесному і душевному комфорті (смачна їжа, танці, байдикування);

10. Акізитивні (від лат. надбання) - породжені тягою до колекціювання.

Почуття в порівнянні з емоціями - це більш стійкі і триваліші психічні явища, які мають чітко виражений предметний характер. Характерною особливістю почуттів є їх амбівалентність, тобто неузгодженість, суперечливість декількох емоційних відношень, що водночас відчуваються до одного предмета.

Зазвичай виділяють моральні, інтелектуальні і естетичні почуття.

Моральні - відображають відношення людини до людини і до суспільства. Це любов, гуманність, співпереживання, відданість, альтруїзм, патріотизм та їх протилежні пари.

Інтелектуальні - визначають відношення людини до процесу пізнання (інтерес до пізнання, радість пізнання, відкриття нового, наполегливість у досягненні мети та антипочуття - інтелектуальна пасивність, спустошеність).

Естетичні - відображають відношення людини до життя в таких критеріях як: прекрасне - огидне, комічне - трагічне, звеличене - пошле, тендітне - грубе. Вони є грунтом для формування художнього смаку, переживаються як естетична насолода, або як відраза.

Афекти - це емоційні процеси, які швидко оволодівають людиною, бурно протікають, характеризуються значними змінами свідомості, порушенням вольового контролю за діями, а також змінами всієї життєдіяльності організму. Вони схожі на спалах, на бурю.

Почуття і різноманітні форми їх переживань визначають певною мірою поведінку людини, стають мотивами людської діяльності і окремих дій, а також способів їх виконання, породжують потяги, прагнення до уявної мети.

Емоції виражаються в рухах і численних тілесних змінах і є об'єктивними показниками почуттів, які переживає людина. Виконання мимовільних і свідомих рухів пристосовницького характеру, змінювання голосу, міміка, жестикулювання, перебудова процесів, які протікають в організмі, називається в психології експресивною стороною емоційних станів.