Недоліки Варшавської угоди

1. УНР опинилася в залежному від Польщі становищі.

2. Суперечила договору між УНР і ЗУ HP про Злуку.

3. Створила умови для скасування ЗУНР.

У межах Польщі залишалися українські землі: Східна Га­личина, Західна Волинь, частина Полісся, атакожХолм-щина, Підляшшя, Посяння, Лемківщина.

Ставлення до Варшавської угоди

• Цей договір викликав протест навіть у найближчому ото­ ченні С Петлюри.

• 3 посади прем'єр-міністра подав у відставку І. Мазепа. •Критикували цей договір В. Винниченко і М. Грушев-

ський, які ще раніше відійшли від С Петлюри та були в еміграції.

• Жителі України не сприймали польсько-української уго­ди, а тому поповнень до армії УНР у травні — червні 1920 р. не було.

• Галицька громадськість різко критикувала договір, бо він перекреслював надії на національне визволення.

Наступ польсько-українських військ

25 квітня 1920 р. Польща вторглася в Україну.

Разом з польськими військами наступала армія УНР.

Усього наступало:

1) три польські армії (40 тис. вояків);

242

243

2 ) українська армія (15 тис. українських воїнів):

• дві дивізії під командуванням полковників Удовичен­ка та Безручка;

• 5-тисячна військова група на чолі з Ю. Тютюнником, яка на початку травня 1920 р. повернулася з зимового походу.

Об'єднаним польсько-українським військам протисто­яли радянські частини Західного (Білорусія) та Південно-Західного (Україна) фронтів.

Фронт було прорвано польсько-українськими війська­ми, радянські війська відступали в напрямку Києва. 6 травня 1920 р. Польська армія та частини УНР вступили до Києва.

Наступ польсько-українських військ було зупинено на лі­нії Вишгород - Бровари ~ Бориспіль. 9 травня 1920 р. Польська армія та частини УНР форсували Дніпро.

Проте на одеському напрямку війська Польщі і С Петлю­ри не змогли вийти до Чорного моря, а були зупинені на лінії Ямпіль - Гайсин - Липовець - Біла Церква.

5 червня 1920 р. Радянські війська прорвали фронт і вийшли

в тили польської армії.

12 червня 1920 р. Поляки залишили Київ, щоб попередити

загрозу оточення.

Сподівання С. Петлюри на антибільшовицьке повстан­ня українського селянства не виправдалося, бо селянство не хотіло підтримувати нових окупантів.

Війська Західного фронту під командуванням М. Туха-чевського розпочали розвивати наступ на Варшаву.

Війська Південно,-Західного фронту під командуванням

0. Єгорова повели наступ на Львів.

Причини поразки Польщі та військ УНР

1. Українське населення вороже ставилося до польської окупаційної влади. .

2. Негативну реакцію у населення викликали грабежі, репре­сії, єврейські погроми, шо їх чинили польські інтервенти.

3. Розгортався партизанський та підпільний рухи проти польської окупації.

4. У боротьбі проти Польщі народні маси підтримували контрнаступ Червоної армії.

Польський режим і ставлення до нього населення

По мірі просування польського та українського військ здійснювалися реквізиції та побори на користь польської влади. Українське населення розглядало поляків як «панів», шо хочуть в Україні, встановити свою владу.

1. Поляки створювали на території України свій адміністра­тивний апарат з польської шляхти.

2. Відновлювали поміщицьку владу на землю.

3. Були спроби повернути поміщикам землю і маєтки.

4. Здійснювали репресії щодо українського населення.

5. Вивозили до Польщі промислове устаткування, товари, сировину тощо.

Усе це спричинило селянські повстання- і дію в тилу польських військ підпільних організацій.

Подальший перебіг війни та її підсумки

14 травня 1920 р. Контрнаступ радянських військ силами Західного фронту у Білорусії. Поляки підтягнули резер­ви, перекинули частини сил з України і зуміли виправда­ти становище.

26 травня 1920 р. Наступ радянських військ на Південно-Західному фронті (командувач О. Єгоров).

ЧервОна армія зайняла Житомир, Київ (12 червня 1920 p.), Новоград-Волинський (27 червня 1920 p.), Рів­не (4 липня 1920 р.).

. Противник був змушений залишити Вінницю, Жме­ринку, Кам'янець-Подільський. Бойові дії перенесено на територію Західної України.

