Наслідки маніфесту

1. Він розширив рамки летальної політичної та культурно-освітньої діяльності.

2. Створив передумови для переходу Росії від самодержавної форми державного устрою до конституційної монархії.

3. Маніфест розколов опозиційні сили на три основні групи:

• представників ліберального руху, які виступали за:

• проголошення демократичних прав і свобод;

• обмеження самодержавної влади:

• скликання парламенту;

•представників радикального руху, які виступали за по­дальше продовження боротьби (особливо більшовики) та підготовки збройної боротьби проти уряду;

•третя сила складалася з тих, хто заперечував будь-які нововведення і захищав чинну політичну та економічну систему (чорносотенні організації).

50

5!

В иникнення рад робітничих депутатів

У багатьох містах виникли ради робітничих депутатів для керівництва революційною боротьбою. Протягом жовтня -грудня 1905 р. ради виникли у восьми містах України — Кате­ринославі, Києві, Миколаєві, Одесі, Єнакієвому, Маріуполі, Юзівці, Кременчуці.

Депутатів рад обирали на основі загальних рівних пря­мих виборів за відкритого голосування всіх учасників. Згодом ради стали виконувати функції органів влади:

• вводили на заводах 8-годинний робочий день;

• встановлювали ціни на товари у фабрично-заводських крамницях;

• організовували охорону населення від погромників;

• надавали матеріальну допомогу страйкарям;

• виїжджали в села, де закликали селян приєднуватися до боротьби робітничого класу.

Революційні збройні виступи

Грудень 1905 р. Найбільше піднесення збройної боротьби проти царизму в Україні.

1. Збройне повстання робітників Донбасу. Центром подій стала Горлівка.

16. грудня 1905 р. У Горлівці поліція і війська відкрили во­гонь по беззбройних страйкарях машинобудівного заводу. Вбито 18 і поранено понад 50 робітників. На допомогу по­всталим робітникам прийшли робітничі дружини Донбасу (4 тис. душ), а також селяни з навколишніх сіл. Із них було сформовано три повсталі загони.

17. грудня 1905 р. Повсталі загони пішли в наступ проти царських військ. Сили були нерівними. Після шестигодин­ного бою, втративши вбитими близько 300 осіб, дружинни­ки залишили Горлівку. Грудневе повстання в Донбасі зазнало поразки. У повсталих не було необхідного досвіду і зброї.

2. Збройні виступи робітників сталися також у Харкові, Ка­ теринославі, Олександрійську (12-13 грудня 1905 p.).

Висновки

• Незважаючи на поразку, грудневі повстання в Україні відіграли значну роль в утвердженні й розвиткові рево­люційних традицій боротьби народних мас за соціальні права.

• Після придушення збройних повстань революція пішла на спад.

Пожвавлення національного руху в Україні

Значно посилився національний рух. Національний рух - це рух за ліквідацію усілякого націо­нального гноблення, за досягнення рівноправності національностей, вільне самовизначення і розви­ток великих і малих народів. Громадськість України виступала за рівноправність усіх народів, проти великодержавної, шовіністичної політики ца­ризму, за право вільного користування українською мовою. Початок процесу українізації шкільної освіти

• У багатьох містах і селах відбувалися збори й мітинги, які ухвалювали резолюції з вимогою запровадження на­вчання у школах українською мовою.

• У школах вчителі самовільно переходили на викладан­ня рідною мовою.

• Українська студентська молодь організовувала кампанію за відкриття кафедр українознавства в університетах.

• У Київському, Харківському, Одеському університетах було запроваджено курс української літератури.

У травні 1907 р. з'явилося офіційне розпорядження про скасування Емського указу 1876 р.

Цей процес українізації, схвально зустрінутий учнями та їхніми батьками, студентами, царські власті незабаром при­пинили насильницькими методами.

Поява масових українських періодичних видань

1. Російська академія наук з ініціативи українських наукових діячів створила комісію, яка підготувала «Записку про ска-

52

53

с ування утисків малоросійського друкованого слова». її під­тримали вчені Київського та Харківського університетів.

2. 24 листопада 1905 р. Видано закон, за яким дозволяли ви­давати літературу, випускати газети і журнали національ­ною мовою, створювати культурно-освітні товариства, національні театри.

3. 1905 р. У Лубнах з'явилася перша в Російській імперії українська газета «Хійбороб».

4. Незабаром газети українською мовою почали виходити в Одесі, Катеринославі, Пол ґаві, Харкові та інших містах.

5. Засновувалися перші українські суспільно-політичні журнали:

«Дзвін»,

«Українська хата»,

«Посів»,

«Село»,

«Рідний край» у Полтаві (редактором якого була сестра

Лесі Українки - О. Косач), «Громадська думка» в Києві

(С. Єфремов, Є. Чикаленко та інші).

6. Усього протягом 1905 - 1907 pp. виходило 24 україномов­них видання.

7. У 1906 р. М. Грушевський перевів зі Львова до Києва ви­дання «Літературно-наукового вісника».

8. Часопис «Київська старина» дістав назву «Україна» і його видавали українською мовою.