■ 244

245

4 липня 1920 p. Наступ радянських військ на Західному фронті (під командуванням М. ТухачевськОго). Радянські війська визволили Білорусію. Кінець липня 1920 р. Радянські війська вступили на тери­торію Польщі. Але вони відірвалися від баз постачання і були знесилені втратами. Втрутилася Антанта, яка надала Польщі допомогу, а радянському уряду рекомендовано розмежуватися з Польщею по так званій лінії Керзона. Нота Керзона (міністра закордонних справ Великої Британії від 11 липня 1920 р. за дорученням Верховної ради Антанти до радянського уряду)

1. Пропонував Росії перемир'я з Польщею.

2. Польські війська мали відійти за «лінію Керзона», визна­ну в грудні 1919 р. Антантою східним кордоном Польщі.

17 липня 1920 р. Відповідь радянського уряду на ноту:

• радянський уряд відкинув вимоги Керзона; •заявлено, що польський уряд має сам звернутися до

уряду РРФСР.

22 липня 1920 р. Польський уряд від свого імені запропону­вав розпочати мирні переговори. Утім наступ радянських військ тривав.

Початок серпня 1920 р. Війська Західного фронту наступали на Варшаву, Південно-Західного — на Львів.

27 серпня 1920 р. Польські війська почали наступ з району Любліна і завдали удару у фланг Західного фронту. Почався відступ Західного і Південно-Західного фронтів. Причини невдач радянських військ на польському фронті:

• відрив військ від тилів;

• значні втрати;

• перехід польського кордону викликав протидію місце­ вого населення;

•розгортання національно-визвольного польського руху

в тилу;

• розрив між Південно-Західним і Західним фронтами;

• Польща провела мобілізацію і знову отримала перевагу воєнних сил;

246

• значна допомога Польщі з боку країн Антанти. У зв'язку з тим що ні в Польщі, ні в радянській Росії не було вже сил для нанесення вирішального удару, між Поль­щею і радянською Росією укладено перемир'я. 12 жовтня 1920 р. Перемир'я між Польщею та Росією. Це означало розрив з УНР.

Українські війська продовжували вести боротьбу само­стійно. Листопад 1920 р. Контрнаступ Червоної армії проти україн­ських військ, які змушені були відступити за Збруч. На польській території рештки української армії було роззброєно й вона перестала існувати як організована вій­ськова сила.

Більшовики на території, де вони наступали, намагалися проголосити радянську владу. Виникають маріонеткові радянські уряди.

1. Польський Тимчасовий революційний комітет на чолі з Ф. Дзержижьким.

Ревком своїм маніфестом проголосив створення Рад, наці­оналізацію підприємств, експропріацію поміщицьких маєтків і створення наймитських комітетів для управління ними.

2. Галицький революційний комітет на чолі з В. Затонським, який проголосив про утворення Галицької Соціалістичної Радянської Республіки (15 липня 1920 p.). Лише 67 днів проіснувала Галицька соціалістична республіка зі столицею у Тернополі.

Ревком видав декрет про конфіскацію поміщицьких і цер­ковних земель, націоналізацію промисловості та банків тощо.

3. У серпні 1920 р. в Соколівському повіті комуністи під­ няли повстання проти поляків і проголосили Бойківську Радянську Республіку.

Принесена на багнетах Червоної армії нова влада не була сприйнята місцевим населенням і не мала його підтримки.

247

П ідписання Ризького миру

(18 березня 1921 р.)

1. Скасовувалася Варшавська угода між Польщею й УНР.

2. Польща визнала існування Української Соціалістичної Радянської Республіки.

3. Під контроль Польської держави перейшли Підляшшя, Холмщина, Західна Волинь і Західне Полісся.

4. Інші частини Правобережжя відійшли до УРСР.

5. Східна Галичина залишалася за Польщею.

Висновки

•Узаконювалося розчленування і пограбування україн­ських земель.

• Новий кордон, з включенням до Польщі Східної Гали­чини по р. Збруч, 14 березня 1923 р. затвердила Рада по­слів у Парижі.

•Тоді само уряд ЗУНР у вигнанні, опублікувавши анти-окупаційний маніфест, самоліквідувався.

Припинення боротьби регулярних українських

військ

У жовтні 1920 р. між Польшею і радянською Росією укла­дено перемир'я.

Війська УНР вимушені були вести боротьбу з більшови­ками самостійно.

У листопаді 1920 р. вони перейшли за р. Збруч і опинили­ся на польській території, де українських вояків роззброїли.